Ухвала суду № 51768126, 30.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/345/15

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут технології суднобудування», треті особи - управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, про стягнення заборгованості в сумі 286, 53 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 286,53 грн. по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 1977), і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, за січень 2015 року.

Ухвалою від 23.02.2015 року суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області та управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (а.с. 36-37).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що працівники відповідача отримують пенсію на підставі Закону № 1977, але товариство, в порушення приписів Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та інших навчальних закладів ІІІ - ІV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372 (далі - Порядок), кошти на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам, та сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах, не сплатило, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що надані позивачем додатки до позову не відповідають по змісту діючому законодавству, вказаний у повідомленнях стаж пенсіонерів не відповідає дійсності. Частка відшкодування розрахована невірно, сума боргу не випливає з направлених повідомлень.

Сторони і третя особа подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут технології суднобудування» на користь управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсій науковим працівникам за січень 2015 року у сумі 223,43 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулись до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянти просять скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 5 Порядку, державні не бюджетні підприємства і організації щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної в минулих та поточних роках.

Колишнім працівникам відповідача як науковим працівникам була призначена пенсія у відповідності з Законом № 1977.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1977, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових працівників не бюджетних установ і організацій за рахунок коштів цих підприємств у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку, відповідач повинен сплачувати позивачу кошти на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам, та сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств і організацій визначається в розрахунку на рік органами Пенсійного фонду України до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977, про що надсилається повідомлення відповідному підприємству, організації. Державні не бюджетні підприємства і організації щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної в минулих та поточних роках.

Суми, що підлягають сплаті, обчислюються підприємством, організацією самостійно в розмірі, що відповідає місячному розміру витрат на виплату різниці у розмірі пенсії.

Згідно з п. 6 Порядку, у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на розмір витрат, органи Пенсійного фонду України повідомляють про це відповідні підприємства, організації в місячний термін з моменту виникнення таких обставин.

На підставі викладеного позивач надсилав відповідачеві до відома повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених згідно з Законом № 1977, і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, які підлягають сплаті за січень 2015 р. (а. с. 7-12). За розрахунками позивача заборгованість складає 286,53 грн.

При цьому, відповідач у додаткових поясненнях від 14.05.2015 р. зазначив, що пенсіонери ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 отримали науковий стаж не на підприємстві відповідача (до заснування підприємства). З розрахунку відповідача вбачається, що сума по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом № 1977, і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, за січень 2015 р. має складати 223,43 грн.

Суд погоджується з позицією відповідача про порушення вимог Закону № 1977 при розрахунку позовних вимог. Позивач не надав обґрунтованого спростування заперечень відповідача. Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 223,43 грн.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький