Ухвала суду № 51768327, 23.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.Справа № 820/5220/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Мотузенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015р. по справі № 820/5220/15

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЦА"

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - позивач, ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЦА" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "СІЦА"), в якому просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року по справі №820/5220/15 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЦА" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року по справі №820/5220/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, вказав на те, що ТОВ "СІЦА" має тільки закриті рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк», а оскільки податковий борг у відповідача виник вже після закриття рахунків в банківських установах, вважає, що ДПІ не мала правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів з рахунків відкритих у установах банків. Отже, з викладених підстав, враховуючи невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законодавством України, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЦА" перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Під час розгляду справи встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова за наслідками проведеної перевірки, результати якої були оформлені актом 1677/20-31-22-01-07/37091491 від 13.12.2013 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0004922201 на суму 1 520089, 00грн.

Також, відповідачем самостійно подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ № 9004373358 від 04.02.2014 року на суму 23186, 00. У зв`язку з частковою сплатою податкових зобов`язань, станом на час розгляду справи за відповідачем визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 22793, 97 грн.

Таким чином, станом на час звернення до суду за відповідачем визначено суму грошового зобов'язання, з урахуванням нарахованої пені, у загальному розмірі 1956807, 88 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було отримано уповноваженим представником підприємства 13.08.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Оскільки платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, податковий орган вважає, що наявні всі підстави для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є передчасним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3. ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Статтею 95 Податкового Кодексу України встановлена черговість вжиття заходів податковим органом щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів платника податків, які перебувають у його власності у судовому порядку, і лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється, згідно рішення суду, за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить вказує на те, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено суму податкового зобов'язання, яке у загальному розмірі складає 1956807, 88.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією було винесено податкову вимогу №807-25 від 28.04.2014 року, яка залишилась непогашеною відповідачем.

Зі змісту акту опису майна № 448 від 15.09.2014 року вбачається, у ТОВ "Сіца" відсутнє майно, яке може бути предметом застави на заявлену суму боргу, а тому погашення суми податкових зобов`язань у розмірі 1956807, 90грн., на думку ДПІ у Київському районі, підлягає погашенню саме за рахунок майна, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому (а.с. 13).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, може бути проведено лише за умови дотримання податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95.2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності прийняття заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам держаної податкової служби. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 23.02.2015 року по справі № К/9991/96/92111.

Так, колегія суддів зазначає, що а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів щодо звернення стягнення за податковим боргом на кошти відповідача.

Посилання податкового органу на наявність закритих рахунків по ТОВ "СІЦА" колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказане не свідчить про факт відсутності коштів на рахунках підприємства, які могли б бути спрямовані на погашення податкового боргу, що в свою чергу, в подальшому безпосередньо вказувало б на необхідність суб`єкту владних повноважень застосувати процедуру погашення податкових зобов'язань суб`єкта господарювання за рахунок майна останнього.

На виконання приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не подано жодних доказів недостатності у відповідача коштів для погашення такого податкового боргу.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим Кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що позивачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, а звернення з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є передчасним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015р. по справі № 820/5220/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.