Ухвала суду № 51776526, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/6350/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Оратівської районної державної адміністрації № 66-к від 11.06.2014 року; поновити його на посаді начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату Оратівської районної державної адміністрації.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача, що мало наслідком скорочення штату працівників. Позивача протиправно звільнено із займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки при скороченні штату працівників процедура звільнення державних службовців здійснюється в порядку передбаченому ст.ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, яка не дотримана відповідачем.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм процесуального права, і ухвалення нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивача правомірно звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією посади на якій працював позивач.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Розпорядженням голови Оратівської районної державної адміністрації № 25-к від 25.04.2013 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника правового і кадрового забезпечення апарату райдержадміністрації на конкурсній основі і укладено усний безстроковий трудовий договір.

Про вивільнення у зв'язку із скороченням посад позивач був ознайомлений 14.04.2014 року, що підтверджується підписом останнього (а.с. 29).

Відповідно до розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації № 45-к від 11 квітня 2014 року «Про внесення змін до структури апарату районної державної адміністрації» та № 5-к від 06.06.2014 року відділ правового і кадрового забезпечення ліквідовано.

Відповідно до розпорядження № 66-к Оратівської районної державної адміністрації від 11.06.2014 року ОСОБА_4 звільнено з займаної посади начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату райдержадміністрації відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи (а.с. 5).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що даний спір виник з приводу звільнення позивача з державної служби. Спеціальним для даних правовідносин є Закон України «Про державну службу», інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі і норми КЗпП України, застосовуються лиши в частині, що не суперечить спеціальному закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених КЗпП України державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст.ст. 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (ст. 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону;

7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З огляду на системний аналіз спеціальних і загальних норм, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що законодавець чітко визначив підстави для припинення державної служби та закріпив їх у ст. 30 Закону України «Про державну службу» і у ст. 40 КЗпП України.

В свою чергу, ст. 41 КЗпП України не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки вказаною нормою передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, до яких не відносяться особи, що проходять державну службу, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а розпорядження Оратівської районної державної адміністрації № 66-к від 11.06.2014 року підлягає скасуванню з поновленням позивача на займаній посаді.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позивача протиправно звільнено із займаної посади та державної служби на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню при вирішенні трудових спорів щодо звільнення з публічної служби; оскільки відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача, що мало наслідком скорочення штату працівників, процедура звільнення державних службовців повинна здійснюватися в порядку передбаченому ст.ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, який не дотримано відповідачем.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 802/2642/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер С.Е. Острович

А.О. Рибченко