Ухвала суду № 51818346, 28.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/238/15 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/783/6168/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 17 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів та відсотків за строковим договором банківського вкладу недоотриманої суми, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено АТ «Дельта Банк» в задоволенні клопотання про передачу цивільної справи № 457/236/15-ц за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалу суду оскаржило ПАТ «Дельта Банк», вважає її незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Посилається на ч. 2 ст. 109 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за місцезнаходженням цих юридичних осіб, яким для ПАТ «Дельта Банк» є м. Київ, вул. Щорса, 36-Б. Звертає увагу на те, що Трускавецьке відділення АТ «Дельта Банк» не є юридичною особою, тому відсутні правові підстави для розгляду даної справи Трускавецьким міським судом Львівської області. Вважає, що даний позов повинен розглядатися відповідним районним судом м. Києва, а саме Печерським районним судом м. Києва. Просить скасувати ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 17 липня 2015 року та постановити нову, якою передати справу для розгляду до зазначеного ним суду

ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрінбанк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 117, 118, 119), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 - вона за місцем свого проживання звернулася в суд на підставі Закону України «Про захист прав споживачів»з позовом про стягнення з АТ «Дельта Банк» коштів та відсотків за строковим договором банківського вкладу (а.с. 3-7).

Ухвалою судді від 20 лютого 2015 року відкрито провадження по даній справі, оскільки позовна заява подана з додержанням вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України та підсудна Трускавецькому міському суду Львівської області (а.с. 2).

Відмовляючи АТ «Дельта Банк» в задоволенні клопотання про передачу цивільної справи № 457/236/15-ц за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції послався на те, що правовідносини які виникли між сторонами з приводу виконання договору № 20003007460361 (правильно - 10006007471273) банківського вкладу (депозиту) «8 років разом оn-line» у гривнях з процентною ставкою 26 % річних, укладеного між сторонами 29 травня 2014 року (правильно - 30 травня 2014 року) у відділенні банку АТ «Дельта Банк» за адресою: м. Трускавець, вул. Шевченка, 1, охоплюються Законом України «Про захист прав споживачів».

З такими висновками колегія суддів погоджується і вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Визначити підсудність суду - означає з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст. 15 ЦПК).

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів у деяких справах з метою зробити судовий захист їх суб'єктивних прав більш зручним.

Стаття 110 ЦПК України містить перелік цивільних справ, за якими встановлена підсудність за вибором позивача, якому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.

Як роз'яснено в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, така ж норма передбачена і в ч. 4 ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Крім того пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року № 5 роз'яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

У п. 5 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до ст. 24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Крім цього, питання, які передбачені ст. 214 ЦПК України, в тому числі і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, чи поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами Закон України «Про захист прав споживачів», остаточно суд вирішує тільки під час ухвалення рішення.

Наведене свідчить, що ОСОБА_2 вправі звернутися з даним позовом за місцем свого проживання.

Отже Трускавецький міський суд Львівської областіпідставно відмовив АТ «Дельта Банк» в задоволенні клопотання про передачу цивільної справи № 457/236/15-ц за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до положень ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314 ч. 1 п. 4, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 17 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в силу ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.