Ухвала суду № 51768179, 30.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 484/2104/15-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Маржина Т.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування ріщення,

ВСТАНОВИВ :

02.06.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що у різний час працювала фармацевтом у різних аптеках, що відповідно до п. Е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає їй право на пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, оскільки вона має спеціальний стаж роботи більше 25 років.

У лютому 2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівник охорони здоров'я і додала документи, які посвідчують її пільговий стаж, однак 23.02.2015 року рішенням № 12 начальника управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі було відмовлено у призначенні їй такої пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. При цьому до спеціального стажу відповідачем не було зараховано періоди її роботи на посаді фармацевта у ТОВ «Фарма-Сервіс» з 15.03.2004 року по 07.08.2012 року та у ФОП ОСОБА_3 з 05.09.2012 року по 12.11.2014 року.

Позивач вважає таке рішення протиправним, просить його скасувати за зобов'язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що відсутність акредитації закладу охорони здоров'я в установах, де вона працювала фармацевтом не її вина, однак такі підприємства мали ліценції на роздрібну торгівлю лікарськими засобами; такий вид діяльності визначений їх статутами, тож вони є закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства. Також позивачка зазначила, що форма власності закладів охорони здоров'я в даному випадку не має значення, а визначення аптечного пункту відокремленим підрозділом аптеки не заборонено законом і було здійснене у відповідності до встановлених вимог на підставі розробленого положення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що заклади, в яких працювала позивачка не є закладами охорони здоров'я, оскільки вони не пройшли акредитацію; їх статутами не визначено вид діяльності, який дозволяв би віднести їх до закладів охорони здоров'я; така організаційна форма, як товариство з обмеженою відповідальністю не передбачена для закладів охорони здоров'я; ФОП ОСОБА_3 не є юридичною особою, а тому не є закладом охорони здоров'я. Також зазначила, що аптечний пункт ТОВ «Фарм-Сервіс» зазначений як відокремлений, а не структурний підрозділ і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відомості про такий структурний підрозділ не зазначені. З таких підстав просила відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що відповідач діяв правомірно.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням УПФУ звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно наказу № 7 від 15.03.2004 року прийнята на посаду фармацевта у ТОВ «Фарм-Сервіс»; наказом № 9 від 12.06.2004 року переведена на посаду завідувача аптечного кіоску № 2, наказом № 11 від 22.07.2004 року переведена на посаду фармацевта аптеки, наказом № 14 від 20.09.2004 року переведена на посаду завідувача аптечного кіоску № 3, наказом № 5.1 від 21.04.2006 року переведена на посаду фармацевта аптеки, наказом № 2 від 05.01.2009 року переведена на посаду завідувача аптечного пункту № 1. Згідно наказу № 31 від 07.08.2012 року звільнена з роботи за власним бажанням з ТОВ «Фарм-Сервіс». За трудовим договором № 14521200657, укладеним з ФОП ОСОБА_3, зареєстрованим у Первомайському міськрайонному центрі зайнятості у Миколаївській області, ОСОБА_2прийнята до ФОП ОСОБА_3 фармацевтом з 05.09.2012 року, де працювала до 12.11.2014 року, коли була звільнена з роботи за власним бажанням. Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_1 та сторонами не оспорюються.

Відповідно до положень п. е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Статтею 62 цього Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У лютому 2015 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівник охорони здоров'я, однак рішенням від 23.02.2015 року № 12 у призначенні такої пенсії ОСОБА_2 було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, оскільки не був зарахований період роботи в ТОВ «Фарм-Сервіс», яке на думку відповідача за предметом своєї діяльності не є закладом охорони здоров'я, оскільки статутом ТОВ «Фарм-Сервіс» визначено предмет діяльності як роздрібна оптова торгівля лікарськими засобами, будівництвом будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, оптова та роздрібна торгівля непродовольчими товарами, оптова та роздрібна торгівля хімічними речовинами, товарами хімічної промисловості, товарами побутової хімії, тощо; наявність аптеки за ліцензіями не вбачається, а аптечний пункт є відокремленим підрозділом ТОВ «Фарм-Сервіс», а не структурним підрозділом аптеки. Крім того позивачці не було зараховано стаж роботи у ФОП ОСОБА_3, оскільки фізична особа підприємець не є юридичною особою, а аптека це заклад охорони здоров'я, тобто має бути юридичною особою. З таких підстав відповідачем як спеціальний стаж роботи позивачці визначено лише 14 років 7 місяців 7 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за вислугою років як працівнику закладу охорони здоров'я.

Згідно статуту ТОВ «Фарм-Сервіс» предметом діяльності товариства є роздрібна оптова торгівля лікарськими засобами, будівництвом будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, оптова та роздрібна торгівля непродовольчими товарами, оптова та роздрібна торгівля хімічними речовинами, товарами хімічної промисловості, товарами побутової хімії та інше, однак з довідки серії АБ №537623 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що видом діяльності за КВЕД-2010 ТОВ «Фарм-Сервіс» є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах та оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Згідно положення про аптеку №1 ТОВ «Фарм-Сервіс» аптека №1 здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами, виробами медичного призначення, предметами санітарії та гігієни при наявності ліцензії, копії ліцензії на визначений вид діяльності.

Згідно п.1.1 положення про аптеку № 1 ТОВ «Фарм-Сервіс», аптека № 1 є закладом охорони здоровя, створеним на необмежений термін. Відповідно до положень про аптечний пункт №1 та аптечний пункт №2 аптеки №1 ТОВ «Фарм-Сервіс» вони є відокремленими структурними підрозділами аптеки №1 ТОВ «Фарм-Сервіс» закладу охорони здоров'я, які знаходяться у безпосередньому її підпорядкуванні і створені на необмежений термін; їх основним завданням є забезпечення населення готовими лікарськими засобами та виробами медичного призначення з обмеженнями, які встановлені чинним законодавством. З таких же підстав аптечні кіоски №2 та №3 також є структурними підрозділами аптеки №1 ТОВ «Фарм-Сервіс». Відповідно до п.2.6 Статуту ТОВ «Фарм-Сервіс» товариство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них. Таким чином назви «відокремлений підрозділ» та «структурний підрозділ» в даному випадку є лише грою слів, оскільки фактично такі пункти (кіоски) є структурними підрозділами.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню (в даному випадку роздрібна торгівля лікарськими засобами).

У період з 2004 по 2012 року ТОВ «Фарм-Сервіс» здійснювало діяльність у вигляді роздрібної торгівлі лікарськими засобами на підставі ліцензій № 719380 від 24.02.2004 року, № 302403 від 31.01.2007 року, № 598274 від 31.01.2012 року. Місцем провадження вказаної діяльності зазначені аптека №1 ТОВ «Фарм-Сервіс», а також аптечний кіоск, аптечний пункт № 1, аптечний пункт №2 за відповідні роки.

Наявність ліцензії у ТОВ «Фарм-Сервіс» на зазначений вид господарювання є безумовним підтвердженням визначення його як закладу охорони здоров'я.

Крім того, згідно ст. 3 Основи законодавства України про охорону здоров'я закладом охорони здоров'я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами.

Відповідно до статті 54 Основ законодавства України про охорону здоров'я, громадяни забезпечуються лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через заклади охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах» аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі; аптечний пункт - структурний підрозділ аптеки, який створюється у лікувально-профілактичних закладах для торгівлі готовими лікарськими засобами; аптечний кіоск - структурний підрозділ аптеки, який створюється на підприємствах, установах та організаціях для роздрібної торгівлі готовими лікарськими засобами, що відпускаються без рецептів лікаря.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).

Відповідно до розділу 2 Порядку провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, які працюють в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено Перелік провізорських посад у закладах охорони здоров'я, згідно положень якого посаду завідувача віднесено до провізорських посад.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що аптека №1 ТОВ «Фарм-Сервіс», підпадає під визначений Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993р. заклад охорони здоров'я, робота в якому (в тому числі і в його відокремлених підрозділах) дає право для призначення пенсії за вислугу років. Посади, які обіймала позивачка віднесена до тих, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

При цьому твердження відповідача про те, що товариство з обмеженою відповідальністю не може бути закладом охорони здоров'я є хибним тлумаченням закону, оскільки як зазначено вище, форма власності підприємства, установи та організації, які створюють заклади охорони здоров'я (зокрема аптеки), можуть бути різними. Товариство з обмеженою відповідальністю це лише визначення форми здійснення господарської діяльності і не свідчить про те, що таке товариство не є підприємством, установою, організацією.

Слід відзначити, що в оскаржуваному рішенні відповідач не посилається на відсутність акредитації закладу охорони здоров'я у ТОВ «Фарм-Сервіс», однак зазначив про це у своїх запереченнях проти позову. На думку суду, відсутність акредитації закладу, який фактично відповідно до ліцензії (тобто дозволу) здійснює торгівлю лікарськими засобами, не може позбавляти особу, яка працює у такому закладі, права на отримання пільгової пенсії. Не проведення акредитації не свідчить про відмову в акредитації і є виною власника підприємства, установи, організації тощо, а не працівника.

Таким чином, період роботи позивачки у ТОВ «Фарм-Сервіс» має бути зарахований до її спеціального стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.

Також суд вважає протиправним не зарахування періоду роботи позивачки на посаді фармацевта у ФОП ОСОБА_3, оскільки висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що аптека це заклад охорони здоров'я, тобто юридична особа є хибним. Як зазначено вище, відповідно до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклади охорони здоров'я можуть створюватися приватними особами. ФОП ОСОБА_3 зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 17.09.2009 року серії НОМЕР_2, виписки з ЄДРПОУ ААБ № 908944, свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3, у якому зазначено вид діяльності 52.31.0 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами. 20.11.2009 року Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів ФОП ОСОБА_3 видано ліцензію, у якій зазначено вид діяльності роздрібна торгівля лікарськими засобами. Наведене свідчить про те, що аптека «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_4, власником якої є ФОП ОСОБА_3 є аптекою, закладом охорони здоров'я, а форма власності в даному випадку не має значення. Щодо відсутності акредитації як закладу охорони здоров'я висновки суду аналогічні зробленим щодо ТОВ «Фарм-Сервіс».

Враховуючи наведене, відповідач неправомірно не зарахував період роботи позивача у ФОП ОСОБА_3 до її спеціального трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.

Отже дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправними.

Слід окремо зазначити, що відсутність акредитації аптек, в яких працювала ОСОБА_2, як закладів охорони здоров'я, не вила визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком. Позивачці було відмовлено у призначенні пенсії з інших підстав, тож посилання відповідача у запереченнях проти позову на відсутність акредитації взагалі не стосується предмета оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки дії, які позивач просить визнати протиправними, фактично полягають у прийнятті рішення, що оскаржується. Таким чином фактично заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області № 12 від 23.02.2015 року.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький