Ухвала суду № 51773310, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2015 р. м. Київ К/800/59936/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Пром Комплект" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013

у справі № 826/7013/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Пром Комплект"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа Пром Комплект" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000032270 від10.01.2013; № 0000042270 від 10.01.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ „Бері.Мор" за період із 01 квітня по 31 грудня 2011 року та складено акт № 6079/22-719/34647409 від 26.12.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідмолення - рішення: № 0000032270 від 10.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 294414 грн. основний платіж, 65707, 25 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000042270 від 10.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 338577 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 138.2, пп. 138.4, пп. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у загальному розмірі 338577 грн.; пп. 198.2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 294414 грн.

Між позивачем та ТОВ „Асторія-Груп" здійснено операції із поставки товарно-матеріальних цінностей.

Твердження представників позивача про те, що позивач не мав фінансово-господарських відносин із ТОВ „Бері. Мор" (лист-відповідь позивача (а.с. 114, том IV) на письмовий запит відповідача від 22 листопада 2012 року № 14710/10/22-711) є неправдивими, оскільки з наявних у матеріалах справи копій документів, наданих суду представниками позивача, вбачається, що деякі із зазначених документів оформлені (виписані) на ім'я позивача ТОВ „Асторія-Груп", яке, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, є попередником ТОВ „Бері. Мор" (найменування змінено із ТОВ „Асторія-Груп" на ТОВ „Бері. Мор").

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, підставами для формування податкового кредиту є: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Вказаним свідчить про безпідставність посилання податкового органу та судів попередніх інстанцій на інформацію, отриману відповідачем від ДПІ, про те, що позивачем отримано від контрагентів видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій, тобто отримання податкової вигоди, а саме заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, судами попередніх інстанцій допущено порушення п.198.3 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.2 ст.198 ПК України, водночас фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Лише після встановлення та визнання доведеними зазначених фактичних обставин, які мають значення для справи, можливий аналіз законодавства, що підлягає застосуванню до відносин між сторонами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Пром Комплект" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі № 826/7013/13-а задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Пром Комплект" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі № 826/7013/13-а скасувати.

Справу № 826/7013/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді C.Е. Острович М.В. Сірош