Постанова № 51776701, 24.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року № 813/3892/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про скасування постанови,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміітсративного суду з адміністративним позовом до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про скасування постанови державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 17.01.2015 ВП №40447976 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем протиправно винесено постанову від 17.01.2015 ВП №40447976 про закінчення виконавчого провадження, оскільки наказ Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 №29/176(10) щодо зобовязання приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» демонтувати огорожу довжиною 15 м. та металеві ворота довжиною 4 м, що самочинно встановлені біля житлових будинків №212-214 у м. Львові на вул. Городоцькій на земельній ділянці, яка належить до земель житлової забудови фактично не було виконано, а тому підстав для закінчення вказаного виконавчого провадження у відповідача не було.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на позовну заяву, в яких зазначив, що металеві ворота довжиною 4 м. демонтовані ОСОБА_3 самостійно та передано їй на зберігання, цегляну огорожу довжиною 15 м. демонтовано силами Залізничної районної адміністрації та передано стягувачу на зберігання, про що складено акт державного виконавця від 16.01.2015 та 17.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2015 сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 15.09.2015 подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що заперечує проти задоволення позову, оскільки Залізнична районна адміністрація як стягувач, оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2015 не оскаржувала і на даний час такого наміру не має.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.

Судом встановлено, що 28.10.2013 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40447976 щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 №29/176(10) щодо зобовязання приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» демонтувати огорожу довжиною 15 м. та металеві ворота довжиною 4 м, що самочинно встановлені біля житлових будинків №212-214 у м. Львові на вул. Городоцькій на земельній ділянці, яка належить до земель житлової забудови.

В процесі виконання виконавчого документа державним виконавцем встановлено, що дані приміщення, які знаходяться на території вул. Городоцької 212-214 не є власністю боржника, який вказаний у виконавчому документі ПТП МПФ «Едельвейс», що підтверджуться копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

02.12.2013 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у звязку з поданням виконавцем заяви про заміну сторони виконавчого провадження до Залізничного районного суду м. Львова, згодом до Господарського суду Львівської області.

01.09.2014 після прийняття Господарським судом Львівської області ухвали від 22.07.2014 про відмову в задоволенні заяви Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про заміну сторони виконавчого провадження, державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

11.11.2014 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову ВП №40447976 про закінчення виконавчого провадження, оскільки наказ Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 №29/176(10) боржником самостійно не виконано, а стягувач Залізнична районна адміністрація листом від 03.10.2014 повідомила державного виконавця про відсутність коштів для оплати кошторису по виконанню вказаного наказу Господарського суду Львівської області.

В грудні 2014 в.о. начальника Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.11.2014 ВП №40447976, оскільки така була винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», про що зазначено в постанові державного виконавця Сахман Х.В. про скасування процесуального документа від 17.12.2014.

17.01.2015 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40447976 з примусовового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 №29/176(10) про демонтаж самочинно всьанволеної цегляної огорожі та мелавих воріт.

Як видно з вказаної постанови, що «при виході за адресою, визначеною у виконавчому документі м. Львів, вул. Городоцька, 212-214, для примусового виконання рішення суду, а саме: зобовязати приватне торгівельно-посередницьке мале підприємство фірму «Едельвейс» демонтувати огорожу довжиною 15 м. та металеві ворота довжиною 4 м, що самочинно встановлені біля житлових будинків №212-214 у м. Львові на вул. Городоцькій на земельній ділянці, яка належить до земель житлової забудови, встановлено, що металеві ворота довжиною 4 м. демонтовано ОСОБА_3 самостійно та передано їх на зберігання, цегляну огорожу довжиною 15 м. демонтовано силами Залізничної районної адміністрації та передано стягувачу на зберігання , про що складено акт державного виконавця від 16.01.2015.»

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Щодо діяльності державної виконавчої служби, то в ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, а на територіях інших держав - міжнародними договорами України на засадах взаємності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно із ч.1 ст. 6 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з до ч.2 ст. 17 вказаного Закону такими виконавчими документами, серед іншого, є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження").

Як судом встановлено вище, 17.01.2015 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40447976 з примусовового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 №29/176(10) про демонтаж самочинно встановленої цегляної огорожі та металавих воріт.

Твердження відповідача про демонтаж воріт та металевої огорожі спростовується таким.

В матеріалах справи наявне фото, з якого видно, що цегляна огорожа демонтована не повністю, залишено значну кількість конструктивних елементів, видно наявність металічних воріт, про повний демонтаж яких зазначено в постанові, що дає суду підстави вважати, що наказ Господарського суду від 02.10.2013 №29/176(10) не виконано в повному обсязі.

Суд приймає до уваги пояснення позивача, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про факт невиконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 №29/176(10). ОСОБА_1 стверджує, що на місці демонтажних робіт фактично залишилось демонтувати 3 метри огорожі та окремо стоячий цегельний стовп. Також зазначає, що металеві ворота після демонтажу знову поставлені на те ж місце, про що свідчить акт мешканців прилеглих будинків, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 212-214 та депутата Львівської міської ради ОСОБА_5 і понятого від 19.01.2015.

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення судді Господарського суду Львівської області Березяк Н.Є. від 18.03.2015 №29/176(10)/1/15, скероване прокурору Львівської області для проведення перевірки з приводу встановлення фактів зволікання, безпідставного зупинення та закінчення виконавчого провадження у справі без фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, зловживання державним виконавцем своїми обовязками. В даному повідомленні встановлено, що викладені в постанові про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2015 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 відомості не відповідають дійсності.

Наведене свідчить про те, що обставин, які зумовлюють можливість закінчити виконавче провадження з підстав визначених п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не існувало.

Суд приходить до висновку, що оскільки боржник не в повному обсязі виконав наказ Господарського суду від 02.10.2013 №29/176(10), а тому державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає, що в державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2015 ВП №40447976 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За результатами судового розгляду справи відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини, не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обгрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх необхідних обставин.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 17.01.2015 ВП №40447976 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73 (сімдесят три) грн 08 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський