Ухвала суду № 51793771, 24.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/713/15-ц Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 46 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, за участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням та виселення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2015 року

встановила:

У лютому 2015 року виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовою квартирою та виселити їх без надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування позову зазначав, що 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 було призначено на посаду Новоград-Волинського міжрайонного прокурора. На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 було забезпечено службовим житлом АДРЕСА_1. Листом Генеральної прокуратури від 29 квітня 2014 року № 11/1/21060 виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради повідомлено про те, що 25 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокуратора. В ході обстеження вказаної службової квартири було встановлено, що в ній проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які винаймають дану квартиру у ОСОБА_1 На підставі ст.ст. 71, 96, 124, ч.2 ст.107, ч.1 ст.116 ЖК України просив позов задовольнити.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування службовою квартирою АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі службової квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що призначення його на посаду Новоград-Волинського прокурора в 2012 році та переведення на посаду Ізмаїльського міжрайонного прокурора в 2014 році здійснювалося наказами Генеральної прокуратури України, що, на думку апелянта свідчить про безперервність трудових відносин з цією установою. А тому вважає, що підстав для виселення його на підставі ст.124 ЖК України у суду не було. Крім того, вважає, що висновок суду щодо непроживання відповідача у спірній квартирі понад 6 місяців без поважних причин не підтверджено належними доказами.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач, представник відповідача та представник органу опіки і піклування в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.162, 166, 174-175).

Від органу опіки і піклування виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с.164).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 122, ст.124 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з

підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які

виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним

бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з

усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого

приміщення.

Перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення визначено статтею 125 ЖК України. Даний перелік є вичерпним.

Як видно з матеріалів справи, наказом Генеральної прокуратури України №1317к від 20.09.2012 р. ОСОБА_1 призначений на посаду Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області строком на п'ять років (а.с.64-65).

У жовтні 2012 року прокуратура Житомирської області звернулася з листом до Новоград-Волинського міського голови та просила відповідно до вимог ст.49 Закону України „Про прокуратуру" вирішити питання про забезпечення Новоград-Волинського міжрайонного прокурора ОСОБА_1 житлом, визнати вказане житло службовим житлом прокуратури Житомирської області (а.с.6).

28.08.2013 р. виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради прийнято рішення за №231 про включення до числа службових Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури Житомирської області двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 та видачу спеціального ордера на цю квартиру міжрайонному прокурору ОСОБА_1 на сім'ю з трьох осіб: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_2 (а.с.13).

03 вересня 2013 року ОСОБА_2 на сім'ю з трьох осіб видано ордер на вказане службове жиле приміщення (а.с.38).

На даний час у спірному жилому приміщенні значаться зареєстрованими відповідач ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18-19, 74).

Наказом Генеральної прокуратури України за №711к від 25 квітня 2014 року ОСОБА_1 призначено Ізмаїльським міжрайонним прокурором Одеської області строком на п'ять років, звільнивши його в порядку переведення з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області ( а.с.14).

Оскільки ОСОБА_1 звільнений з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області, до переліку осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення не відноситься, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про виселення його разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі спірного службового приміщення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не припинив роботу з організацією, яка забезпечила його службовим жилим приміщенням, а тому підстав для його виселення не було, є безпідставними.

Працюючи на посаді Новоград-Волинського міжрайонного прокурора, відповідач перебував у трудових відносинах з прокуратурою Житомирської області, про що свідчить копія трудової книжки (а.с.66). Саме у зв'язку з призначенням ОСОБА_8 на вказану посаду Новоград-Волинською міською радою Житомирської області йому була надана службова квартира, яка на даний час перебуває на балансі міської ради. Оскільки з 24.04.2014 року відповідач звільнений з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокурора і з 25.04.2014 року призначений Ізмаїльським міжрайонним прокурором Одеської області, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.123-125 ЖК України та обґрунтовано задовольнив вимоги про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з ч.2 ст.123 ЖК України до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

За ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

З акту від 03.09.2014 р., складеного комісією у складі заступника начальника УЖКГЕ та КВ ОСОБА_9, начальника юридичного відділу УЖКГЕ та КВ ОСОБА_10, головного спеціаліста відділу житлово-комунальних послуг ОСОБА_11, керуюючої будинками ОСББ „Мікрорайон „Олімпійський" ОСОБА_12, депутата Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_13, видно, що в ході перевірки фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 p. двері квартири комісії ніхто не відкрив. Зі слів сусідів було з'ясовано, що в квартирі протягом тривалого часу ніхто не проживає (а.с.9).

Аналогічні перевірки комісією проводились 06.11.2014 р., 23.12.2014 р., 22.01.2015 р. (10-12). Відповідно до актів від 23.12.2014 р. та 22.01.2015 р. в ході перевірки було встановлено, що в спірній квартирі проживає ОСОБА_14 зі своєю дружиною ОСОБА_6 Зі слів ОСОБА_5 він проживає в квартирі по найму, ОСОБА_1 та члени його сім'ї в даному жилому приміщенні не проживають.

Згідно з повідомленням управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 30.01.2015 р. за №46 неповнолітній ОСОБА_2, 2003 року народження в 2013-2015 роках в загальноосвітніх навчальних закладах міста не навчався і не навчається.

З пояснень представника відповідача видно, що неповнолітній ОСОБА_2 проживає разом з матір'ю в м. Одесі.

Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_2 понад шість місяців у спірному жилому приміщенні відсутні без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги про те, що акти комісії є належними та допустимими доказами щодо його відсутності понад шість місяців за місцем реєстрації, колегія суддів до уваги не бере. Посвідчення підписів осіб, що склали акти, про що зазначає апелянт, законодавством не передбачено. В актах зазначено прізвища, ім'я, по-батькові осіб, що входили до складу комісії, їх посаду. У разі, якщо у відповідача чи його представника виникали сумніви щодо достовірності актів, вони вправі були заявляти клопотання про допит осіб, що зазначені членами комісії, в якості свідків. Проте, таких клопотань до суду першої чи апеляційної інстанції відповідач та його представник не заявляли.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач кожні вихідні приїжджає до спірного жилого приміщення спростовуються вищевказаними актами комісії, а тому колегія суддів до уваги їх не приймає.

Як зазначалося вище, перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення визначено статтею 125 ЖК України. Зокрема, до такого переліку осіб, в тому числі, відносяться одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Житловий кодекс України не містить поняття одинокої особи.

Сімейний кодекс України містить поняття одинокого батька.

Так, за ч.2 ст.143 СК України батько, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов'язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2, а тому не набув статусу одинокого батька та не відноситься до переліку осіб, визначених ст.125 ЖК України.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що наявність неповнолітньої дитини, неможливість отримати житло за новим місцем роботи виключають можливість виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення є безпідставними.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_15 понад шість місяців у житловому приміщенні АДРЕСА_3 відсутні без поважних причин, а тому визнаються такими, що втратили право користування цим житлом та підлягають виселенню.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: