Вирок № 51802895, 02.10.2015, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 02.10.2015

ЄУ № 430/307/14-к

Провадження №1-кп/420/123/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

прокурора Ісмаїлова Е.Н.

представника потерпілих ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Новопсков кримінальне провадження № 12013030110000301 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Ямпіль Вінницької області, яка працює, заміжня, освіта середньотехнічна, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2011 о 12 год. 55 хв., у світлий час доби, в суху та ясну погоду, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалася зі швидкістю 60 км/год по правій стороні сухої асфальтової дороги, яка проходить по вул. Набережній, с. Геївка, зі сторони с. Старий Айдар у напрямку с. Передільське Станично-Луганського району Луганської області.

Маючи об'єктивну можливість виявити попереду, по ходу свого руху, малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка в темпі спокійного кроку вийшла на проїжджу частину дороги, зліва направо відносно напряму руху автомобіля, і зупинилася на лівій стороні дороги, водій ОСОБА_2, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху, проявивши неуважність, не оцінила належним чином зміни в дорожній обстановці та не прийняла своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого нею автомобіля або безпечного для інших учасників руху об'їзду пішохода, а продовжувала подальший рух з обраною швидкістю, чим позбавила себе технічної можливості запобігти наїзду на потерпілу.

Наїзд пішохода мав місце передньою частиною автомобіля на проїжджій частині дороги - лівій стороні руху, по ходу водія ОСОБА_2, в районі будинку № 1д по вул. Набережній с. Геївка Станично-Луганського району Луганської області.

В результаті наїзду малолітня ОСОБА_4 була госпіталізована у Луганську обласну клінічну лікарню з діагнозом: поєднана травма, ЗЧМТ, забій речовини головного мозку 2-3 ступеня, субарахноїдальний крововилив, перелом кісток склепіння та основи черепа, закрита травма грудної клітини, забій органів грудної порожнини, перелом 4-6 ребер справа, закрита травма живота, множинні розриви печінки, внутрішньочеревна кровотеча, гемморогічеський шок 3 ступеня, забита рана правої вушної раковини, удари і садна м'яких тканин голови, тулуба, травматичний шок 3 ступеня.

Висновком судової комісійної автотехнічної експертизи № 6311 від 14.01.2014 встановлено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 в момент виникнення небезпеки для руху (коли малолітній пішохід почала рухатися у небезпечному напрямку) повинна була вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто вона повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій «Ford Fiesta» ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху і знаходились в причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки і настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 210/282 від 18.12.2013 встановлено, що 25.04.2011 ОСОБА_4 були спричинені: закрита травма живота у вигляді множинних розривів печінки, внутрішньої кровотечі, заочеревного крововиливу в ділянці головки підшлункової залози, закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою речовини головного мозку ІІ-ІІІ ступеню, субарахноїдального крововиливу, ротаційного підвивиху першого шийного хребця, забоїв саден м'яких тканин голови, забитої рани правої вушної раковини, закритої травми органів грудної клітини у вигляді переломів ІІІ-ІV ребра праворуч, контузії правої легені з розвитком гемотораксу, компресійного перелому тіл 9,7 грудних хребців, перелом нижньої гілки лобкової кістки; травматичний шок ІІ-ІІІ ступеню, множинні садна передньої поверхні грудної клітини, живота, верхніх та нижніх кінцівок, садна в ділянці задньої поверхні промені - зап'ястного суглобу.

Всі вищевказані тілесні ушкодження у сукупності (за виключенням множинних саден верхніх та нижніх кінцівок) є небезпечними для життя та за цією ознакою за ступенем тяжкості кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, визнала повністю, у скоєному щиро кається. Цивільні позови прокурора визнала у повному обсязі, цивільний позов потерпілої визнала частково, зазначивши, що розмір моральної шкоди є неспіврозмірним і нею частково відшкодовувалась шкода потерпілій.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила обставини скоєння кримінального правопорушення, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння, сторона обвинувачення, представник потерпілої не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів у справі, оскільки дані обставини ніким не оспорюються й у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження та приймає рішення щодо проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вимоги якої роз'яснені сторонам кримінального провадження.

Прийнявши до уваги добровільні пояснення обвинуваченої, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, суд вважає, що вина обвинуваченої повністю доведена та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження малолітній особі.

При призначенні покарання до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, суд відносить щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого нею злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації; її відношення до скоєного; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відсутність обставин, що обтяжує її покарання, характеристику з місця проживання, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, позицію представника потерпілої, і на підставівикладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_2 нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами із застосуванням ст. 75 КК України, так як виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_2 необхідно зарахувати строк тримання під вартою з 28.05.2013 по 15.11.2013 та з 22.11.2013 по 29.11.2013.

Цивільний позов прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від кримінального правопорушення в сумі 28897, 32 грн. та цивільний позов прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від кримінального правопорушення в сумі 456,84 грн. на підставі ч.1 ст.1206 ЦК України, ч.3 ст.128 КПК України підлягають задоволенню повністю.

Цивільний позов ОСОБА_5 до відповідачів ОСОБА_2, АСК «Інго-Україна» про стягнення з АСК «Інго-Україна» матеріальної шкоди у сумі 49037,46 грн., моральної шкоди у сумі 5 000 грн., про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 495 000 грн., на підставі ч.1 ст.1206 ЦК України, ч.3 ст.128 КПК України підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено сплату відповідачем АСК «Інго-України» сум на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що не заперечувалось представником потерпілої особи.

За таких обставин, у задоволенні вимог позову до АСК «Інго-Україна» слід відмовити.

Щодо вимог позивача до ОСОБА_2 про стягнення з останньої моральної шкоди у сумі 495 000 грн., суд зазначає таке.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_5 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує, що сторонами кримінального провадження (обвинуваченою та представником потерпілої) підтверджено часткове відшкодування шкоди обвинуваченою у сумі 9000 грн.

З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 150 000 грн., який необхідно стягнути з обвинуваченої.

Згідно ст. 124 КПК України, з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів, а саме на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 600 грн., судової автотехнічної експертизи у сумі 750,40 грн., судової комісійної автотехнічної експертизи у сумі 2570,40 грн., усього 3920,80 грн.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 349, 368, 370, 373, 374, 376, КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_2 зарахувати строк тримання під вартою з 28.05.2013 по 15.11.2013 та з 22.11.2013 по 29.11.2013.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вона під час визначеного іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї зобов'язання на підставі ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2, інн. НОМЕР_2,на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 3920,80 грн.

Речові докази: автомобіль марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на штрафмайданчику, а також фрагмент бамперу автомобіля марки «Ford Fiesta», який знаходиться в камері зберігання Станично-Луганського РВ УМВС України Луганської області, повернути ОСОБА_2; одежу та взуття ОСОБА_4, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання Станично-Луганського РВ УМВС України Луганської області, повернути законним представникам ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Цивільний позов прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від кримінального правопорушення в сумі 28897, 32 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, інн. НОМЕР_2,на користь Луганської обласної дитячої клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 28897, 32 грн.

Цивільний позов прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від кримінального правопорушення в сумі 456,84 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, інн. НОМЕР_2,на користь Луганської обласної клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 456,84 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, АСК «Інго-Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, інн. НОМЕР_2,на користь ОСОБА_5 моральну шкоду сумі 150 000 грн.

В решті позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, АСК «Інго-Україна» відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: О.С. Стеценко