Рішення № 51789370, 29.09.2015, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3419/15-ц

2/212/2228/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колочко О.В.,

секретарі судового засідання Зіміної К.О.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування квартирою, вселення та визначення порядку користування,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2К про усунення перешкод у користування квартирою, вселення та визначення порядку користування.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період шлюбу з відповідачем придбали однокімнатну квартиру № 309 в будинку № 12 на 4-й мкрн. Зарічний в м. Кривий Ріг, яку за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу було поділено право власності на вказану квартиру між сторонами по 1/2 частині. Відповідач скориставшись відсутністю позивача, який не мешкав в спірній квартирі, змінила замки вхідних дверей квартири, спроби позивача увійти до квартири завершуються скандалом, і він не може потрапити до квартири. Просив зобовязати позивача припинити перешкоджати реалізовувати його право користування та розпорядження майном, а також встановити порядок користування квартирою, загальна площа якої 31,39 кв. м, житлова площа 18,6 кв.м, шляхом виділення житлової площі в користування позивача, залишивши у загальному користуванні усіх підсобні приміщень. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просив задовольнити їх, пояснив, що не має доступу до квартири, в якій мешкає квартирант.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково, пояснила, що не перешкоджає відповідачу в користуванні квартирою, оскільки він являється її співвласником, однак ключі від квартири вона не віддасть, так як вони в єдиному екземплярі і в неї немає грошей робити другий дублікат, також зазначила, що ніяких квартирантів вона не пускала, грошей не отримувала за здачу в найм квартири, до квартири ходить жінка, яка прибирає, вона віддає їй ключі, і на час розгляду справи в неї немає ключів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено і не оспорювалося сторонами, що позивачу та відповідачу по справі на праві приватної власності належить по 1/2 частини квартири № 309 будинку № 12 на мікрорайоні 4-й Зарічний в м. Кривому Розі, що підтверджується копією рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 липня 2014 року, яке набрало чинності (а.с. 11-13).

Як було встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача та відповідача, сторони не мешкають в спірній квартирі біля 4 років, яку придбали для своєї спільної дитині, однак після розірвання шлюбу поділили її між собою в рівних частинах, після чого відповідач змінила замки на вхідних дверях, і має лише один екземпляр ключів.

Позивач з приводу порушення його права користування та розпорядження власністю звертався із заявою до органів внутрішніх справ, за якою було проведено перевірку та встановлений цивільно-правовий характер відносин між сторонами (а.с. 16). Крім того, факт звернення до органів міліції позивача підтвердився оглянутим в судовому засіданні матеріалом ЖЄО № 13776 від 01.10.2014.

Статтею 41 Конституції Українита ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК Україниособа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч. 1ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1ст. 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогамист. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно дост. 379 ЦК Українижитлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначеніст. 383 ЦК Українитаст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Суд не бере до уваги посилання позивача на той факт, що в спірній квартирі мешкає квартирант, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, а також суд не приймає акт, наданий позивачем та складений мешканцями будинку № 12 про те, що позивач з 2012 року не мешкає в спірній квартирі, так як цей факт і не потребував доказування, оскільки не оспорювався сторонами, крім того в акті зазначено, що «на теперішній час в квартирі мешкає квартирант», однак в акті не зазначено дату його складання, що унеможливлює визначити період часу проживання квартиранта.

Таким чином, враховуючи факт належності 1/2 частини спірної квартири позивачеві на праві особистої приватної власності, відсутність у позивача реальної можливості самостійно реалізувати право користуватися та розпоряджатися своєю часткою квартири, а саме відсутність ключів від замків вхідних дверей, які відповідач змінила без дозволу співвласника-позивача, і цей факт є підтвердженим в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що право позивача, як порушене, підлягає захисту в судовому порядку, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про встановлення порядку користування житловим приміщенням квартири № 309 будинку № 12 на 4-му мкрн. Зарічний м. Кривого Рогу, то в цій частині вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено в суді належними та допустимими доказами необхідність встановлення такого порядку, а також в цій частині позовні вимоги не конкретизовані позивачем, та не визнані відповідачем, що унеможливлює вирішення спору судом.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені витрати на оплату судового збору (а.с.1) у сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 319, 321, 379 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування квартирою, вселення та визначення порядку користуваннязадовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 не перешкоджати у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження належною йому 1/2 частиною квартири № 309 будинку № 12, мікрорайон 4-й Зарічний Жовтневий район в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру № 309 будинку № 12, мікрорайон 4-й Зарічний Жовтневий район в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 жовтня 2015 року.

Суддя: О. В. Колочко