Рішення № 51814297, 30.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Шумейко О.І.

№ 22-ц/796/12487/2015 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Троц В.О.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон задоволено частково.

Надано дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі його матері ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 тривалістю одного виїзду за межі України не більше одного календарного місяця у період з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2016 року включно та з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року до таких країн: Французька Республіка, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Королівство Іспанія, Португальська Республіка, Республіка Болгарія.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон задоволено частково.

Надано дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі його батька ОСОБА_1 без згоди та супроводу його матері ОСОБА_3 тривалістю не більше трьох тижнів у період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно до Арабської Республіки Єгипет.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі; в іншій частині рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта суд не було враховував, що виїзд дитини до Єгипту є досить небезпечним для життя та здоров'я дитини та суперечитиме її інтересам. В даній країні нестабільна суспільно-політична ситуація, високий рівень виникнення терактів та зараження інфекційними хворобами. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 досить рідко бачить свого сина та жодним чином не намагається зустрітися з ним, не телефонує, не забирає його до себе, не спілкується із сином, не знає звички сина, здоров'я та можливі алергічні реакції. Різка зміна кліматичних умов може негативно вплинути на стан здоров'я дитини.

Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 Просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом було порушено положення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він бажає приймати належну участь у спілкуванні та вихованні дитини, але ОСОБА_3 чинить йому перешкоди в цьому. У зв'язку з цим органом опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації було визначено дні та години його побачень. Надання судом дозволу на багаторазові тимчасові виїзди дитини за межі України у супроводі ОСОБА_3 без його згоди та супроводу тривалістю одного виїзду за межі України не більше одного календарного місяця у період з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2016 року порушує його права та права сина.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Представник ОСОБА_1, просить відхилити апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, а його апеляційну скаргу задовольнити.

В судове засідання представник Служби у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 09 серпня 2008 року по 15 січня 2013 року ОСОБА_3 до ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 7).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю (а. с. 6).

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон. Просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України - до Франції, Італії, Кіпру, Іспанії, Португалії, Болгарії, для відпочинку та оздоровленя на період з 01 вересня 2015 року до 31 серпня 2016 року, без дозволу і супроводу батька ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив надати йому дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу його матері ОСОБА_3 тривалістю у період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно до Арабської Республіки Єгипет.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1; надав дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди дитини за межі України у супроводі ОСОБА_3 без згоди та супроводу ОСОБА_1 тривалістю одного виїзду за межі України не більше одного календарного місяця у період з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2016 року включно та з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року до таких країн: Французька Республіка, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Королівство Іспанія, Португальська Республіка, Республіка Болгарія; надав дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд дитини за межі України у супроводі батька ОСОБА_1 без згоди та супроводу матері ОСОБА_3 тривалістю не більше трьох тижнів у період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно до Арабської Республіки Єгипет.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, а тому не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_3

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас, фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цьогоЗакону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України (зі змінами і доповненнями) перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Стаття 153 СК за своїм змістом відповідає статтям 9, 10 Конвенції про права дитини, якп передбачає, що держави-учасники поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно відлого, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

ОСОБА_3 не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що надання дозволу на одноразовий тимчасовий виїзд за межі України малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі його батька ОСОБА_1 без її згоди та супроводу до Арабської Республіки Єгипет тривалістю не більше трьох тижнів у період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року може зашкодити здоров'ю та суперечить інтересам дитини. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було заброньовано двомісний номер у готелі у республіці Єгипет на себе та дитину на період з 17 лютого 2016 року по 27 лютого 2016 року (а. с. 61).

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3

Надаючи дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 тривалістю одного виїзду за межі України не більше одного календарного місяця у період з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2016 року включно та з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року до таких країн: Французька Республіка, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Королівство Іспанія, Португальська Республіка, Республіка Болгарія, суд не звернув увагу на те, що чинним законодавством не передбачено надання дозволу на багаторазові тимчасові виїзди дитини без дозволу батька/матері без визначення конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у такій державі окремо. Позивачкою ОСОБА_3 було визначено лише загальний період, на який вона просить надати дозвіл на виїзд дитини за кордон у її супроводі без згоди батька та перелік таких країн.

Відтак, у суду були відсутні для задоволення таких вимог.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 було надано документи на підтвердження бронювання нею на своє ім'я на трьох осіб номеру в готелі в Каннах (Франція) з 24 жовтня 2015 року по 15 листопада 2015 року.

Враховуючи, що вказаний період співпадає із періодом, на який ОСОБА_3 просила надати дозвіл на виїзд дитини за кордон у її супроводі без згоди батька, а також враховуючи положення ст. ст. 141, 153 СК України, Конвенції про права дитини, колегія суддів вважає за можливе надати дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд за межі України малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері без згоди та супроводу батька у період з 20 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року включно до Французької Республіки.

Враховуючи викладене, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення її позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон задовольнити частково.

Надати дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд за межі України малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року включно до Французької Республіки.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді