Рішення № 5176874, 12.03.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2009 р.Справа № 18/4-137 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаба Україна»м. Львів, вул. Городоцька, 357

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості у сумі 8 037,58 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Гузенко Ю.Д. голова ліквідаційної комісії ТОВ «Фаба Україна», НОМЕР_1 від 25.09.1997 р.

відповідача: ОСОБА_3 представника, довіреність № 281 від 12.02.2009 р.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаба Україна»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8037,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного додає довіреності серії ЯОБ № 371061 від 10.03.2008 р., серії ЯОБ № 371063 від 31.03.2008 р., видаткові накладні № 552 від 11.03.2008 р., № 553 від 11.03.2008 р., № 600 від 17.03.2008 р., № 758 від 31.03.2008 р., претензію № 24/10 від 24.10.2008 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач в представленому відзиві на позов та його представник у судовому засіданні визнає факт отримання від позивача товару на суму 8037,58 грн. Як на причину не здійснення оплати за отриманий товар посилається на те, що отриманий від позивача, згідно накладної № 208 від 05.02.2008 р., товар на суму 16396,62 грн., оплата за який проведена в повному обсязі, був неякісний на повернутий товариству з обмеженою відповідальністю «Фаба Україна». В звязку з цим просить прийняти рішення, яким зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Фаба Україна»перерахувати кошти за повернений неякісний товар на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в сумі 16396,62 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач отримав на підставі: довіреностей серії ЯОБ № 371061 від 10.03.2008 р., серії ЯОБ № 371063 від 31.03.2008 р. згідно накладних № 552 від 11.03.2008 р., № 553 від 11.03.2008 р., № 600 від 17.03.2008 р., № 758 від 31.03.2008 р. товар на загальну суму 8037,58 грн.

Факт отримання товару на дану суму відповідачем визнано.

Щодо вимоги відповідача зазначеної у відзиві на позов про прийняти рішення, яким зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Фаба Україна» перерахувати кошти за повернений неякісний товар на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в сумі 16396,62 грн., суд зазначає, що в силу приписів ст. 59 Господарського процесуального кодексу України вона не може мати місце у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, позивач свої зобовязання виконав належним чином, однак відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 8037,58 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, а саме договору купівлі продажу, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ст. 222 Господарського кодексу України).

24.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 24/10, в якій просив останнього погасити заборгованість в сумі 8037,58 грн.

Проте, заборгованість у вищезазначеній сумі станом на день розгляду справи в суді залишилася не погашеною, відповідно відповідачем належним чином не виконано свої зобовязання щодо оплати за поставлений позивачем товар, чим порушено норми чинного законодавства.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленій сумі, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фаба Україна»(м. Львів, вул. Городоцька, 357, ідентифікаційний код 33618031, п/р 2600400002720 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 325718:

-8 037 (вісім тисяч тридцять сім) грн. 58 коп. боргу;

-102 (сто дві) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 16 березня 2009 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька