Ухвала суду № 51769220, 22.09.2015, Оболонський районний суд міста Києва

22.09.2015 Справа № 756/12445/15-к

№ 756/12445/15-к

№ 1-кс/756/1599/15

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва Римар ЄП., при секретарі Цяпко І.Т., за участю прокурора прокуратури Оболонського району міста Києва ЗАСЛОЦЬКОЇ Т.В., старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві НУРІЄВА Р.Б., захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві БОНДАРЕНКА Р.В., погоджене прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва ЗАСЛОЦЬКОЮ Т.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Совєтськ, Калінінградської області, Російської Федерації, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, такого, що має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: 31.10.2011 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, 06.02.2013 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково з невідбутим строком 9 місяців 26 днів, -

в с т а н о в и в:

В провадженні старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві БОНДАРЕНКА Р.В. перебувають матеріали кримінального провадження №12015100050009027 стосовно ОСОБА_4, який підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, з посиланням на те, що 20.09.2015 р., близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_4, знаходився поруч з будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_6 В той час у ОСОБА_4 виник намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло та він запропонував ОСОБА_6 вчинити таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, на що ОСОБА_6 на цю пропозицію погодився.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, попередньо розподіливши між собою ролі, зайшли до під'їзду будинку та піднялися на 7-й поверх, де була розташована квартира НОМЕР_1, де ОСОБА_4, переконавшись, що за ним ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, дістав заздалегідь заготовлені відмички та за їх допомогою відкрив замки вхідних дверей квартири. В свою чергу ОСОБА_6 в цей момент спостерігав за обстановкою, з метою запобігання виявлення злочинних дій сторонніми особами та з метою в разі появі сторонніх осіб попередити ОСОБА_4

Далі, реалізуючі вказаний вище намір, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 проникли до квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2, де таємно викрали належну ОСОБА_7 золоту каблучку вартістю 1500 гривень. Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 з місця вчиненого кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1500 гривень..

Крім того, у ході досудового слідства встановлено, що 20.09.2015, близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_4, знаходився поруч з будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_6 В цей час у ОСОБА_4 виник намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднаного з проникненням у житло та він запропонував ОСОБА_6 вчинити таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, на що останній погодився.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_4, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, попередньо розподіливши злочинні ролі з ОСОБА_6, зайшов до під'їзду будинку та піднявся на 7-й поверх, де була розташована квартира НОМЕР_2. Підійшовши до вищевказаної квартири ОСОБА_4 переконався, що за ним ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, дістав заздалегідь заготовлені відмички та за їх допомогою відкрив замки вхідних дверей квартири. В свою чергу ОСОБА_6 в цей момент спостерігав за обстановкою, з метою запобігання виявлення злочинних дій сторонніми особами та в разі появі сторонніх осіб попередити ОСОБА_4.

Продовжуючи свої, вказані вище дії, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 проникли до вказаної вище квартири НОМЕР_2, звідки таємно викрали належні потерпілим ОСОБА_8, ювелірні прикраси та грошові кошти на загальну. Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 з місця вчиненого кримінального правопорушення зникли, розпорядившись незаконно набутим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 183057 гривень 09 копійок.

Під час розслідування даної справи слідчий СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві звернувся до суду з клопотанням про застосування стосовно громадянина ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за який встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інший злочин, слідчий заявив клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання, посилаючись на наявність визначених п.3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. При цьому, прокурор вказав, що підозра, пред'явлена гр. ОСОБА_4 обґрунтована, Останній підозрюється у вчиненні аналогічного злочину, а тому може ухилятись, переховуватися від органів досудового слідства, може вчинити інший злочин, впливати на свідків та учасників події.

Слідчий групи слідчих підтримав клопотання, в тому числі і з підстав, вказаних прокурором.

Захисник підозрюваного, вважаючи, що клопотання є необґрунтованим суду пояснив, що ризики, на які посилається прокурор є нічим не підтвердженими, на свідків та потерпілих його підзахисний впливати не буде, підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, і просив обрати громадянину ОСОБА_4 міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою. Також зазначив, що його підзахисний має сталі соціальні зв'язки, зокрема проживає з родиною, має на утриманні малолітню дитину. Працює неофіційно, займаючись приватними перевезеннями. Має гіпертонічне захворювання, потребує лікування.

Підозрюваний ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши виступ прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя встановив наступне.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження вбачається, що 20 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_4 внесено відомості про вчинення останнім злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

20 вересня 2015 р. о 16-ій годині 30-ть хвилин ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину.

20 вересня 2015 р. ОСОБА_4 у відповідності до ст. 278 КПК України було повідомлено про підозру з урахуванням визначеного п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України випадку.

З копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Приймаючи таке рішення, суд бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», яке є частиною національного законодавства України, відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемп бел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини першої статті 178 КПК України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Суду надано докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (зокрема покази свідків, потерпілих, протоколи пред'явлення для впізнання, протокол допиту підозрюваного), вагомість яких на даній стадії судового процесу не викликає у суду сумнівів, а перевірка доказів на належність та допустимість має бути обов'язково здійснена виключно на стадії судового слідства.

На такий висновок суду не впливають можливі сумніви у інкримінованих діяннях громадянина ОСОБА_4, оскільки їх наявність або відсутність як раз і підлягає перевірці та доведенню під час досудового та судового розслідування і не підлягає розгляду при вирішенні питання при обранні мірі запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, майновий стан, особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, тобто тяжкого злочину, матеріали клопотання дають суду достатньо підстав для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, на даний час можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та його належну поведінку. По справі не допитано низку свідків, потерпілих, не встановлено інших осіб, які об'єктивно можуть бути причетними до вчинення правопорушення. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4, враховуючи спосіб вчинення злочину, що йому інкримінуються (проникнення у житло громадян), опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя). У останнього наявні особисті зв'язки з іншими особами, які є у тому числі можливими співучасниками або очевидцями вказаної події, та можуть внаслідок таких дій переховуватись від органів правосуддя, і які можуть на його прохання свідомо завадити встановленню істині у справі (ризик змови). Крім того, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний, з огляду на його моральні якості, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а відповідно, суд вважає за необхідне доцільним обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на думку суду більш м'яка міра запобіжного заходу не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ст.177 КПК України та його належної поведінки.

Такий висновок суду покази свідка не спростовують.

Також при цьому суд враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Таким чином, зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Також суд враховує при своєму висновку, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України»). «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».

Бралася до уваги практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільними, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (див. рішення від 09 липня 2009 року у справі «Морен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява №65559/01, пункт 74)».

Фактів недобросовісності або введення в оману з боку правоохоронних органі в даному випадку в судовому засіданні не встановлено і обрана міра запобіжного заходу є необхідною за даних конкретних обставин.

Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вважаю необхідним визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 16-ої години 30-ть хвилин 20 вересня 2015 року.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 закінчується о 16-й годині 30-ть хвилин 18 листопада 2015 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (восьмидесяти) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 97 280 гривень (депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва; код ЄДРПОУ - 02896785; Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО - 820019).

ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом 10 днів.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4, в разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із міста Вишгорода без дозволу слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання в залежності від стадії кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та на в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Є.П.Римар