Ухвала суду № 51762198, 22.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/19722/14-к Головуючий 1 інстанції:

Провадження № 11кп/790/1481/15 Задорожний М.І.

Категорія: ч. 4 ст. 296 КК

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Люшні А.І., Плетньова В.В.,

при секретарі - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора - Мазепіної М.В.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2015 року, відповідно до якого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Харкові, громадянин України, не одружений, з вищою освітою, працюючий головним бухгалтером ТОВ «Харківенергоресурс плюс», раніше не судимий,

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання попереднє утримання ОСОБА_3 під вартою з 29 вересня по 16 жовтня 2014 року з розрахунку день попереднього утримання під вартою за день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обв'язки, передбачені ст. 76 КК України.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 29 вересня 2014 року близько 10-00 години він, перебуваючи на території площі «Свободи» у м. Харкові, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, всупереч загальноприйнятим в суспільстві правилам поведінки і нормам моралі, ігноруючи оточуючих його раніше незнайомих людей, які брали участь у мирному зібранні, відкрито дістав з карману принесений з собою 9-ти зарядний гладко ствольний револьвер моделі «Ekol Python3» виробництва Туреччини, калібру 4 мм, номер «НОМЕР_1», призначений для розважально-тренувальної стрільби патронами Флобера, калібру 4 мм, який до категорії вогнепальної зброї не відноситься, в якому знаходились 9 патронів Флобера, калібру 4 мм (не бойового призначення), що до категорії боєприпасів не відноситься, і почав демонструвати його оточуючим людям.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_3, знаходячись в натовпі, почав погрожувати револьвером оточуючим людям, тим самим своїми діями грубо порушив громадський порядок. Після чого ОСОБА_3 поклав револьвер в карман куртки и направився в сторону станції метро «Держпром», але повернувся і побачив, що за ним слідують раніше не знайомі йому особи з вказаного зібрання.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи з хуліганських мотивів, дістав з карману вищевказаний револьвер і з винятковим цинізмом почав стріляти в бік громадян, внаслідок чого влучив в ОСОБА_4, і спричинив останньому забиту рану у вигляді синця в лопатковій області зліва, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Хуліганські дії були припинені невстановленими особами.

При розгляді провадження судом першої інстанції, за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів, відносно тих обставин, які ніким не оспорюють ся, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, посилаючись на те, що суд не врахував тяжкість статті та суспільної небезпеки вчиненого злочину у зв'язку з чим призначив покарання, яке є недостатнім для виправлення засудженого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання 3 роки позбавлення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 296 КК України призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, даних про особу засудженого - раніше не судимий, мешканцями будинку за місцем проживання характеризується виключно позитивно, також позитивно характеризується за місцем роботи в ТОВ «Харківенергоремонт», де працює головним бухгалтером, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні хворого батька похилого віку.

Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття, обставини, що його обтяжують, відсутні.

Також суд врахував і позицію потерпілого ОСОБА_4, який просив призначити підсудному покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки вони примирились, завдану шкоду підсудний відшкодував повністю.

В своїй заяві до апеляційного суду потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що, на його думку, вирок суду щодо ОСОБА_3 є законним і справедливим, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

З клопотанням про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а вироку суду щодо ОСОБА_3- без змін, звернувся до суду апеляційної інстанції трудовий колектив ТОВ «Харківенергоремонт», який виключно позитивно характеризує свого працівника.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, призначивши ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі мінімальне з передбачених санкцією ч. 4 ст. 296 КК України, за якою його засуджено та звільнивши засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а доводи апеляційної скарги прокурора правильності цього висновку не спростовують, оскільки сам прокурор у своїй скарзі, вказуючи, що суд «не врахував тяжкість статті та суспільної небезпеки вчиненого злочину» просить призначити покарання таке саме за видом і розміром як призначив суд першої інстанції, ніяким чином не обґрунтувавши неможливість звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням в силу ст. 75 КК України. Тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядав вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути і оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді: