Ухвала суду № 51773501, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/65622/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

у справі №817/2637/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстар Плюс»

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстар Плюс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 01 липня 2013 року №0003901502 та №0003921502 у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 19 639,40 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовив. Стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України у розмірі 249,00 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2013 року скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0003921502 та прийняв у цій частині нове рішення, яким визнав протиправним та скасував вказане податкове повідомлення-рішення повністю. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Контролюючий орган провів перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, про що склав акт від 11 червня 2013 року №231, яким встановив порушення позивачем вимог пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, у зв'язку з порушенням терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 162 561,80 грн., що виник відповідно до поданих позивачем декларацій за період з серпня 2012 року по березень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2013 року №0003921502, яким позивачу за затримку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 109 618,00 грн. нараховано штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми, що становить 21 923,60 грн. та №0003901502, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 52 943,80 грн. нараховано штраф 10% несвоєчасно сплаченої суми, що становить 5 294,38 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало порушення позивачем граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в наслідок чого відповідачем на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення від 01 липня 2013 року №0003901502 та №0003921502 у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 19 639,40 грн., суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу, оскільки задекларовані грошові зобов'язання сплачені ним у строки встановлені податковим законодавством.

За змістом абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до положень підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контроль за справлянням платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження.

У відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, Податковим кодексом України, закріплено право податкового органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість сплачено позивачем своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 25 вересня 2012 року №429 на суму 7 428,00 грн., від 11 жовтня 2012 року №453 на суму 3 000,00 грн., від 19 жовтня 2012 року №462 на суму 3 000,00 грн., від 24 жовтня 2012 року №468 на суму 6 500,00 грн., від 31 жовтня 2012 року №484 на суму 1 000,00 грн., від 15 листопада 2012 року №514 на суму 2 000,00 грн., від 21 листопада 2012 року №516 на суму 32 600,00 грн., від 10 грудня 2012 року №534 на суму 30 000,00 грн., від 24 грудня 2012 року №552 на суму 30 719,00 грн., від 14 грудня 2012 року №446 на суму 5 000,00 грн., від 30 січня 2013 року №575 на суму 13 2916,00 грн., від 22 лютого 2013 року №603 на суму 11 500,00 грн., від 15 квітня 2013 року №640 на суму 646,00 грн., від 27 березня 2013 року №632 на суму 14 254,00 грн., від 24 квітня 2013 року № 651 на суму 39 314,00 грн.

Водночас, кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаних платіжних доручень, зараховані відповідачем в рахунок погашення зобов'язань інших податкових періодів, зокрема за 2009 рік.

Однак, як вбачається з матеріалі справи, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі № 2а-4584/10/1770, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, встановлено своєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань за І-ІІ квартали 2009 року, однак не зарахованих до Державного бюджету України з вини обслуговуючого банку АКБ «Європейський».

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справи цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток у позивача станом на 01 січня 2011 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зарахування відповідачем коштів, які були сплачені позивачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, а відтак, відсутності з боку позивача порушень вимог Закону щодо строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Слід також зазначити, що скасовуючи податкове повідомлення рішення від 01 липня 2013 року №0003921502 у частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 2 284,20 грн., суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з неузгодженості грошового зобов'язання, за порушення строку сплати якого нараховані відповідачем санкції, що свідчить про ненастання строку сплати таких зобов'язань, та як наслідок безпідставності застосування штрафних санкцій до позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції у розмірі 2 284,20 грн., застосовані спірним податковим повідомленням-рішенням №0003921502 від 01 липня 2013 року за порушення терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 28 грудня 2011 року №00022661541 та не сплаченого у встановлені податковим законодавством терміни.

Відповідно до положень пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання визначається податковим органом, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податкове повідомлення - рішення від 28 грудня 2011 року №00022661541 не направлено на адресу позивача, що свідчить про неузгодженість суми податкового зобов'язання визначеного у ньому.

Виходячи з вказаних норм податкового законодавства та матеріалів справи, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 284,20 грн., та як наслідок визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №817/2637/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Моторний О.А.