Ухвала суду № 51784930, 29.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4979/15

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Калараш А.А.

з участю секретаря Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Консалтингова компанія «Альянс-Кредит-Брокер», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна», ОСОБА_3, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору, про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса, скасування виконавчого напису, за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2015 року,

встановила:

В листопаді 2013 року позивач звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що: 17.04.2008 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк» в особі повіреного укладений кредитний договір №ML-503/015/2008 на підставі типової форми. Згідно укладеного договору Банк зобов'язався надати споживчий кредит в сумі 20000 доларів США, а споживач повернути кредит та сплатити відсотки за користування. 17.04.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» в особі повіреного ПП «Консалтингова компанія «Альянс-Кредит-Брокер» було укладено договір іпотеки № PML-503/015/2008. Зазначені вище договори були підписані директором ПП Консалтингова компанія «Альянс-Кредит-Брокер». В подальшому право вимоги за кредитним договором було передано від ЗАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторінг Україна». Користуючись своїм правом ТОВ «ОТП Факторінг Україна» звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., якою 20 серпня 2013 року було вчинено виконавчий напис. Представник позивача в позові зазначив, що виконавчий напис було вчинено з порушеннями чинного законодавства, а саме глави 16 п.2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому що позивачі не отримували повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Також виконавчий напис вчинено з порушеннями глави 16 п.3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тобто при складанні розрахунків для нотаріуса було допущено помилку у розрахунках суми прострочених відсотків. Під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не було враховано положення ст.ст. 516, 517, 518 ЦК України, а саме ОСОБА_2 не був повідомлений у відповідності до діючого законодавства про зміну кредитора і тому нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис. Свої позовні вимоги про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, позивач обґрунтовував тим, що оспорювальні договори від ПП «Консалтингова компанія «Альянс-Кредит-Брокер» було підписано ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності від 17.04.2008 року за №1116. Позивач вважає, що зазначена довіреність не існує, тому що цю довіреність не надавали йому особисто для ознайомлення, а тому при укладенні вказаних правочинів допущені порушення правил ст.ст. 207, 215, 547 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними. Крім того, позивач зазначає, що грошові кошти отримані ним за кредитним договором були повністю передані на особисті потреби його сестрі ОСОБА_3, яка в подальшому обіцяла сплачувати тіло та проценти за користування кредитними коштами, однак не виконала цього і він був змушений сплачувати грошові кошти самостійно. Зазначені вище підстави стали приводом для звернення до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»позов не визнало.

Справа розглянута в відсутності відповідачів: приватного підприємства «Консалтингова компанія «Альянс-Кредит-Брокер» та ОСОБА_3, та в відсутності третьїх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, а виконавчий напис вчинений нотаріусом з дотриманням вимог закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на законі та підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі - Банк) в особі представника Приватного підприємства «Консалтингової компанії «Альянс-Кредит-Брокер» в особі ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. 17.04.2008 року за № 1116, яка видана в порядку передоручення від імені ЗАТ «ОТП Банк» на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є. 28.02.2008 року за № 613 з однієї сторони та громадянином України ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено кредитний договір № ML-503/015/2008, згідно з яким Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 20 000 доларів США під фіксований відсоток 5,49% річних та плаваючу процентну ставку з кінцевим терміном повернення кредиту до 17 квітня 2023 року.

З метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання 17 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки № PML - 503/015/2008, згідно з п.1.1 якого в іпотеку передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею - 42,0 кв.м.

26 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором та право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до виконавчого напису № 6182 від 20 серпня 2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності як позивачу по справі та і відповідачці - ОСОБА_3, а за рахунок коштів отаманих від реалізації зазначеного нерухомого майна - задовольнити вимоги позивача у розмірі: - залишок заборгованості за кредитом - 19579,01 долар США; - заборгованість по відсотках за користування кредитом - 4306,64 доларів США; - витрати пов'язані із вчиненням виконавчого надпису - 1700,00 гривень, що всього становить 23885,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2013 року становить 190918,00 гривень та 1700 гривень, а всього у гривневому еквіваленті 192618,00 гривень.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відсутні підстави, які передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з дотриманням вимог закону, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання забов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

В силу ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

На підтвердження безспірності стягнення нотаріусу були надані документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, відповідно до Переліку документів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що виконавчі написи вчинено у відповідності до вищезазначених вимог закону та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Нотаріусом дотриманий порядок вчинення виконавчого напису після спливу 30 днів з моменту направлення заставодержателем (іпотекодержателем) письмової вимоги про усунення порушень заставодавцю (іпотекодавцю) та боржнику. Це підтверджується копіями письмових вимог (а.с.48, 50) та квитанціями кур'єрської служби (а.с.49,51).

Суд першої інстанції врахував, що позивачем не надано доказів, які б стосувалися відсутності заборгованості, існування заборгованості в іншому розмірі ніж той, що зазначено у виконавчому напису чи виконання договірних зобов'язань належним чином на час вчинення виконавчого напису.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відсутні підставі для визнання неправомірними дій приватного нотаріуса та скасування виконавчого напису.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що в іпотечній квартирі зареєстрована неповнолітня дочка позивача, що виключає звернення стягнення на квартиру за виконавчим написом. З матеріалів справи вбачається, що на час укладення Договору іпотеки від 17.04.2008 року дочка позивача ОСОБА_9, народження 4 лютого 2004 року, не була зареєстрована в квартирі. Ії реєстрація 13.11.2009 року (а.с.110), тобто після укладення цього договору, та без згоди іпотекодержателя здійснена позивачем в порушення п.5.2 (h Договору іпотеки та не впливає на законність вчинення виконавчого напису.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

А.А.Калараш