Ухвала суду № 51773462, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/17674/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги визнання противоправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 №ф-64, визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та встановити відсутність повноважень,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання противоправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 №ф-64, визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та встановити відсутність повноважень.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю вимоги від 18.11.2013 №ф-64 як такої, що винесено всупереч положенням частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2013 року №ф-64 на суму 1194,03 грн.

У поданій касаційній скарзі Алчевська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку; отримує пенсію за віком, призначену за списком №2.

18.11.2013 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу №Ф-64, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн.

Вказуючи на протиправність зазначеної вимоги, ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 №Ф-64 як такої, що прийнято без урахування положень частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком. Так, посилаючись на те, що позивач набув та реалізував право на отримання пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до положень пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вказана особа є такою, на яку поширюється дія частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи?підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи?підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо протиправності вимоги про сплату боргу від 18.11.2013 №ф-64.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: