Ухвала суду № 51773590, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/70644/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (правонаступника Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі №2а-3878/08/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія

«Комфортбуд-2»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №0000862301/0 від 16.11.2007, №0000862301/1 від 28.01.2008, №0000862301/2 від 26.02.2008 у частині донарахування податкового зобов??язання з податку на додану вартість на суму 5858,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2929,00 грн.; №0000852301/0 від 16.11.2007, №0000852301/1 від 28.01.2008, №0000852301/2 від 26.02.2008, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток підприємств в сумі 13430,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 20685,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт №529/23-2/33162343 від 02.11.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв?язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення №0000862301/0 від 16.11.2007, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 548979 грн., у т.ч. 365865 грн. за основним платежем та 182932 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000852301/0 від 16.11.2007, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 34115 грн., у т.ч. 13430 грн. за основним платежем та 20685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість, в оспорюваній сумі, стали висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, в березні та червні 2007 року включено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 4132 грн. та 1726 грн. відповідно, що не підтверджено податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому визначені позивачем суми податкових зобов?язань з ПДВ за березень та червень 2007 року у розмірі 256556 грн. та 582167 грн. відповідачем підтверджено.

Разом з тим фактична сума податкових зобов'язань з ПДВ позивача за березень 2007 року складає 251686 грн., за червень 2007 року складає 580440 грн., що підтверджуються поданими позивачем суду реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361, 362, аналізами рахунку 36 за березень, червень 2007 року, бухгалтерською довідкою та карткою рахунку 6415 за червень 2007 року.

Таким чином, позивачем зайво включено до складу податкових зобов'язань в березні 2007 року ПДВ у розмірі 4870 грн. та в червні 2007 року ПДВ у розмірі 1727 грн., які відповідач у відповідності із пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІП від 21.12.2000 зобов'язаний був самостійно врахувати при визначенні сум податкових зобов'язань за вказані періоди.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визначення відповідачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень та червень 2007 року в розмірі 5858 грн. за основним платежем та 2929 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 (далі - Закон №2181-Ш) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Позивачем 27.03.2007 подано до ДПІ в м.Івано-Франківську уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з податку на прибуток за 2-й, 3-й та 4-й квартал 2006 року.

Згідно поданого ДПІ в м.Івано-Франківську уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2-й квартал 2006 року, позивач в рядку 7 самостійно визначив суму недоплати податку на прибуток у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 34851 грн., в рядку 8 даного уточнюючого розрахунку позивачем самостійно нараховано суму штрафу в розмірі 1743 грн.

Згідно поданого ДШ в м.Івано-Франківську уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3-й квартал 2006 року, позивач в рядку 7 самостійно визначив суму недоплати податку на прибуток у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 98437 грн., в рядку 8 даного Уточнюючого розрахунку самостійно нараховано суму штрафу в розмірі 4922 грн.

Згідно поданого ДПІ в м.Івано-Франківську уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 4-й квартал 2006 року, позивач в рядку 7 самостійно визначив суму переплати податку на прибуток у зв'язку з виправленням помилки в розмірі 142342 грн.

Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій позивачем відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2-й, 3-й та 4-й квартал 2006 року самостійно визначено суму недоплати податку на прибуток у зв'язку з виправленням помилок за 2006 рік в розмірі 9054 грн. та самостійно нараховано суму штрафу в розмірі 6665 грн. у зв'язку з виправленням помилок, тобто виконано вимоги п.17.2 ст.17 Закону №2181-Ш, що виключає підстави для донарахування йому податкових зобов?язань з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

При перевірці правильності визначення валового доходу відповідачем встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу за 9 місяців 2006 року в сумі 165481 грн., за 2006 рік в сумі 53719 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що позивачем задекларовано, з врахуванням поданих уточнених розрахунків, доходи від продажу товарів (робіт, послуг) р.01.1 декларації за 9 місяців 2006 року в сумі 14069058 грн., у т.ч. за 3 кв.2006 року 5877870 грн., за 2006 рік (р.01.1 в сумі 23275570 грн. + ряд 02.02. в сумі 118246 грн.) 23393996 грн. (у т.ч. 4 кв. 2006 року - 9324938 грн.).

Під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно даних обліку позивача (журнал-ордер по рах.36 розрахунки з покупцями і замовниками, бухгалтерських проводок Дт 36 рах. Кт70, 71 рах.; Дт 31 рах. Кт 36 рах. - аванси) доходи від продажу товарів (робіт, послуг) складають за 9 місяців 2006 року 14234539 грн. (у т.ч. 3 кв.2006 року 6043351 грн.), за 2006 рік - 23447715 грн. (у т.ч. 4 кв.2006 року - 9213176 грн.).

Встановлене стало підставою для висновку відповідача, що позивачем в декларації з податку на прибуток за 9 міс.2006 року та за 2006 рік в результаті коригування ряд.01.1 декларації, доходи від продажу товарів (робіт, послуг) відображено менші ніж фактичні, згідно даних обліку відповідно на суми 165481 грн. та 53719 грн.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення спору щодо наявності підстав для донарахування податкових зобов?язань з податку на прибуток належить встановити чи підтверджуються первинними документами показники декларацій з податку на прибуток позивача за 9 міс.2006 року та за 2006 рік щодо розміру отриманого доходу від продажу товарів (робіт, послуг), а також уточнюючих розрахунків за 2, 3, 4 кв.2006 року поданих до податкового органу та їх врахування в показниках декларацій наступних податкових періодів.

Виключно висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог п.17.2 ст.17 Закону №2181-Ш при поданні уточнюючих розрахунків за 2, 3, 4 кв.2006 року, у яких останнім самостійно визначено суму недоплати податку на прибуток у зв?язку з виправленням помилок за 2006 рік в розмірі 9054 грн. та нараховано штраф в розмірі 6665 грн., доводів податкового органу про не підтвердження показників податкових декларацій не спростовують.

Не можна погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов??язань з податку на додану вартість в розмірі 5858 грн., що пов?язане з порушенням пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту в березні та червні 2007 року, з огляду на завищення позивачем податкових зобов'язань в березні 2007 року ПДВ у розмірі 4870 грн. та в червні 2007 року ПДВ у розмірі 1727 грн., які відповідач зобов'язаний був самостійно врахувати при визначенні сум податкових зобов'язань за вказані періоди, оскільки такі висновки можуть бути зроблені лише при комплексній оцінці всіх здійснених відповідачем донарахувань податкових зобов?язань з податку на додану вартість за спірний період.

Оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000862301/0 від 16.11.2007 здійснено донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість в розмірі 365865,00 грн. основного платежу, що пов?язано з порушенням пп.7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у т.ч. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за травень, червень, липень 2006 року сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Причілок» у 2005 році, за відсутності доказів не включення їх до складу податкового кредиту 2005 року, повторне включення до складу податкового кредиту податкової накладної №79 від 29.05.2006 виданої ВАТ «Івано-Франківське СУМБ», включення до складу податкового кредиту у квітні та червні 2006 року сум ПДВ на підставі податкових накладних одержаних від ВАТ «Домобудівник» в липні 2005 року та відображених в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2005 року, що визнано позивачем.

Разом з тим, питання чи підтверджується документально завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у березні та червні 2007 року у зазначених сумах та чи впливає воно на розмір здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов?язань з ПДВ в загальній сумі, судами не з?ясовано.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун