Ухвала суду № 51773366, 10.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/71995/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року

у справі № 2а-6997/12/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року адміністративний позов Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі - ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000090841 від 09 лютого 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2011 року при правових відносинах з Приватним підприємством «Баварія-Ф», за результатами якої складено акт № 70/41-018/14310052 від 31 січня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090841 від 09 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 186 347,48 грн. (124 231,65 грн. - основний платіж, 62 115,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного в ПП «Баварія-Ф» металопрокату за нікчемним правочином (договором купівлі-продажу металопродукції № 01/07 від 24 червня 2010 року).

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 2497/23-30/31635757 від 22 грудня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, жовтень 2011 року, в якому зазначено про відсутність у ПП «Баварія-Ф» необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування підприємства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені зазначеною юридичною особою з контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність платником реального характеру розглядуваних господарських операцій з огляду на недоліки представлених первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судом першої інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем металопрокату в ПП «Баварія-Ф» підтверджується відповідними специфікаціями, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, документами, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД».

Контролюючим органом, крім того, не заперечується, що понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, в тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї правової позиції посилається суд апеляційної інстанції, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

З підстав викладеного, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід погодитись з доводами суду першої інстанції про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.