Ухвала суду № 51756951, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 808/5042/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Сила» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Сила» (далі - ТОВ «Енерго Сила») звернулося до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000942201 від 26.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 840 грн., з яких за основним платежем в сумі 123872 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30968 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000942201 від 26.06.2014 року, присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 309,68 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 11.04.2014 року по 25.04.2014 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 61/08-29-22-0108/36164207 від 14.05.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем в порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України у 2012-2013 роках здійснена реалізація товарів вітчизняним покупцям за цінами, нижчими ніж ціна придбання, внаслідок чого підприємством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 581 748 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2012 року у сумі 88 081 грн., 2013р. у сумі 493 667 грн.;

в порушення пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України підприємством завищено суму витрат за 4 квартал 2012 року на 55133 грн. внаслідок включення до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат по господарських операціях з ТОВ "Укрконсалт-2012", по яких не підтверджено факт реального виконання робіт, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у загальній сумі 123872 грн., в тому числі: 4 квартал 2012 - 30075 грн., 2013 р. - 93797 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000942201 від 26.06.2014 року, яким ТОВ «Енерго Сила» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 840 грн., з яких за основним платежем в сумі 123 872 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30 968 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств розуміють витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Норми ПК України не містять обмежень по формуванню собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від їх реалізації. Також відсутні вимоги щодо коригування витрат при реалізації товарів за цінами, нижче собівартості. Собівартість товарів (робіт, послуг) включають у витрати для визначення об'єкта оподаткування в повному обсязі.

Приписи ПК України вказують лише на те, що придбання товарів повинно здійснюватися з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Наявність прибутку не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції.

В силу викладеного операції з продажу товару - пінопласту ПСБ-С-25 за ціною, нижчою собівартості, не можна вважати здійсненими поза межами господарської діяльності позивача. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може мати окремі збиткові операції, вчинення яких викликано об'єктивними причинами.

За наведених обставин та враховуючи, що згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства в 2012, 2013 роках, фінансових звітів діяльність позивача була прибутковою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для висновку про заниження позивачем доходу на суму 581 748 грн., а відтак, і для збільшення у зв'язку з цим грошових зобов'язань оскаржуваним повідомленням-рішенням.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Енерго Сила» та ТОВ «Укрконсалт - 2012» укладено договір про розміщення реклами №416 від 20.09.2012 року.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковою накладною, актом здачі - приймання робіт, розрахунком, банківською випискою, наданою суду копією рекламної листівки тощо.

Придбання рекламних послуг позивачем мало наслідком збільшення реалізації продукції - сітки із скловолокна іншим контрагентам,що підтверджено первинними бухгалтерськими документами оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суми вартості наданих послуг по операціям з контрагентом ТОВ «Укрконсалт - 2012» та мав усі необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесене ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення №0000942201 від 26.06.2014 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, присуджені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 309,68 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова