Ухвала суду № 51785786, 01.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4124/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер В. В.Номер провадження 22-ц/788/1716/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 59

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря -

Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22 липня 2015 року

в справі за скаргою ОСОБА_4 про визнання дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Матузного Віталія Олександровича неправомірними, скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій,

в с т а н о в и л а :

09.06.2015 року ОСОБА_4 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з вказаною скаргою та, уточнивши свої вимоги в судовому засіданні, просив визнати дії державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції Матузного В.О. щодо стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 70 гривень та виконавчого збору у розмірі 5 616 грн. 56 коп. незаконними та протиправними, а також скасувати відповідні постанови державного виконавця.

Вимоги мотивував тим, що 04.06.2015 року Зарічним районним судом м. Суми було постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА_4 задоволено, визнано дії вказаного державного виконавця щодо накладення 28.04.2015 року арешту на банківські рахунки ФОП ОСОБА_4 без вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2015 року протиправними, а також скасовано постанову державного виконавця про арешт коштів, зобов'язано відділ ДВС Сумського МУЮ зняти арешт з банківських рахунків ФОП.

На виконання ухвали суду, ОСОБА_4 звернувся до Відділу ДВС, просив зняти арешт з його банківських рахунків та надати йому термін для добровільного погашення боргу, а 08.06.2015 року добровільно сплатив у строк, визначений виконавцем та на наданий ним рахунок, борг у розмірі 56 165,6 грн., однак добровільно ухвалу суду державним виконавцем не виконано. На думку останнього, ОСОБА_4 мав сплатити і витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 70 грн., а також виконавчий збір у розмірі 5 616 грн. 56 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 липня 2015 року скаргу ОСОБА_4 задоволено. Визнано дії державного виконавця Матузного В.О. щодо стягнення з боржника ОСОБА_4 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 70 гривень та виконавчого збору у розмірі 5616 грн. 56 коп. протиправними. Скасовано дві постанови державного виконавця Матузного В.О. від 15.04.2015 року про стягнення зі скаржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 70 грн. 00 коп. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 5616 грн. 56 коп.

Вказану ухвалу Відділ ДВС Сумського міського управління юстиції в Сумській області оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. В доводах апеляційної скарги зазначається, що процесуальні рішення державного виконавця узгоджуються з положеннями статей 25, 27 та 28 Закону України " Про виконавче провадження " ( далі - Закон ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти її задоволення представника скаржника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи зі змісту статей 122 та 382 ЦПК України, а також роз»яснень, які надано у пунктах 2 та 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ «, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України ( стаття 17 ), Господарським процесуальним кодексом України ( статті 1, 12 ), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом оскарження є дії та рішення державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ Матузного Віталія Олександровича щодо стягнення з боржника ОСОБА_4 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 70 гривень та виконавчого збору у розмірі 5616 грн. 56 коп. З цього приводу, 15.04.2015 року суб»єктом оскарження було винесено 2 постанови ( а.с. 27-28 ).

Питання стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій врегульовано статтями 27-28, 41-42 вищевказаного Закону.

Відповідно цих норм, у разі невиконання боржником рішення самостійно, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій. Зазначені постанови державного виконавця належать до видів відповідальності за невиконання рішення. Зокрема, виконавчий збір є санкцією відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку з цим, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідні роз»яснення з цього приводу надано у п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах «, а також у п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 « Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби « ( із змінами і доповненнями ).

Суд першої інстанції на вищенаведені роз»яснення та положення закону належної уваги не звернув та розглянув справу, яка належала до юрисдикції адміністративного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу суду скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 205, ст.ст. 307, 310 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської області задовольнити частково.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22 липня 2015 року скасувати, а провадження у даній справі за скаргою ОСОБА_4 - закрити.

Повідомити ОСОБА_4, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -