Постанова № 51777104, 29.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/1005/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - позивач, ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області (надалі - відповідач, Автозаводський ВДВС) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2015 вих. №24/09 /т. 2 а.с. 52-53/ просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, що призвели до незаконного відчуження поза межами зведеного виконавчого провадження №35094491 майна боржника ОСОБА_3: 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Камбурліївка, вул. Маяковського, 36;

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, що призвели до незаконного відчуження поза межами зведеного виконавчого провадження №35094491 майна боржника ОСОБА_3: автомобіля Volkswagen Passat, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1;

- зобовязати відповідача вжити передбачені актами чинного законодавства заходи для повернення у власність боржника ОСОБА_3: 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Камбурліївка, вул. Маяковського, 36; автомобіля Volkswagen Passat, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та звернути стягнення на зазначене майно боржника у межах зведеного виконавчого провадження №35094491.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не забезпечив повне та своєчасне виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів, а бездіяльність Автозаводського ВДВС призвела до безпідставного відчуження боржником свого майна.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких, виклавши хронологію дій державного виконавця, посилався на вжиття останнім належних заходів щодо виконання зведеного виконавчого провадження.

У ході розгляду справи в суді представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові в задоволенні позову повністю.

ОСОБА_3, залучений до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору ухвалою суду від 12.06.2015, в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у Автозаводському ВДВС перебувало зведене виконавче провадження №35094491 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів.

До зведеного виконавчого провадження №35094491 входили виконавчі провадження №№35165152, 35165656, 46640735 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором.

Так, постановою державного виконавця від 09.11.2012 відкрито виконавче провадження №35165152 з виконання виконавчого листа №2-2841, виданого 25.01.2007 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 54067,38 грн. Постановою від 19.11.2012 виконавче провадження №35165152 приєднано до зведеного виконавчого провадження №35094491. Постановою від 08.07.2015 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у звязку з направленням виконавчого провадження за належністю до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ) /т. 2 а.с. 73-75/.

Крім того, постановою державного виконавця від 09.11.2012 відкрито виконавче провадження №35165656 з виконання виконавчого листа №2-2377, виданого 22.12.2010 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 43489,10 грн. Постановою від 19.11.2012 виконавче провадження №35165656 приєднано до зведеного виконавчого провадження №35094491. Постановою від 20.11.2014 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у звязку із скасуванням судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист) /т. 2 а.с. 62-64/.

А постановою державного виконавця від 24.02.2015 відкрито виконавче провадження №46640735 з виконання виконавчого листа №537/676/14-ц, виданого 22.12.2014 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 344319,10 грн. Постановою від 05.03.2015 виконавче провадження №46640735 приєднано до зведеного виконавчого провадження №35094491 /т. 2 а.с. 81-82/.

За твердженням позивача, 16.03.2015 представник ПАТ КБ "ПриватБанк" ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження №35094491 та встановив, що у період виконання зазначеного виконавчого провадження державний виконавець не вчинив достатніх заходів для своєчасного виконання судових рішень, що призвело до відчуження боржником належного йому майна.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на правову позицію суду апеляційної інстанції щодо питань дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом та підсудності цього спору адміністративному суду, викладену в ухвалах Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 /т. 1, а.с. 159-161/ та від 11.08.2015 /т. 2, а.с. 31-33/, спір розглянуто Полтавським окружним адміністративним судом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Переданий на вирішення суду спір стосується дотримання державним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій.

Зокрема, позивач переконаний в тому, що постановою від 25.11.2014 державний виконавець безпідставно зняв арешт з майна боржника - автомобіля Volkswagen Passat, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, за заявою Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк".

Крім того, за твердженням позивача, державний виконавець своєчасно не наклав арешт на 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Камбурліївка, вул. Маяковського, 36, що призвело до відчуження боржником права власності на зазначене майно.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходив з такого.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як встановлено судом, у провадженні Автозаводського ВДВС перебувало зведене виконавче провадження №35094491, до якого входили виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна", АТ "ОТП Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини другої вказаної статті державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Окрім того, як визначено частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналізуючи вищенаведені норми Закону України "Про виконавче провадження" суд дійшов висновку, що арешт на майно боржника накладається на підставі постанови державного виконавця, копія якої не пізніше наступного робочого дня має бути надіслана державним виконавцем до компетентних органів з метою реєстрації факту накладення арешту на майно. При цьому, таку постанову державний виконавець виносить або в ході вчинення виконавчих дій та отримання відомостей про наявне у боржника майно, або за заявою стягувача - одночасно з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження.

З метою зясування питання щодо дотримання державним виконавцем порядку накладення арешту на майно боржника суд витребував від Автозаводського ВДВС матеріали зведеного виконавчого провадження №35094491.

У судове засідання 25.09.2015 представник відповідача ОСОБА_2 надала кілька папок непідшитих документів, в яких в хаотичному порядку розташовані документи з помітками про виконавчі провадження №№35165152, 1359/13, 48144635, 44947360, 48144734, 36195623, 33610692, 18452129 та окрему папку з листуванням щодо вказаних виконавчих проваджень.

Дослідивши надані представником відповідача документи, суд зясував такі обставини.

Залученою до матеріалів справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2014 №28491776 /т. 1 а.с. 106/ підтверджено, що на підставі постанови державного виконавця від 22.10.2014 ВП №44947360 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3

Крім того, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 24.12.2014 №31557852 /т. 1 а.с. 105/ підтверджено, що на підставі постанови державного виконавця від 23.12.2014 ВП №36829693 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3

Зі змісту наданих відповідачем документів суд встановив, що виконавче провадження №36829693 відкрито на виконання виконавчого листа, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 16.01.2012 №2-1797 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 141986,40 грн.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2014 ВП №36829693 міститься у обкладинці з позначкою "Виконавче провадження №35165152, виконавчий лист №2-2841 від 25.01.2007" /т. 2 а.с. 65/.

Окремо матеріали виконавчого провадження №36829693 у наданих відповідачем матеріалах зведеного виконавчого провадження №35094491 - відсутні.

Виконавче провадження №44947360 відкрито на підставі виконавчого листа від 28.05.2014 №537/676/14-ц, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" коштів в розмірі 176051,86 грн /т. 2 а.с. 82/.

За твердженням представника відповідача, виконавчі провадження №44947360 та №36829693 входили до зведеного виконавчого провадження №35094491.

Таким чином, з наданих відповідачем документів, суд встановив, що арешт на нерухоме майно боржника державним виконавцем накладено лише у жовтні 2014 року.

Разом з тим, у обкладинці з поміткою "Виконавче провадження №1359/13" міститься постанова від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження", прийнята в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.03.2010 №2-665 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів в розмірі 30062,98 грн, за змістом якої у звязку з отриманням інформаційної довідки про реєстрацію за боржником 1/2 частини будинку та земельної ділянки державний виконавець вирішив накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 /т. 2 а.с. 76/.

Отже, відомості про наявність у боржника нерухомого майна відповідач отримав ще у серпні 2014 року та постановою від 14.08.2014 наклав арешт на все майно боржника. Виконавче провадження №18452129 відкрито 02.04.2010, а постановою державного виконавця від 27.07.2012 ВП № 33610692 виконавче провадження №18452129 разом з виконавчим провадженням №33610692 обєднано у зведене виконавче провадження №35094491.

На підставі викладеного, можливо стверджувати про те, що постанову від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження" прийнято в межах забезпечення виконання боржником своїх зобовязань в рамках зведеного виконавчого провадження №35094491, до якого станом на 14.08.2014 входили, окрім іншого, виконавчі провадження №35165656 та №35165152 про стягнення з ОСОБА_3 коштів на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження; копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

У наданих відповідачем матеріалах відсутні докази надіслання державному реєстратору копії постанови від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження".

Доказів реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі зазначеної вище постанови державного виконавця відповідач до суду не надав.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Камбурліївка, вул. Маяковського, 36 припинено 23.09.2014 /т. 1 а.с. 28-29/.

За вищевикладених обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що відчуження боржником права власності на 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Камбурліївка, вул. Маяковського, 36 23.09.2014 стало можливим у звязку з невиконанням державним виконавцем Автозаводського ВДВС вимог частин третьої, четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - не направлення не пізніше наступного робочого дня державному реєстратору копії постанови від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження".

До того ж, у матеріалах виконавчого провадження №1359/13 наявна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" про відкриття виконавчого провадження, зареєстрована відповідачем 22.10.2012 вх. №14308/15-30/13, в якій заявлено клопотання про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника - ОСОБА_3 /т. 2 а.с. 66/. Як слідує з постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2012 №35165656 арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 державним виконавцем не накладено, посилання на причини відмови в задоволенні клопотання стягувача про накладення арешту у мотивувальній частині - відсутні /т. 2 а.с. 63/.

Окрім того, у обкладинці з поміткою "Виконавче провадження №1359/13" міститься розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 24.10.2013 №42295705 /т. 1 а.с. 97-103/. Як встановлено зі змісту даного витягу, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 29.04.2010 за №9787079 внесено запис (№3) про публічне обтяження на підставі постанови Автозаводського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.04.2010 ВП №18452129, обєкт обтяження - автомобіль легковий, Volkswagen Passat, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Разом з цим, як встановлено судом зі змісту витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.02.2015 №46320480 /т. 1, а.с. 30-33/, запис про публічне обтяження від 29.04.2010 №9787079 вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 28.10.2014 на підставі постанови Автозаводського ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2014 ВП №18452129.

У матеріалах виконавчого провадження №18452129 наявна постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2014, якою припинено чинність арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця від 29.04.2010 /т. 2 а.с. 58-59/.

Залученим до матеріалів справи витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.02.2015 №46320480 підтверджено, що 20.03.2014 за №14250696 до Реєстру внесено запис про публічне обтяження, обєкт обтяження - автомобіль легковий, Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1, підстава - постанова Автозаводського ВДВС від 20.03.2014 ВП №42593839 /а.с. 32 - зворот - 33/. Водночас вказаний запис містить посилання на вилучення обтяження 25.11.2014 на підставі постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС ОСОБА_2 від 25.11.2014 ВП №40308162 про зняття арешту з майна боржника.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, арешт з легкового автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 знято на підставі постанови державного виконавця від 25.11.2014 у звязку із зверненням ПАТ "ОТП Банк", що є заставодержателем вказаного рухомого майна.

Виконавчі провадження №42593839 та №40308162 у наданих представником відповідача матеріалах - відсутні.

Копію відповідного звернення ПАТ "ОТП Банк" відповідачем не надано.

У папці з позначкою "Виконавче провадження №18452129" наявний лист-вимога Автозаводського ВДВС без номера та дати, адресований АТ "ОТП Банк" з проханням повідомити причини, з яких у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис від 03.12.2010 №10569740 та відповідь відділення АТ "ОТП Банк" в м. Кременчуці Полтавської області від 10.12.2013 вих. №003-01-3/331, за змістом якої повідомлено про зняття заборони відчуження з автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 /т. 2 а.с. 58, 60, 61/.

Суд зазначає, що станом на 25.11.2014 до зведеного виконавчого провадження №35094491 входило, окрім іншого, виконавче провадження №35165152 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" коштів в розмірі 54067,38 грн.

Докази наявності у провадженні Автозаводського ВДВС виконавчих проваджень №42593839 та №40308162 відповідачем не надано.

Натомість, з наданих відповідачем матеріалів суд встановив, що станом на 25.11.2014 до зведеного виконавчого провадження №35094491 входило виконавче провадження №33610692 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ "ОТП Банк" заборгованості в розмірі 124788,89 грн.

Наявними у обкладинці з позначкою "Виконавче провадження №33610692" матеріалами підтверджено, що вказане виконавче провадження відкрито 19.07.2012 на підставі виконавчого напису від 24.12.2009, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на рухоме майно - автомобіль марки PEUGEOT 206, днз ВІ045АІ. Постановою державного виконавця від 17.12.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі заяви останнього від 02.12.2014 /т. 2 а.с. 79/.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено фактів накладення арешту чи звернення стягнення на легковий автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 за заявою ПАТ "ОТП Банк".

Водночас суд зазначає, що у матеріалах справи наявна копія договору застави автотранспортного засобу від 17.03.2006 №PCL-0АМ/1461/2006, укладеного між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_7, за змістом якого останній передав у заставу Банку легковий автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 /т. 1 а.с. 215-218/.

У розширеному витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 24.10.2013 №42295705 наявний запис №8 про приватне обтяження (застава рухомого майна), внесений 03.12.2010 за №10569740 на підставі договору застави автомобільного транспорту від 17.03.2006 №PCL-0АМ/1461/2006, обтяжувач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" /т. 1 а.с. 97-103/.

За змістом статті 1 Статуту ПАТ "ОТП Банк" останнє є правонаступником усіх прав та обовязків АКБ "Райффайзенбанк Україна" /т. 1 а.с. 95-96/.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У відповідності до статті 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Матеріали справи в їх сукупності дають підстави стверджувати, що право застави у АКБ "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") щодо легкового автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 виникло раніше, аніж судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

Разом з цим, відповідачем не надано доказів того, що у провадженні Автозаводського ВДВС перебували виконавчі провадження, за якими за заявою ПАТ "ОТП Банк" було б звернуто стягнення чи накладено арешт на вказаний обєкт рухомого майна.

У звязку з цим, суд звертає увагу на положення статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено порядок зняття арешту з майна боржника.

Зокрема, частинами першою та пятою вказаної статті визначено, що арешт з майна знімається за рішенням суду.

Докази ухвалення судом рішення про зняття арешту з легкового автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 відповідач не надав.

Окрім того, у судовому засіданні представник відповідача визнала, що постанову від 25.11.2014 ВП №40308162 про зняття арешту з майна боржника прийнято на підставі заяви ПАТ "ОТП Банк". Копії відповідних заяви та постанови до суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних відносинах державний виконавець вийшов за межі визначених законом повноважень, а саме - зняв арешт з легкового автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі заяви заставодержателя, без відповідного судового рішення, чим порушив вимоги частини пятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних відносинах права позивача порушено бездіяльністю Автозаводського ВДВС щодо не надіслання до реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області копії постанови від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження" та діями відповідача щодо зняття арешту з легкового автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 без відповідного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За приписами частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд, з метою належного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Автозаводського ВДВС щодо не надіслання до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області копії постанови від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження"; визнати неправомірними дії Автозаводського ВДВС щодо зняття арешту з майна ОСОБА_3: автомобіля Volkswagen Passat, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Стосовно позовних вимог про зобовязання відповідача вжити передбачені актами чинного законодавства заходи для повернення у власність боржника спірного майна та звернути стягнення на зазначене майно у межах зведеного виконавчого провадження №35094491, суд дійшов наступного висновку.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо здійснення заходів виконавчого провадження є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу - Державної виконавчої служби України.

Дискреційні повноваження являють собою сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_8 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобовязання відповідача вжити передбачені актами чинного законодавства заходи для повернення у власність боржника спірного майна та звернути стягнення на зазначене майно у межах зведеного виконавчого провадження №35094491, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не можуть бути задоволені.

До того ж, як пояснила в судовому засіданні державний виконавець Копичко Т.Д., на дату розгляду справи судом всі виконавчі провадження, що входили до складу зведеного виконавчого провадження №35094491, закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" - у звязку з направленням виконавчого провадження за належністю до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ. Постанови про закінчення виконавчого провадження у визначеному законом порядку не оскаржено, вони є чинними. За наведених обставин, у відповідача відсутні повноваження щодо вчинення будь-яких виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження №35094491.

Враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, в силу частини першої вказаної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області щодо не надіслання до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області копії постанови від 14.08.2014 ВП №18452129 "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження".

Визнати неправомірними дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області щодо зняття арешту з майна ОСОБА_3: автомобіля Volkswagen Passat, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області (ідентифікаційний код 34987562) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2015 року.

СуддяО.В. Гіглава