Рішення № 51793868, 28.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10313/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2015 року

встановила:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на його користь 25 047,19 грн заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 16.02.2007 р. між ним та ОСОБА_1 укладено договір за №ZRXRRX06090121, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 1106,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевою датою повернення 16.02.2009 року. Оскільки відповідач умов договору належним чином не виконала, просив позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 389, 27 грн заборгованості за кредитом, 5801, 11 грн заборгованості за відсотками, 969,12 грн заборгованості з комісії за користуванням кредитом, 400 грн пені, 500 грн штрафу (фіксована частина), 357,97 грн штрафу (процентна складова).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що при визначенні розміру пені суд не застосував положення п.5 ч.3 ст.18 „Закону України про захист прав споживачів", оскільки визначений позивачем розмір пені є непропорційно великим у порівнянні з розміром заборгованості по кредиту. Крім того, суд не застосував позовну давність.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з матеріалів справи, 16.02.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір №ZRXRRX06090121, за умовами якого банк видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1106,40 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, а позичальник зобов'язалася до 16.02.2009 року повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

Свої зобов'язання за договором банк виконав.

Відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом виконувала неналежним чином, внаслідок чого, станом 26.09.2013 року виникла заборгованість у розмірі 25047,19 грн, в тому числі: 389,27 за кредитом, 5801,11 за відсотками, 969,12 з комісії, 16218,78 пені, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (відсотки від суми заборгованості) 1168,91, про що свідчить довідка-розрахунок банку (а.с.3-4).

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із заяви ОСОБА_1 про надання кредиту видно, що кредитно-заставний договір між банком та нею складається з цієї заяви, умов надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифів (а.с.5).

Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, що міститься в матеріалах справи, визначено, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З огляду на те, що зазначені умови ОСОБА_1 не підписані, колегія суддів не може прийняти їх до уваги, а тому вважає, що слід виходити з загальної позовної давності, встановленої законом тривалістю у три роки.

З розрахунку заборгованості за договором та виписки по картам видно, що починаючи з 17.02.2009 року по 12.10.2011 року будь-які суми на погашення кредиту відповідачем не сплачувались.

Починаючи з 12.10.2011 року з карти для виплат, оформленої відповідачкою для отримання заробітної плати, банком самостійно перераховувалися незначні суми коштів на погашення кредиту. Так, 12.10.2011 р. з рахунку ОСОБА_1 на погашення кредиту банком перераховано 6,74 грн, 09.11.2011 р. - 9,97 грн, 07.12.2011 р. - 9,97 грн, 04.01.2012 р. - 5,36 грн., 08.02 2012 р. - 4,30 грн.

З пояснень відповідачки видно, що своєї згоди банку на списання коштів з рахунку на погашення кредиту вона не давала. А тому, пояснення представника позивача про переривання перебігу позовної давності не можна прийняти до уваги.

За таких обставин, коли строк позовної давності закінчився 16.02.2012 року, а позовні вимоги банком заявлені до суду 16.10.2013 року і відповідач у своїх запереченнях на позов просила застосувати позовну давність, підстав для часткового задоволення позову у суду першої інстанції не було.

Оскільки суд допустив порушення норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за спливом позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: