Рішення № 51764272, 09.02.2011, Соснівський районний суд м. Черкас

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі

головуючого - Грабового П.С.

при секретарі - Маламуж Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Соломія» до ОСОБА_1, третя особа ДІЙ ук Черкаському районі про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди.

В обгрунтування своїх вимог вказував, що відповідно до постанови господарського суду Черкаської області від 26.11.2009р. по справі ХоОІ/2747 за заявою ДНІ у Черкаському р-ні боржника товариство з обмеженою відповідальністю «Соломія» (Черкаський р-н, с. Хутори, вул.Центральна, 5, код.30541925) визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи, наданої держреєстратором Черкаської Райдержадміністрації Черкаської обл., керівником та засновником банкрута з 1999 року до визнання ТОН " Соломія ", тобто до 26.11.2009р., була громадянка ОСОБА_1, що зареєстрована за адресою: 18028 АДРЕСА_1.

Відповідно до СТ.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. В данному випадку таким законами є ЦКУ, ПСУ. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Відповідно до ч.І ст. 215 Господарського кодексу України, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство.

Відповідно до ч.З ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до усіпановчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Відповідальність за збитки завдані порушенням даних обов'язків передбачена ч.4 ст. 92 ЦК: якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно 5.1 Статуту ТОВ " Соломія" вищим органом управління є збори учасників, Відповідно до п.5.8, 5.9. Статуту поточною діяльністю товариства займається дирекція, яку очолює генеральний директор. Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які входять до виключної компетенції зборів Учасників.

Як це зазначено вище, таким директором та єдиним керівником та одним із засновників, якому належить 99% від всіх голосів, банкрута з 1999 року до визнання ТОВ " Соломія ", тобто до 26.11.2009р., була громадянка ОСОБА_1, що зареєстрована за адресою: 18028 АДРЕСА_1.

Як встановлено вищезазначеною постановою суду, боржника ТОВ " Соломія" визнано банкрутом за спеціальною статтею Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.52 у зв'язку із відсутністю керівних органів ТОВ " Соломія " за місцезнаходженням підприємства, про що було зроблено запис в СДРПОУ. Дана стаття передбачає, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов 'язань.

Таким чином, будучи керівником банкрута громадянка ОСОБА_1 (відповідачка) не виконувала своїх обов'язків та була відсутня за місцезнаходженням підприємства, що стало основною підставою визнання позивача банкрутом власне по особливій спрощеній процедурі по ст.52, тобто не діяла в інтересах юридичної особи, поступила недобросовісно і нерозумно та перевищила свої повноваження в супереч ч.З ст.92 ЦК України. А якби відповідачка виконала свій безпосередній обов'язок, то не було б самого банкрутства, оскільки на загальних засадах, тобто не по ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справу про банкрутство може бути порушено лише щодо боржника який неспроможний сплати суму боргу, що перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, що станом на дату подачі заяви про банкрутство ( жовтень 2009 року) становила 195 000 гривень. Сума ж боргу позивача становила лише 157 грн 50 коп., що в 1234 рази менше.

Відповідно до до постанови господарського суду Черкаської області від 26.11.2009р. призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2. Здійснюючи свої повноваження ліквідатором були понесені витрати в сумі 7281 грн. 57 коп., що затвердженні ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.06.2010 р. Дані витрати підлягають відшкодуванню позивачем. А таких витрат позивача не було б, якби відповідач сумлінно ставився до своїх обов'язків перебував як керівник за місцезнаходженням позивача.

Отже в результаті невиконання своїх обов'язків відповідачем позивачу станом на 10.06.10р. були завдані збитки в сумі 7281 грн. 57 коп. понесених ліквідатором витрат у провадженні про банкрутство.

Просить суд стягнути із гр. ОСОБА_1" (18028 АДРЕСА_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Соломія» (Черкаський р-н, с.Хутори, вул.Центральна, 5, код.30541925) кошти в сумі 7281 грн. 57 коп.

Позивач в судовому засіданні збільшив свої позовні вимоги вказавши, що ним подано позов до гр. ОСОБА_1 про відшкодування збитків. Позивач просив стягнути із відповідача кошти в сумі 7281 грн. 57 коп. як збитки завдані позивачу. Розмір даних збитків підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.06.201 Ор. по справі №01/2747.

Як це зазначено в ухвалі, судом затверджено розмір оплати праці арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора - дві мінімальні заробітні плати в місяць. Відповідно до розрахунку (додається) заборгованість за щомісячне здійснення повноважень перед ліквідатором за період з травня по жовтень 2010 року становить 8910 грн.

Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути із гр. ОСОБА_1 (18028 АДРЕСА_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Соломія. 16191 грн..

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 10 ст. 3-1, абз. 2 ч. З от. 52 Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Виконання ухвали Черкаського господарського суду від 10.06.2010 р. повинно бути здійснене лише за рахунок юридичної особи.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 3-1 Закону України «Про "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: «Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.»

«У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.»

Отже діюче законодавство України читко вказує джерела і процедуру покриття витрат арбітражного керуючого і серед цих джерел не передбачає застосування будь-якого іншого джерела окрім вказаного.

Відповідно до п.3. ч.1 ст.15 ЦПК України, ст. 6, ч. 10 ст. 3-1 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про відшкодування витрат арбітражного керуючого не підсудна судам які здійснюють розгляду порядку цивільного судочинства.

В порушення ч.3 ст. 10, ч. 1-4 ст. 60 ЦПК України, позивач не наводить жодної обставини, яка б давала підстави для задоволення позову в цивільному судочинстві і які можливо було б доказати в порядку цивільного судочинства.

Відповідачем по справі є фізична особа. На час розгляду даної справи відповідач і не має жодного відношення до юридичної особи ТОВ «Соломія».

Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Соломія» до фізичної особи ОСОБА_1 та закрити провадження по справі за відсутністю предмету позову.

Повноваження статутних керівних органів ТОВ «Соломія» припинені. Статутні документи (печатки, штампи, тощо) передані арбітражному керуючому.

Управління позивачем здійснюється арбітражним керуючим призначеним господарським судом на підставі ч. 1,2 ст. 23, ч. 1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

А тому посилання позивача на можливість наявності яких-небудь повноважень у відповідача, як у керівника цього підприємства чи засновника, і можливості нанесення відповідачем шкоди як керівником підприємства чи засновником - підприємству та відповідно відшкодування шкоди не відповідають дійсності.

Доказати можливо лише одне, що станом на 10.06.2010 р. керівником позивача був призначений Господарським судом арбітражний керуючий.

Відповідно ч.2 ст.140 ЦК України, чітко встановлено, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Відповідно до ст.ст. .12, 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом засновників товариства є майнові цінності, які були передані до статутного капіталу.

Майнові цінності внесені у статутний капітал товариства є власністю товариства з обмеженою відповідальністю і лише ними товариство має право покривати свої збитки за рахунок засновників.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач як засновник не відповідає по зобов'язанням ТОВ «Соломія».

Керуючись 4.2 ст.140 ЦК України, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»,ч.10 ст.3-1, абз. 2 ч.3 ст. 52 Закону України «Про "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.3. ч.1 ст.15, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, ч.1 ст.215 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 92 ЦК України,

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Соломія» до ОСОБА_1, третя особа ДПІ ук Черкаському районі про відшкодування шкоди відмовити

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий