Ухвала суду № 51773583, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/9991/43685/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року

у справі № 2а-0870/6214/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000590802 від 11 березня 2011 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 вересня 2011 року вих. № 672/Юр.13).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000590802 від 11 березня 2011 року про зменшення ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» розміру від'ємного значенням суми податку на додану вартість у розмірі 3553754,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» 3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС його правонаступником - СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ № 534085 від 03 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела позапланову виїзну перевірку ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» з питання правильності обчислення від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2010 року, за результатами якої був складений акт № 24/08-02/25480917 від 21 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від'ємного значення жовтня 2010 року на суму 1298082,00 грн. та листопада 2010 року на суму 3553754,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового листопада 2010 року податок на додану вартість за податковими накладними минулих періодів, а саме за березень-жовтень 2010 року, з урахуванням того, що одночасно з поданням декларації з податку на додану вартість до податкового органу позивач не подавав скарг стосовно контрагентів-постачальників щодо відмови у наданні податкової накладної або наданні її з порушенням встановленого порядку виписування податкової накладної.

11 березня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000590802, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України зменшила ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на 3553754,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого, погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість та, зокрема, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, отримання позивачем податкових накладних саме у листопаді 2010 року підтверджується журналами реєстрації надходження податкових накладних (арк. справи 80-82).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі, коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника у розумінні абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до податкового кредиту листопада 2010 року податок на додану вартість у сумі 3553754,00 грн. за податковими накладними виписаними у березні-жовтні 2010 року, проте отриманими у листопаді 2010 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна