Рішення № 51807160, 30.09.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1783/15-ц

Номер провадження 2/629/774/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Котовської А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16 серпня 2006 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір № DNH4KP76410326, згідно умов якого отримав кредит у розмірі 3087 гривень 50 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 09.04.2015 року виникла заборгованість зі сплати кредитних зобов'язань у розмірі 40320 гривень 81 копійки, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 464 гривні 70 копійок; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7770 гривень 17 копійок; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 29689 гривень 71 копійки; штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 гривень та штрафу (процентної частини) у розмірі 1896 гривень 23 копійки. Відповідачу направлялася претензія, щодо вимог погашення суми заборгованості за кредитом, яка залишилася без уваги. В зв'язку з чим просить стягнути з відповідача по справі заборгованість за кредитом у розмірі 40320 гривень 81 копійки, а також судові витрати у розмірі 403 гривні 21 копійки.

В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву в якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив. Раніше відповідачем було надано заперечення в якому він просив застосувати строк позовної давності та в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що спірний кредитний договір ним був укладений 16 серпня 2006 року. На протязі 2006-2007 років він виконував свої зобов'язання за договором, а в подальшому припинив оплачу чергових платежів, але з часу припинення оплати чергових платежів, позивач не звертався з заявами чи повідомленнями про повернення суми заборгованості та відсотків за його користування, тому вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Тобто вважає, що право зі зверненням до суду до нього в представників позивача виникло з моменту ненадходження чергового платежу від боржника у момент, коли він повинен був здійснити черговий платіж, тому з відповідної дати необхідно обраховувати початок перебігу позовної давності за заявленими позовними вимогами. А тому вважає, що сплив строк позовної давності так як позивач звернувся до суду лише в квітні 2015 року. Також зазначив, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги також спливає строк і до додаткової вимоги, а саме до нарахованої позивачем пені.

Представник відповідача - адвокат Малунов В.Р. в судове засідання не з'явився, але надав суду свою заяву в якій просив розглянути справу за відсутності сторони відповідача, на правовій позиції, викладеній в наданих запереченнях наполягає.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами:

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 16 серпня 2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4KP76410326, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3087 гривень 50 копійок з терміном повернення до 16.08.2008, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором, а саме у розмірі 25,08%. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 6,00% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості розмірі за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти відповідно до умов Кредитного договору.

В свою чергу, відповідач як Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав належним чином та як встановлено в ході розгляду справи протягом останнього часу не сплачував процентів за користування кредитними коштами, не повернув кредит у встановлений кредитним договором строк.

Відповідно до розрахунків, наданих представником позивача, станом на 09 квітня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 40320 гривень 81 копійку, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 464 гривні 70 копійок; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7770 гривень 17 копійок; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 29689 гривень 71 копійки; штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 гривень та штрафу (процентної частини) у розмірі 1896 гривень 23 копійки.

В своїх запереченнях відповідач підтвердив той факт, що дійсно укладав вказаний кредитний договір, підписував його особисто, однак заперечував проти розрахунку представника позивача, вважаючи його необґрунтованим та недоведеним, а також поданим поза межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплачував заборгованість по кредитному договору, а саме в період з 16.09.2006 року по 10.08.2008 року та починаючи з 16.01.2013 року сплачував відсотки за користування кредитом.

Частиною третьою статті 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З огляду на зазначене, слід вказати, що, строк позовної давності переривався сплатою заборгованості по кредиту, а отже звернення Позивача з відповідним позовом до суду у квітні 2015 року є таким, що заявлене в межах строку позовної давності.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тобто, пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії договору, як з певними моментами, які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином в даних правовідносинах стягнення пені повинно обмежуватися останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У відповідності до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Як роз'яснено судам у п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Приймаючи до уваги, що інтереси банку достатньо захищені процентною ставкою, а також відсутністю доказів, що несплатою кредиту банку завдано суттєвої шкоди суд вважає, що визначений позивачем розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 29689 гривень 71 копійки значно перевищує суму тіла кредиту та наявність інших обставин, які мають істотне значення та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, закріплених в ст.3 ЦК України, зокрема принципу справедливості та розумності, суд вважає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача слід зменшити до 464 гривень 70 копійок на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором повинен становити 11095 гривень 80 копійок, яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 464 гривні 70 копійок, заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у сумі 7770 гривень 17 копійок, пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 464 гривні 70 копійок, штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 гривень та штрафу (процентної частини) у розмірі 1896 гривень 23 копійки, який з нього повинен бути стягнутий на користь банку.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 4, 10, 57, 58, 59, 60, 61, 79, 88, 131ч.1, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 253, 256-258, 266, 551, 616, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Михайдівка, Мугоджайського району, Актюбинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № DNH4KP76410326 від 16.08.2006 року в розмірі 11095 (одинадцять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 80 копійок, яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 464 гривні 70 копійок, заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у сумі 7770 гривень 17 копійок, пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 464 гривні 70 копійок, штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 гривень та штрафу (процентної частини) у розмірі 1896 гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір в розмірі 403 (чотириста три) гривні 21 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова