Ухвала суду № 51768167, 30.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. Справа № 821/371/15-а

Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.,

- Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "ВТФ "РВіК" звернулось до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про зобов'язання ДПІ у м. Херсоні надати позивачу електронні ключі для можливості подати податкову декларацію по ПДВ в електронній формі; визнання неправомірним податкове повідомлення-рішення №0007611502 від 13 вересня 2012 року; скасування акту ДПІ у м. Херсоні від 17 серпня 2012 року; скасування рішення ДПІ у м. Херсоні №30578719 від 18 жовтня 2011 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість; повернення залишку від'ємного значення у сумі 121 грн., суму за оплату довідки - 32,50 грн., помилкову переплату у сумі 277 грн.; визнання дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації щодо невиконання вимог ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс" та надання недостовірної інформації неправомірними; зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації спростувати інформацію про ТОВ "ВТФ "РВіК"; стягнення з ДПІ у м. Херсоні та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації по 5 000 грн. моральної шкоди.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №562 від 04 вересня 2014 року про опис майна у податкову заставу. Зобов'язано ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області розглянути заяву ТОВ "ВТФ "РВіК" від 02 лютого 2015 року за №02/1-15. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "ВТФ "РВіК" ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату , час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що при розгляді адміністративної справи №2-а-3926/12/2170 за позовом ТОВ "ВТФ "РВіК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2012 року №0007611502 було встановлено, що підставою для нарахування ТОВ "ВТФ "РВіК" грошових зобов'язань по збору за користування радіочастотним ресурсом України за період з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у загальній сумі 10 647, 50 грн., з яких за основним платежем в сумі 7 278, 40 грн., за штрафними санкціями в сумі 3 368, 10 грн. є лист Національної комісії з регулювання зв'язку України від 25 травня 2012 року №07-3329/09 про те, що ТОВ "ВТФ "РВіК" має ліцензію на користування радіочастотами від 24 листопада 2005 року №4939, діючою до 24 вересня 2018 року, та ліцензію №5235 від 25 жовтня 2006 року, яка діяла до 25 жовтня 2011 року. Проте, в ході розгляду адміністративної справи №2-а-3926/12/2170 представником позивача була заперечена вказана інформація Національної комісії з регулювання зв'язку України, оскільки починаючи з 2009 року ТОВ "ВТФ "РВіК " не користується радіочастотним ресурсом внаслідок повернення вказаних ліцензій до Національної комісії з регулювання зв'язку України, а тому позивач вважав, що ліцензії користування радіочастотами від 24 листопада 2005 року №4939, від 25 жовтня 2006 року №5235 є анульованими, що зумовило позивача звернутися до суду з вказаними позовними вимогами.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що вимоги позивача ґрунтуються на протиправній бездіяльності Національної комісії з регулювання зв'язку України щодо не виконання ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", а саме не прийняття рішення про анулювання ліцензій №4939 бланк АБ №222743 від 24 листопада 2005 року та №5235 бланк АВ №120425 від 25 жовтня 2006 року внаслідок їх повернення у 2009 році згідно письмової заяви ТОВ "ВТФ "РВіК" та фактичним не користуванням радіочастотного ресурсу України, що спричинило в подальшому неправомірне повідомлення ДПІ у м. Херсоні про те, що ТОВ "ВТФ "РВіК" є платником збору за користування радіочастотним ресурсом України, про що свідчить лист Національної комісії з регулювання зв'язку України від 25 травня 2012 року №07-3329/09. Крім того, представник позивача з посиланням на рішення Національної комісії з регулювання зв'язку України №1532 щодо анулювання основної ліцензії від 12 грудня 2005 року серії АБ №222808 з надання послуг телефонного зв'язку, стверджував, що у Національної комісії з регулювання зв'язку України було достатньо підстав для анулювання допоміжних ліцензій користування радіочастотним ресурсом України, а саме акт про повторну відмову у допуску уповноважених Національної комісії з регулювання зв'язку України, рішення про скасування державної реєстрації TOB "ВТФ "РВіК" як оператора, TOB "ВТФ "РВіК" не було розпочато користування радіочастотним ресурсом у встановлений термін та фактичне не користування радіочастотним ресурсом України протягом 2,5 років, що свідчить про порушення Національною комісією з регулювання зв'язку України вимог ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України".

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу №562 від 04 вересня 2014 року є обґрунтованими, оскільки грошове зобов'язання у сумі 4 857, 75 грн. набуло статусу узгодженого відповідно до п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України саме з 11 січня 2015 року, що є днем набрання законної сили постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в адміністративній справі №2а-3926/12/2170, тобто на день прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, позивач не мав несплаченого податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями термін сплати яких вже настав. Також, судом першої інстанції було встановлено протиправну бездіяльність податкового органу щодо не надання відповідей ТОВ "ВТФ "РВіК" на його листи - звернення від 02 лютого 2015 року №02/1-15 та від 23 березня 2015 року № 04/1-15 та враховуючи не визначення позивачем способу захисту порушених прав для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності вийти за межі вказаних позовних вимог і прийняти рішення, яким зобов'язати ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області розглянути заяву ТОВ "ВТФ "РВіК" від 02 лютого 2015 року за №02/1-15.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) - користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі, зокрема ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.

Частинами 1 - 4 статті 31 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" встановлено, що ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України видаються Національною комісією з питань регулювання зв'язку України суб'єктам господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.

Національна комісія з питань регулювання зв'язку України видає ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України одночасно з видачею ліцензії на вид діяльності у сфері телекомунікації, що передбачає користування радіочастотним ресурсом України.

Термін дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Національною комісією з питань регулювання зв'язку України, але не може бути меншим за термін дії відповідної ліцензії на вид діяльності у сфері телекомунікації з використанням радіочастотного ресурсу України, а в інших випадках - не менше 5 років.

Частиною 1 ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" передбачено вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, якими є: заява користувача радіочастотного ресурсу України про анулювання ліцензії; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі іншій юридичній або фізичній особі права на користування радіочастотним ресурсом України; акт про невиконання користувачем радіочастотного ресурсу України розпорядження про усунення порушень умов ліцензії; акт про повторну відмову користувача радіочастотного ресурсу України у допуску уповноважених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, посадових осіб для проведення перевірки, а також про вчинення перешкод, які не дають здійснювати перевірку в повному обсязі; акт про повторне порушення користувачем умов ліцензії протягом року; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання - користувача радіочастотного ресурсу України; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта господарювання.

Згідно ч.3 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" (в редакції, яка діяла на час видачі ліцензії) ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій, зокрема, надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного; надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводного доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного; надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; технічне обслуговування і експлуатація мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводного радіомовлення та телемереж, надання в користування каналів електрозв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національною комісією з питань регулювання зв'язку України були видані ТОВ "ВТФ "РВіК" ліцензію серії АБ №222808 від 12 грудня 2005 року, вид господарської діяльності - надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) - місцевого з правом створення власної мережі ємністю до 1000 абонентських номерів на території м. Херсон та Херсонської області, зі строком дії ліцензії з 12 грудня 2005 року до 24 вересня 2018 року; ліцензію серії АБ №222743 від 24 листопада 2005 року на користування радіочастотним ресурсом України, територіальна (м. Херсон), радіотехнологія - Радіорелейний зв'язок фіксованої радіослужби, реєстраційний номер 4939, термін дії до 24 вересня 2018 року; ліцензію серії АВ №120425 від 25 жовтня 2006 року на користування радіочастотним ресурсом України, регіональна (Херсонська область), радіотехнологія - Цифрова безпроводова телефонія (радіозв'язок у системі з фіксованим абонентським радіо доступом стандарту DECT), реєстраційний номер 5235, термін дії до 25 жовтня 2011 року (2 том а.с.10-12).

Рішенням Національною комісією з питань регулювання зв'язку України №1532 від 04 червня 2009 року було анульовано ліцензію серії АБ №222808 від 12 грудня 2005 року на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) - місцевого з правом створення власної мережі ємністю до 1000 абонентських номерів на території м. Херсон та Херсонської області, але постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі №2а-12109/09/2170 від 07 грудня 2009 року, яка набрала законної сили, визнано не чинним рішення №1532 від 04 червня 2009 року та зобов'язано відновити оператора в ліцензійному Реєстрі України, повернути номерний ресурс і оприлюднити рішення на веб-сайті, у зв'язку з чим Національна комісія з питань регулювання зв'язку України прийняла рішення №163 "Про відновлення оператора ТОВ "ВТФ "РВіК" в ліцензійному реєстрі України".

Тобто, на момент звернення апелянта до суду з вказаним адміністративним позовом основна ліцензія серії АБ №222808 від 12 грудня 2005 року на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) - місцевого з правом створення власної мережі ємністю до 1000 абонентських номерів на території м. Херсон та Херсонської області є чинною і термін її дії (до 24 вересня 2018 року) не сплив, а отже доводи апеляційної скарги стосовно того, що у зв'язку з наявністю рішення від 04 червня 2009 року №1532 у Національній комісії з питань регулювання зв'язку України були підстави для анулювання допоміжних ліцензій користування радіочастотним ресурсом України є безпідставними.

Разом з цим, колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що достатніми для анулювання Національною комісією з питань регулювання зв'язку України ліцензій ТОВ "ВТФ "РВіК" в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" є те, що підприємством не було розпочато користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, у визначені в ліцензії терміни та фактичне припинення користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, на термін більше ніж на один рік, оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції, саме статтею 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" перелічені обставини, які можуть бути підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії у разі обов'язкового складання органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України акту перевірки за результатами проведення планових і позапланових перевірок, які в даному випадку не були проведені.

В апеляційній скарзі ТОВ "ВТФ "РВіК" посилається на лист №127/1-09 від 06 вересня 2009 року, як на підставу прийняття рішення про анулювання ліцензій користування радіочастотним ресурсом України АБ №222743 від 24 листопада 2005 року та АВ №120425 від 25 жовтня 2006 року.

Проте, зміст вказаного листа передбачає те, що у відповідності до ст. 48 Закону України "Про телекомунікації" апелянтом було повернуто ліцензії користування радіочастотним ресурсом України АБ №222743 від 24 листопада 2005 року та АВ №120425 від 25 жовтня 2006 року до моменту прийняття остаточного рішення судом про повернення анульованої основної ліцензії АБ №222808 від 12 грудня 2005 року на ведення господарської діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку (а.с.8), тобто цей лист містив лише інформацію про тимчасове повернення ліцензій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ "ВТФ "РВіК" не зверталося до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України із заявою про анулювання ліцензій користування радіочастотним ресурсом України АБ №222743 від 24 листопада 2005 року та АВ №120425 від 25 жовтня 2006 року, в порядку передбаченому п.1 ч.1 ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та якою визначено, що підставою для анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, заява користувача радіочастотного ресурсу України про анулювання ліцензії.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що на вимогу суду першої інстанції представником підприємства не було надано доказів вручення Національній комісії з питань регулювання зв'язку України вказаного рекомендованого поштового повідомлення, оскільки представником комісії заперечувався факт отримання листа ТОВ "ВТФ "РВіК" від 06 вересня 2009 року вих.№127/1-09 та наявність оригіналів ліцензій ТОВ "ВТФ "РВіК".

З урахуванням цього, колегія суддів вважає, що Національною комісією з питань регулювання зв'язку України не були порушені вимоги ч.5 ст. 38 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", на чому наполягає апелянт, а саме те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, має бути прийнято рішення про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України протягом 20 робочих днів від дати встановлення підстав для анулювання ліцензії. Дане рішення вручається або надсилається рекомендованим листом ліцензіату із зазначенням підстав анулювання ліцензії не пізніше трьох робочих днів від дати прийняття рішення.

Тобто, наведені доводи апелянта стосовно наявності у Національної комісії з питань регулювання зв'язку України підстав анулювання ТОВ "ВТФ "РВіК" ліцензії АБ №222743 від 24 листопада 2005 року та АВ №120425 від 25 жовтня 2006 року, у зв'язку з прийняття рішення №1532 від 04 червня 2009 року "Про анулювання ліцензії ТОВ "ВТФ "РВіК" серії АБ №222808 від 12 грудня 2005 року" не узгоджується із законодавчо встановленою процедурою анулювання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України.

Також, в апеляційній скарзі, ТОВ "ВТФ "РВіК" посилається на невиконання Національною комісією з питань регулювання зв'язку України положення ч.3 ст. 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", якою визначено, що у разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.

Підпунктом 10 пункту 6 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, яке затверджено Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1067/2011 передбачено, що НКРЗІ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право звертатися до суду з відповідними позовними заявами в разі порушення суб'єктами господарювання, що провадять діяльність на ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку, законів про телекомунікації, інформатизацію, користування радіочастотним ресурсом та поштовий зв'язок, а також з позовами про скасування державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Національна комісія з питань регулювання зв'язку України скористалась своїм правом та звернулась до суду з адміністративним позовом до ТОВ "ВТФ "РВіК" про анулювання ліцензії АБ №222743 від 24 листопада 2005 року, у зв'язку з несплатою рентної плати, а постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі №821/1825/15-а вказана ліцензія була анульована, що свідчить в свою чергу про безпідставність тверджень апелянта щодо порушення Національною комісією ч.3 ст. 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України".

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога ТОВ "ВТФ "РВіК" про зобов'язання ДПІ у м. Херсоні виконати вимоги закону про податковий компроміс на підставі звернення від 02 лютого 2015 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень до Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.11 підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Відповідно до п.3 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень до Податкового кодексу України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу. Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу. Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов'язань вважається узгодженою. У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами: 1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу; 2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку. Податкове повідомлення-рішення або довідку контролюючий орган направляє платнику податків у порядку, передбаченому статтями 42 та 58 цього Кодексу.

Як вбачається із заяви ТОВ "ВТФ "РВіК" вих.№02/1-15 від 02 лютого 2015 року, її зміст не узгоджується з вищевказаними приписами Податкового кодексу України, зокрема щодо подання уточнюючого розрахунку по податку на додану вартість чи податку на прибуток тощо та не вчинення податковим органом передбачених законодавством дій за наслідком подання ТОВ "ВТФ "РВіК" такого уточнюючого розрахунку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом було допущено протиправна бездіяльність внаслідок не розгляду поданої заяви вих.№02/1-15 від 02 лютого 2015 року та відповідно до п.21.2 ст. 21 Податкового Кодексу України посадові особи контролюючого органу несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, але суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не може бути зобов'язано ДПІ у м. Херсоні виконати вимоги закону про податковий компроміс на підставі вказаного звернення, оскільки за відсутності результатів розгляду заяви, задоволення вказаної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5, передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Натомість, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції ані в апеляційній скарзі, ТОВ "ВТФ "РВіК" не надав докази та не навів жодних обґрунтувань, які б підтвердили заподіяння моральної (майнової) шкоди, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко