Рішення № 51770737, 25.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/11803/15-ц

провадження № 2/760/5215/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача-1 ОСОБА_2, представника відповідача-2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

19.06.2015 позивач звернувся до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», третя особа: Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», в якому просив визнати незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» від 20.05.2015 № 494/ос про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП; поновити ОСОБА_4 на посаді директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»; стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.05.2015 - дати звільнення ОСОБА_4 до дня його фактичного поновлення на роботі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 20.05.2015 на виконання наказу Укрзалізниці від 24.02.2015 № 185/ос, згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП наказом Укрзалізниці № 494/ос з 20.05.2015 позивача було звільнено з посади директора ДП «Укрзалізничпостач». Також наказом Укрзалізниці від 20.05.2015 № 494/ос припинено дію контракту від 24.12.2010 № 766, хоча між позивачем і відповідачем був укладений контракт від 12.06.2014 № 795, відповідно до умов якого строк його дії мав закінчитися 11.06.2019.

Позивач вважає, що наказ № 185/ос від 24.02.2015 та наказ № 494/ос від 20.05.2015 про звільнення позивача з роботи були підписані в.о. генерального директора Укрзалізниці з перевищенням повноважень.

Крім того, позивач вказував на те, що у задоволенні подання Укрзалізниці про звільнення позивача Апаратом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було відмовлено через відсутність необхідних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 818.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі. Крім того, представник позивача уточнила позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із дня звільнення по день ухвалення рішення та просила стягнути з ДП «Укрзалізничпостач» 38 999,18 грн.

Також представник позивача на підставі статей 11, 33 ЦПК заявила клопотання про залучення ДП «Укрзалізничпостач» до участі у справі як співвідповідача, оскільки до нього пред'являються позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд, враховуючи принцип диспозитивності, задовольнив зазначене клопотання.

Представник Укрзалізниці заперечував проти позову, посилаючись на те, що пункт 16 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 19.03.1993 № 203, передбачає, що контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. Отже, дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП розповсюджується й на посадових осіб, які працюють за контрактом.

Представник відповідача вказував на те, що на момент підписання наказів від 24.02.2015 № 185/ос та від 20.05.2015 № 494/ос в.о. генерального директора мали повноваження на їх підписання на підставі пункту 1.4 Тимчасового розподілу між заступниками голови комісії з реорганізації - заступниками генерального директора Укрзалізниці у редакції наказу від 24.11.2014 № 726-Ц/од.

Крім того, представник Укрзалізниці посилався на те, що оскільки з Київської міської державної адміністрації не надійшла вмотивована відмова у погодженні звільнення з посади керівника, тому пропозиція вважається погодженою. Отже, звільнення ОСОБА_4 відбулося з дотриманням трудового законодавства, тому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представник ДП «Укрзалізничпостач» проти задоволення позову також заперечувала з тих самих підстав, що і співвідповідач.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Відповідно до Статуту Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 22.12.2011, Державне підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці).

Управління підприємством здійснюється його директором, який призначається Укрзалізницею. Призначення директора підприємства на роботу здійснюється Укрзалізницею на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (пункти 7.2-7.3 Статуту).

Наказом Укрзалізниці від 22.05.2014 № 576/ос ОСОБА_4 призначено з 23.05.2014 виконуючим обов'язки директора ДП «Укрзалізничпостач» (а.с. 7).

Наказом Укрзалізниці від 28.05.2014 № 627/ос ОСОБА_4 призначено на посаду директора ДП «Укрзалізничпостач» з 29.05.2014 (а.с. 8).

Між Укрзалізницею і директором ДП «Укрзалізничпостач» ОСОБА_4 укладено контракт № 795 від 12.06.2014, який є трудовим договором строком дії з 12.06.2014 по 11.06.2019 включно (а.с. 9-20).

Наказом Укрзалізниці від 24.02.2015 № 185/ос передбачено звільнити ОСОБА_4 з посади ДП «Укрзалізничпостач» у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП в перший день після виходу його з лікарняного, а також припинити дію контракту від 12.06.2014 № 795 в перший день після виходу ОСОБА_4 з лікарняного. Зазначений наказ підписаний в.о. генерального директора - заступником голови комісії з реорганізації ОСОБА_6 (а.с. 21).

Наказом Укрзалізниці від 20.05.2015 № 494/ос звільнено ОСОБА_4 з посади ДП «Укрзалізничпостач» згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП з 20.05.2015 на виконання наказу Укрзалізниці від 24.02.2015 №185/ос. Припинено дію контракту від 24.10.2010 № 766. Зазначений наказ підписаний заступником голови комісії з реорганізації - в.о. генерального директора ОСОБА_7 (а.с. 22).

Оскільки наказ від 20.05.2015 № 494/ос був виданий на виконання наказу від 24.02.2015 № 185/ос, яким передбачено припинення дії контракту від 12.06.2014 № 795, суд погоджується з аргументом представника відповідача-1, що у наказі від 20.05.2015 № 494/ос була допущена технічна помилка у даті та номері контракту (замість контракту від 12.06.2014 № 795 зазначено контракт від 24.10.2010 № 766). Зазначена технічна помилка не може бути підставою для визнання наказу незаконним.

Суд встановив, що директор ДП «Укрзалізничпостач» призначається Укрзалізницею.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262 Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Укрзалізниці від 01.12.2014 № 4084/ос передбачено, що ОСОБА_6, який підписав наказ від 24.02.2015 № 185/ос, виконує обов'язки генерального директора Укрзалізниці відповідно до наказу від 22.09.2014 №600-Ц/од «Про тимчасовий розподіл обов'язків між заступниками генерального директора Укрзалізниці та наказу від 24.11.2014 № 726-Ц/од «Про внесення змін до наказу Укрзалізниці від 22.09.2014 № 600-Ц/од» (а.с. 80).

Наказом Укрзалізниці від 14.05.2015 № 469/ос передбачено, що ОСОБА_6 відбуває у відрядження до Львівської залізниці на 3 календарні дні з 19.05.2015 по 21.05.2015. Виконання обов'язків генерального директора Укрзалізниці покладено на ОСОБА_7 (а.с. 81).

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового розподілу обов'язків між заступниками голови комісії з реорганізації - заступниками генерального директора Укрзалізниці, затвердженого наказом Укрзалізниці від 22.09.2014 №600-Ц/од (у редакції наказу Укрзалізниці від 24.11.2014 № 726-Ц/од) ОСОБА_6 на період відсутності голови комісії з реорганізації - генерального директора Укрзалізниці виконує його обов'язки (а.с. 36-37).

З аналізу вищезазначених документів випливає, що ОСОБА_6 на момент підписання наказу від 24.02.2015 № 185/ос, та ОСОБА_7 на момент підписання наказу від 20.05.2015 № 494/ос виконували обов'язки генерального директора Укрзалізниці, а тому мали право підпису вищезазначених наказів, як керівники.

Таким чином, твердження позивача про те, що підписання зазначених наказів не входило до повноважень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спростовується вищевстановленими фактами.

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначено Кодексом законів про працю України.

Пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП визначає, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норма частини першої статті 41 КЗпП була доповнена пунктом 5 на підставі Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VІІ.

Вказаний Закон набрав чинності 1 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП).

Зокрема, частина перша статті 41 КЗпП доповнена пунктом 5, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Питання про можливість застосування відповідних правових норм до посадових осіб державних та комунальних закладів, безперечно суперечить меті та логіці Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VІІ.

Так, зокрема, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» засноване на державній власності і у своїй діяльності не керуються законодавством про господарські товариства.

При цьому, в пункті 9 пояснювальної записки до вищевказаного законопроекту (№ 4586 від 27 березня 2014 року) вказувалося, що проект закону не стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

Поняття «посадові особи господарського товариства» визначено в частині другій статті 89 ГК. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року міститься визначення уточненого поняття «посадові особи органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VІІ. були внесені зміни у тому числі до ГК і Закону «Про акціонерні товариства», то, розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку, можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права зробив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13.05.2015 у справі № 6-1188св15, який враховується судом при розгляді цієї справи.

При цьому суд вважає неприпустимим застосовувати у трудових відносинах аналогію з поняттям, яке визначене кримінальним законом, тому не враховує аргументи представника Укрзалізниці щодо визначення понять осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про хабарництво» від 26.04.2002 № 5.

Крім того, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання представника Укрзалізниці на те, що оскільки з Київської міської державної адміністрації не надійшла вмотивована відмова у погодженні звільнення з посади керівника, тому пропозиція вважається погодженою.

Так, за повідомленням Апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.03.2015 № 009-393 погодження призначення та звільнення керівників державних підприємств у міськдержадміністрації здійснюється відповідно до вимог Указу Президента України від 16.04.2010 № 542/2010 «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 818 «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203» (а.с. 40).

02.03.2015 до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшов лист від Укрзалізниці з проханням погодити звільнення ОСОБА_4 згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП. Однак, оскільки до листа не були додані документи, передбачені вищезазначеною постановою, то рішення про звільнення ОСОБА_4 не приймалося.

Отже, якщо пропозиція про звільнення не розглядалася та відповідне рішення не приймалося, то твердження представника відповідача про те, що відсутність відмови свідчить про погодження, є передчасним і помилковим.

Таким чином, аналіз трудового законодавства щодо додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника з окремими категоріями працівників за певних умов та правовий висновок суду касаційної інстанції щодо застосування цих норм права до спірних правовідносин приводить суд до висновку, що наказ Укрзалізниці від 20.05.2015 № 494/ос про звільнення ОСОБА_4 є незаконним, а тому позивача належить поновити на роботі.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення, 20.05.2015, по день ухвалення рішення, 25.09.2015, у сумі 38 999,18 грн. також підлягають задоволенню з огляду на таке.

За правилами статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У пункті 32 постанови № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100».

Відповідно до пункту 8 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України «нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

Суд двічі за клопотанням представника позивача ухвалами від 13.07.2015 та 23.07.2015 витребовував у ДП «Укрзалізничпостач» довідку про середню заробітку плату ОСОБА_4 за останні два місяці роботи. Однак зазначені ухвали суду були проігноровані відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача надала суду індивідуальні відомості про застраховану особу в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва (форма ОК-7), з якого суд виходив при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З 17.01.2015 позивач перебував на лікарняному, про що до ДП «Укрзалізничпостач» були подані листки непрацездатності. Посилання на перебування на лікарняному міститься також у наказі від 24.02.2015 № 185/ос.

Таким чином, для здійснення розрахунку середньої заробітної плати необхідно брати за основу два останні календарні місяці, коли позивач працював і не перебував на лікарняному, а це - листопад і грудень 2014 року.

Відповідно до вищезазначеної довідки УПФ у Солом'янському районі м. Києва у листопаді 2014 року позивач отримав 9 286,12 грн., у грудні 2014 року - 9 159,44 грн.

У ДП «Укрзалізничпостач» у листопаді - грудні 2014 року та з січня по травень 2015 року режим робочого часу становив 4 робочі дні на тиждень, а саме: з понеділка по четвер - робочі дні, п'ятниця, субота, неділя - вихідні дні.

Кількість робочих днів у листопаді та грудні 2014 року становила: 16 робочих днів у листопаді та 19 робочих днів у грудні, а всього 35 робочих днів за два місяці.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить:

(9 286,12 + 9 159,44) /35 = 527,016 грн.

Період вимушеного прогулу позивача обраховується, починаючи з 20.05.2015, тобто дня звільнення, по 25.09.2015, тобто день ухвалення рішення, і становить 74 робочі дні (6 робочих днів у травні, 18 робочих днів у червні, 18 робочих днів у липні, 17 робочих днів у серпні, 15 робочих днів у вересні).

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає:

527,016 х 74 = 38 999,18 грн.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

За правилами частини сьомої статті 235 КЗпП та пункту 4 частини першої статті 367 ЦПК рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню. Також допускається негайне виконання рішення суду про присудження працівникові заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (пункт 2 частини першої статті 367 ЦПК).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на день подання позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з Укрзалізниці на користь держави належить стягнути 243,60 грн. судового збору, а з ДП «Укрзалізничпостач» на користь держави належить стягнути 633,59 грн. судового збору

Керуючись статтями 41, 235 КЗпП, Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VІІ, Законом «Про акціонерні товариства», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 360-7, 367 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити повністю.

Визнати незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» від 20 травня 2015 року № 494/ос про звільнення ОСОБА_4.

Поновити ОСОБА_4 на посаді директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з 20 травня 2015 року.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) на користь ОСОБА_4 (місце реєстрації: 03067, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 999,18 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 18 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (адреса місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 00034045) на користь держави 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок) судового збору.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) на користь держави 633,59 грн. (шістсот тридцять три гривні 59 копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л. В. Шевченко