Ухвала суду № 51773299, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/800/53562/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013

у справі 818/811/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СУМИ"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної

податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СУМИ" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Еко-Суми» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 04.09.2012 № 2566/2230/33813880/37.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, пунктів 5.2., 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України. Також, перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на суму 212826,00 грн., чим порушено вимоги пункту 4.5., підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.6., пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000462230/45988, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 252723,75 грн.; № 00000472230/45986, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 р. на суму 5633458 грн.; № 00000452230/45991, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 272632,25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність реального виконання договорів, укладених позивачем з ПП «Інвест - Трейд», ТОВ «Біо Ресурси», ТОВ «Рубін - 2009», ТОВ «Торговий дім «Автомеханіка», ПП «Мегаторгсервіс»та ТОВ «ТД Спецтехніка».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, контрагенти позивача мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податковий кредит позивача по господарських операціях з ВАТ «СПМК-57», ТОВ «Пром-Лізинг» підтверджений податковими накладними які відповідають вимогам передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України.

Крім того, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стосовно прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.09.2012 № 00000462230/45988 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 183333 грн. та від 26.09.2012 № 00000472230/45986, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 916667 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2008 між позивачем та ТОВ «Комерційною Спілкою «Пальміра» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 010403, за умовами якого розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом 100-відсоткової попередньої оплати.

На виконання вказаного договору ТОВ «Комерційною Спілкою «Пальміра» виписано податкову накладну від 31.03.2008 № 93103, отриману ТОВ «Еко-Суми» 18.04.2008 , та згідно рахунку-фактури від 17.03.2008 проведено повну попередню оплату товару за вказаним договором в розмірі 1100000 грн.

У зв'язку з цим, ТОВ «Еко-Суми», керуючись пп.11.2.1 ст.21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесло суму 916667 грн. по вказаній операції до складу валових витрат за 1 квартал 2008 , та після отримання податкової накладної у квітні 2008 р. сформував податковий кредит за квітень 2008р. у розмірі 183333 грн.

Оскільки поставка товару ТОВ «Комерційною Спілкою «Пальміра» не була здійснена, та в січні 2012 р. минув термін позовної давності по вказаній операції, ТОВ «Еко-Суми» в січні 2012 р. самостійно зменшило податковий кредит та залишок від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 183333 грн. по податковій накладній від 31.03.2008 № 93103, що підтверджується поданими до ДПІ у м. Сумах уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень - березень 2012 р. з квитанціями про отримання їх відповідачем, та звітними податковими деклараціями за січень-березень 2012 року.

Відтак, на момент проведення у липні-вересні 2012 ДПІ у м. Сумах перевірки, складання акта перевірки від 04.09.2012 р. № 2566/2230/33813880/37 та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.09.2012 р. № 0000462230/45988 позивачем самостійно було зменшено та скориговано податковий кредит та залишок від'ємного значення податку на додану вартість на суму 183333 грн., про що позивач інформував податковий орган при поданні заперечення на акт перевірки, первинної та повторної скарг, однак вказані коригування податкового кредиту не прийняті до уваги при проведенні перевірки.

Колегія суддів бере до уваги, що сума 916667 грн. включена у від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 7044389 грн. за 2 квартал 2011, завищення якої було констатовано відповідачем в ході проведеної в 2011 р. перевірки, у зв'язку з чим приймалось податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 р. № 00085451501/85579, що оскаржувалось в судовому порядку

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р. у справі № 2а-1870/692/12, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 р., податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 7044389 грн. скасоване.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивачем від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року з податку на прибуток у сумі 7044389 грн. сформовано правомірно.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі 818/811/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі 818/811/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович М.В. Сірош