Ухвала суду № 51768986, 23.09.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18064/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору удаваним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся представник позивача з позовом, в якому просить суд: визнати кредитний договір №К2HCGA00000131 від 30.01.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину: визнати кредитний договір №К2HCGA00000131 від 30.01.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» таким, що укладений в національній валюті України - гривні, вважати, що кредит був наданий в сумі 353 500,00 грн. на умовах визнаних в договорі, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» розробити в порядку, визначеному договором, новий графік платежів, який скласти із розрахунку того, що кредит був наданий в гривні на суму 353 500,00 грн. та з врахуванням відсотків грошових сум сплачених ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» за кредит, відсотки, комісію, винагороду, пеню та страхових платежів.

Відповідно ч.2 ст.109 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Звертаючись з позовом до суду, позивач визначив у якості відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк», юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, що не відноситься до адміністративної території Дніпровського району м. Києва.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 що відноситься до адміністративної території Дніпровського району м. Києва.

У відповідності до ч. 5 ст.110 Цивільного процесуального кодексу України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1, обґрунтовуючи підстави звернення саме до Дніпровського районного суду міста Києва, посилається на положення ч.5 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Як роз'яснено у пунктах 1 та 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року за №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Тобто, виходячи з позиції Верховного Суду України, позовна заява про захист прав споживача подається саме споживачем, у разі порушення його прав, передбачених ст. 4-15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з правовідносин на підставі кредитних договорів, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови розміщення банківського вкладу (депозиту), типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин та загальних правил підсудності, даний спір не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки має розглядатись за правилами територіальної підсудності в порядку, передбаченому ч.2 ст.109 Цивільного процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, оскільки формальне посилання позивача для визначення правил підсудності на положення ч.5 ст.110 Цивільного процесуального кодексу України, суперечить нормам як процесуального, так і матеріального права, та виходить за межі заявлених позовних вимог, які не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про захист прав споживача".

З огляду на викладене, дана справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, тому підлягає поверненню позивачеві для подання позову до належного суду, як це передбачено п.4 ч.3 ст.121 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.121, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору удаваним правочином - повернути позивачу для подання до належного суду.

Роз'яснити позивачу його право на подачу позову до суду за місцезнаходженням відповідача.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя: