Рішення № 51816007, 28.09.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.09.2015

Справа N 320/7624/14-ц

(2/320/3700/14)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«28» вересня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко В.В.

при секретарі Прозоровій Т.О.

за участю прокурора Герасименко Є.С.

представника відповідача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольської державної нотаріальної контори, Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна

.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_3 з позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на квартиру № 37 по пр.. 50-річчя Перемоги, 44, в м. Мелітополі Запорізької області, загальною площею33,1 кв.м, балансовою вартістю 22339 грн. після смерті його батька ОСОБА_6, який помер 11.11.2014 року, та зняти арешт з вказаної квартири накладений на підставі постанови державного виконавця Мелітопольського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2011 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що 11.11.2014 року помер батько ОСОБА_3 ОСОБА_6, після якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира №37 розташована по пр.. 50-річчя Перемоги,44 у м. Мелітополі Запорізької області, яка належала померлому на підставі договору міни. Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є його малолітній син ОСОБА_3 та третя особа по справі ОСОБА_5 яка на момент смерті була прописана за вказаною адресою проте з померлим більше пяти років не проживала. Опікун малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_4 15.01.2015 року звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття малолітнім ОСОБА_3 спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадщину, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру. Крім того під час подання опікуном малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_4 заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину було встановлено, що на спадкову квартиру накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Мелітопольського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2011 року, згідно інформації ВДВС Мелітопольського МРУЮ від 25.08.2015 року дане виконавче провадження завершено 22.03.2011 року та на теперішній час на виконанні у відділі відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є померлий ОСОБА_6 не має. Відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, та те що на неї накладений арешт унеможливлює малолітнього ОСОБА_3 прийняти спадщину після смерті померлого батька.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі суду пояснила що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на квартиру яка залишилась після смерті батька малолітнього ОСОБА_3, на вказану квартиру накладений арешт що унеможливлює оформлення спадщини та окрім малолітнього ОСОБА_3 з заявою про оформлення спадщини після його померлого батька не звертався.

Представник відповідача - Мелітопольської міської ради Запорізької області у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі та не заперечувала проти його задоволення.

Третя особа ОСОБА_4 позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник третьої особи ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Третя особа ОСОБА_5 будучи сповіщена у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, до судового засідання не зявилась, та не надала ніяких заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

11.11.2014 року у м. Мелітополі помер батько малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 30959 від 18.11.2014 року видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис про смерть № 186 від 18.11.2014 року /а.с. 19/.

Відповідно до копії договору міни, посвідченого Мелітопольською міською біржею нерухомості від 02.08.1999 року за № 0203/2125, видано реєстрацій не посвідчення КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03.08.1999 року, за померлим ОСОБА_6 була зареєстрована квартира № 37 розташована по пр.. 50-річчя Перемоги, 44 у місті Мелітополі Запорізької області на яку відкрилась спадщина /а.с. 13-15/.

Згідно довідки КП «Житломасив» від 27.08.2015 року спільно з померлим ОСОБА_6 за адресою пр.. 50-річчя Перемоги, 44 кв.37 в м. Мелітополі були зареєстровані його дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, проте на момент смерті ОСОБА_6 він проживав один /а.с. 23,24/.

Малолітній ОСОБА_3 на момент смерті батька фактично проживав зі своїм опікуном ОСОБА_4 за адресою: бул. 30-річчя Перемоги, 19 кв.140 м. Мелітополь.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що вона на протязі 11 років була знайома з померлим ОСОБА_6, ОСОБА_5 з 2010 року з ним не проживала. Померлий проживав сам за адресою пр. 50-річчя Перемоги, 44 кв.37 в м. Мелітополі, малолітній син ОСОБА_3 проживав з бабусею.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що матір малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_5 вона не бачила протягом останніх пяти років. Померлий ОСОБА_6 за адресою пр. 50-річчя Перемоги, 44 кв.37 в м. Мелітополі проживав один.

Судом встановлено що спадкоємцем першої черги за законом після смерті померлого ОСОБА_6 є його малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖС № 126433 від 29.05.2003 року виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського МУЮ у Запорізькій області та є таким що прийняв спадщину.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої 21.8.2015 року Мелітопольським МВ УДМС України в Запорізькій області, місце реєстрації ОСОБА_5 матері малолітнього ОСОБА_3 зареєстровано з 01.11.2004 року по пр. 50-річчя перемоги, 44 кв.37 у м. Мелітополі, проте відповідно до довідки КП «Житломасив» від 20.08.2015 ОСОБА_5, за вищевказаною адресою фактично не проживає протягом більше 5 років /а.с. 25/.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 16/2015, заведеної 15.01.2015 року Мелітопольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 не зверталася, будь-які спадкоємці, крім сина померлого ОСОБА_3 до нотаріуса не звертались та ніяких заяв не подавали /а.с. 36-47/.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 28.08.2015 року після смерті ОСОБА_6 його сину ОСОБА_3 14.08.2015 року вже надано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала на праві приватної власності померлому /а.с. 27-28, 46/.

Частиною ч ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.

Судом встановлено, що дружина померлого ОСОБА_6 ОСОБА_5 вже більше 5 років не проживала разом зі спадкоємцем заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк після його смерті не подавала, а також додатковий строк для прийняття нею спадщини судом не встановлювався тому вона є особою що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, тому єдиним спадкоємцем першої черги, що заявив про прийняття спадщини та є таким, що прийняв спадщину, є малолітній син померлого ОСОБА_3, опікун якого зверталась до Мелітопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття малолітнім спадщини за законом та видачу свідоцтва про права на спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Однак, відповідно до постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у звязку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно /а.с. 29/.

Судом встановлено що малолітній ОСОБА_3 є таким, що прийняв спадщину після смерті батька, а тому має правона визнання право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Крім того на спадкову квартиру накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Мелітопольського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2011 року у виконавчому провадженні № 22740871.

Згідно з інформацією, наданою ВДВС Мелітопольського МРУЮ від 25.08.2015 станом на 25.08.2015 на виконанні у відділі відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_3 1.1., не має /а.с. 12/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 26.08.2015 року на квартиру № 37 по пр.. 50-річчя Перемоги, 44 у м. Мелітополь, що належить на праві приватної власності померлому ОСОБА_6, зареєстровано обтяження на підставі постанови державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2011 року ВП № 22740871 /а.с. 20/.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначено, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст.12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 24 абз.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, спірна квартира належить малолітньому ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини після смерті батька, та вже не є власністю померлого.

Пунктом 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Отже, враховуючи те, що на спадкову квартиру накладено арешт, малолітній ОСОБА_3 як особа, що прийняла спадщину та вступила у володіння майном, позбавлений права оформити належне йому право власності на спадкове майно, оскільки видачу свідоцтва про право на спадщину та державну реєстрацію права власності буде затримано до зняття арешту з спірної квартири.

Згідно зч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 7, 9, 23, 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф є видом адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення і застосовується виключно до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Статтею 302 Кодексу України про адміністративні правопорушенню встановлено, що за наявності обставини, зазначеної у пункті 9 статті 247 цього Кодексу (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) орган (посадова особа), який виніс постанову про накладенню адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема смерті боржника - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускав правонаступництва.

Враховуючи вищезазначені положення закону, необхідність у накладення арешту на квартиру боржника відпала, так як боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_6, помер, а обов'язок сплати ним штрафу, накладеного постановою ДАІ, не допускає правонаступництва.

У зв'язку із тим, що виконавче провадження, за яким накладено арешт на спадкову квартиру, знищено за закінченням строку зберігання, іншого способу, як зняття арешту з квартири у судовому порядку, не має.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобовязаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до частини 2 статті 182 ЦК України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобовязаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Аналізуючи зібрані у справі докази кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає за необхідним задовольнити позов Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та визнати за неповнолітнім ОСОБА_3 право власності на квартиру № 37 по пр.. 50 річчя Перемоги, 44, в м. Мелітополь, Запорізької області, та зняти арешт на заборону відчуження з вказаної квартири накладений відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2011 ВП № 22740871.

Керуючись ст.ст. 182, 321, 1216, 1218, 1219, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296, 1299 ЦК України, ст.ст. 15, 57, 59, 84, 107, 208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольської державної нотаріальної контори, Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1), право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,1 кв.м., балансовою вартістю 22 339 (двадцять дві тисячі триста тридцять девять) гривень у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер 11.11.2014 року.

Зняти арешт на заборону відчуження з квартири № 37 по проспекту 50-річчя Перемоги, 44 в м. Мелітополь, Запорізької області, накладений відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2011 ВП № 22740871.

Стягнути з Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В.Кучеренко