Ухвала суду № 51757101, 03.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3167/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.

за участю секретаря Ломанової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агентство Фондових Технологій»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агентство Фондових Технологій»(далі позивач, ТОВ «Інвестиційна компанія «Агентство Фондових Технологій») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва № 000323540/0 від 07 липня 2010 року № 0003203540/1 від 21 жовтня 2010 року та № 0003203540/2 від 02 грудня 2010 року про донарахування прибуткового податку на суму 42780 гривень в тому числі штрафних санкцій в розмірі 14260 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 000323540/0 від 07 липня 2010 року № 0003203540/1 від 21 жовтня 2010 року та № 0003203540/2 від 02 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Інвестиційна компанія "Агентство фондових технологій з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по операціях з придбання та продажу акцій ВАТ "Спецдорекспкавація»за період з 01.07.07 по 31.12.08 року.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва від 23.06.10 № 48/35-40/33499054, в якому міститься висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.10.1 ст. 10, п.п. 11.3.1 п.11.3. ст..11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (надалі Закон N 334) в результаті чого Позивач занизив податок на прибуток за звітний період ІІІ кварталу 2007 року на загальну суму 28520 грн. Висновки базувались на віднесенні до податкового обліку Позивачем операцій з цінними паперами, які, на думку ДПІ, не є ні товаром ні цінним папером, оскільки судом визнано недійсними записи про реєстрацію емітента та випуск акцій. Угоди купівлі-продажу за такими операціями, на думку ДПІ, є нікчемними у зв'язку із чим позивач не мав законних підстав для оподаткування таких операцій на підставі п.7.6. ст..7 Закону.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0003203540/0 від 07.07.10 року, згідно з яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 42 780 грн., в тому числі 28 520 - основний платіж та 14 260 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами розгляду первинної скарги вказане податкове повідомлення-рішення згідно з рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.10 № 52287/10/25-011 залишено без змін, скарга без задоволення. Тотожні за змістом рішення були прийняті й за результатами розгляду повторних скарг.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, про правомірність згаданих угод та дій позивача, а висновки, викладені в акті перевірки такими, що здійснені без дослідження всіх суттєвих обставин, що мають значення для визначення бази оподаткування, при помилковому тлумаченні законодавства, без встановлення складу порушення, а вимоги прийняті на підставі таких висновків - незаконними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Зі змісту статті 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок вбачається, що цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Як видно з матеріалів справи за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Д-09/25/1;353-д від 25.09.07 року Позивач придбав у ТОВ "Абріс" цінні папери, у тому числі й акції ВАТ "Спецдорекскавація" у кількості 36800000 штук на суму 114 080грн., які прийняв за Актом прийому-передачі від 28.09.07 року та які розпорядженням від 28.09.07 №188 зараховані на номер рахунку в цінних паперах 003265 зберігача цінних паперів ЗАТ "Український депозитарний центр".

26.09.07 року договором № Д-09/26/1 від 26.09.07 року позивач відчужив зазначений цінні папери, у тому числі й зазначений пакет акцій на користь Компанії "MAINLINE CAPITAL,INK", які було передано за актом приймання-передачі 02.11.07. 30.10.07 року. Позивач отримав за даним договором кошти від продажу пакету акцій у сумі 135875грн.

Цінні папери списані з рахунку Позивача 28.09.07 року згідно розпорядження №191.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій встановлений Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. №222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 р. за N 180/3473.

Згідно з пункту 1 розділу 1 Порядку №222 зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку. Пунктом 3 розділу 1 Порядку №222 визначено, що припинення діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації або реорганізації здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства або суду.

Пунктами 1.4, 1.5 та 1.6 розділу 2 Порядку №222 встановлено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій). Відповідно до підпунктів 3.2, 3.4 розділу 2 Порядку №222 уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій (додаток 7) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у пункті 3.1 цього розділу. Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій.

Отже, цінні папери вилучаються з обігу та втрачають ознаки товару після прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами рішення про зупинення обігу акцій або про скасування реєстрації випуску акцій та їх опублікування.

Розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення обігу акцій ВАТ "Спецдорекскавація" та опублікування інформації про анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій здійснено 26.11.07 року згідно розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №129-З від 09.10.07 року, тобто скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ "Спецдорекскавація" було лише 21.10.08 року розпорядженням №73-С-А. Таким чином розпорядження про зупинення обігу акцій ВАТ "Спецдорекскавація" та опублікування інформації про анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій прийняті після укладення позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів, тому акції вказаного субєкту господарювання на момент вчинення правочинів мали всі ознаки товару.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами (акціями) ВАТ "Спецдорекскавація" у відповідних звітних періодах, не заснований на законі, оскільки придбання та відчуження простих іменних акцій зазначених емітентів, укладених за участю позивача, були укладені в період, коли акції даних емітентів знаходилися у вільному обороті, обіг таких акцій не був зупинений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами.

Наявність вказаних розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не позбавляє здійснені позивачем господарські операції з акціями законодавчо встановлених правових наслідків.

В акті перевірки перевіряючими зроблений висновок про те, що, оскільки під час вчинення позивачем правочинів в рамках договорів купівлі-продажу акцій, емітованих ВАТ "Спецдорекскавація" не додержано вимог частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, то такий правочин є нікчемним в силу закону.

Відповідно до приписів статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, відповідачем не доведені підстави для визнання зазначених договорів нікчемними та не доведено, що вказані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки з матеріалів справи вбачається, що по цім договорам сторони виконали усі зобовязання, акції були передані у власність покупцям, а продавці отримали відповідні кошти.

При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги ухвала Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2011 року у справі за К/9991/27328/11, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Посилання представника відповідача на наявність постанови Господарського суду Дніпропетровської області, якою визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Спецдорекскавація»та визнано недійсним установчи документи з моменті їх реєстрації правомірно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки на момент проведення угоди контрагент не був виключений з реєстру юридичних осіб та рішення про припинення обігу цінних паперів не приймалося.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 08 листопада 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

ОСОБА_3