Постанова № 51756833, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № П/811/352/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі № П/811/352/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0025781703 від 27.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 195129,65 грн. та штрафних санкцій в розмірі 48782,41 грн.;

- №0026021703 від 27.10.2014 року про стягнення штрафної санкції у розмірі 170,00 грн.;

- №0025751703 від 27.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 46490,00 грн. та штрафної санкції в розмірі 23245,00 грн.;

- № 0025871703 від 27.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за основним платежем 1067,43 грн. і штрафної санкції у розмірі 606,86 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі фактів, зафіксованих у вказаному акті є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 27.10.2014 року за № 0025781703, № 0026021703, № 0025751703, № 0025871703.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №290/17-01-НОМЕР_1 від 14.07.2014 року, в якому зафіксовано порушення:

- п.138.1, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.3, п.139.1 ст.139, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся у сумі 197426,81 грн., в тому числі за 2012 рік - 109017,13 грн., за 2013 рік - 88409,68 грн.;

- п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період, що перевірявся на суму 73035,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 8127,00 грн., травень 2011 року - 11405,00 грн., червень 2011 року - 7013,00 грн., липень 2011 року - 3048,00 грн., серпень 2011 року - 10866,00 грн., вересень 2011 року - 14276,00 грн., жовтень 2011 року - 18300,00 грн.;

- п.285.1 ст. 285, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України - неподання звітності з плати за землю за 2012 та 2013 роки;

- пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України - відсутність документального підтвердження показників, відображених ФОП ОСОБА_1 у гр.4 додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи (вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві) за 2012 та 2013 роки та Книзі доходів і витрат.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0016181703 від 01.08.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 197426,81 грн. та 49365,70 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0016191703 від 01.08.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73035,00 грн. та 37707,50 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0016201703 від 01.08.2014року про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 1071,11 грн. та 607,78 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0016211703 від 01.08.2014року про збільшення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 510,00 грн.

Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями оскаржив їх до Головного управління Міндоходів Кіровоградській області.

За результатами оскарження, рішенням про результати розгляду первинної скарги №180/10/11-28-10-01-08 від 13.10.2014 року, залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0016211703 від 01.08.2014року про збільшення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 510,00 грн., при цьому податкові повідомлення - рішення №0016191703, №0016181703 та №0016201703 від 01.08.2014 року - скасовано частково.

З урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, Світловодською ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0025781703 від 27.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 243912,06 грн., в тому числі основного платежу - 195129,65 грн. та 48782,41 грн. - штрафної (фінансової) санкції;

- податкове повідомлення №0026021703 від 27.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок в сумі 170,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0025751703 від 27.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 69735,00 грн., в тому числі за основним платежем - 46490,00грн. та 23245,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0025871703 від 27.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на 1674,29 грн., в тому числі основного платежу - 1067,43 грн. та 608,86 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності дій, рішень суб'єкта владних повноважень, які визначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкове повідомлення - рішення №0025781703 від 27.10.2014 року.

Відповідно п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3. ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання. крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 138.2, статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки та апеляційної скарги відповідача, позивачем не надано документи, що підтверджують показники, внесені до Книги обліку доходів та витрат за 2012-2013 роки. Крім того, відповідачем на запит податкового органу надано відповідь про неможливість прорахувати витрати на виготовлення готової продукції.

Вказані обставини, зокрема, є підставами для прийняття ППР.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріалами справми не підтверджено вказані факти, але документально підтверджено факт надання позивачем належним чином складених документів, а саме, документації, що підтверджує придбання товарно-матеріальних цінностей. Вказані обставини відповідачем не спростовуються.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач працює з вторинною сировиною, при цьому процес виготовлення та переробки кінцевої продукції непередбачуваний, тому неможливо передбачити і прорахувати витрати на виготовлення готової продукції, оскільки вторинна сировина різна за своїм складом, за якістю, за відсотком забрудненості, а від цього й весь технологічний процес (сортування, очистка, миття, грануляція, виготовлення кінцевої продукції). В залежності від виду процесу переробки використовується різний температурний режим, який пов'язаний з використанням електричної енергії. Тому калькуляція на виготовлення готової продукції певної кількості, яка складається по факту виготовлення готової продукції, містить загальну кількість матеріалу, який витрачено на виготовлення цієї продукції .

Вказані обставини свідчать про дотримання позивачем норм податкового законодавства щодо формування позивачем доходів та витрат, що спростовує доводи, викладені відповідачем в акті перевірки та продубльовані ним вапеляційній скарзі.

Стосовно правомірності віднесення до складу витрат придбання товарів у ТОВ «Лігран» колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції.

Підставою для висновку щодо відсутності об'єктів оподаткування ПДВ у ТОВ «Лігран» слугував акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012р. № 7250/224/34656476 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Лігран» з питань дотримання вимог податкового законодавства».

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

В актах перевірки контрагента позивача не наведено доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, виконання робіт меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, виконання робіт, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також, обставини реальності здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Лігран» були предметом розгляду судом у справі №/811/2263/13-а. Судовими рішеннями у даних справах, що набрали законної сили, встановлено факти реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лігран» (т.6,а.с.225-232,242-248).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт реального здійснення господарських операцій з даним контрагентом-постачальником підтверджено належними та достатніми доказами, що спростовує висновки податкового органу щодо протиправності дій відповідача.

Крім того, в ході перевірки податковим органом встановлено, що згідно даних Книги обліку доходів і витрат позивачем на підставі платіжного доручення від 22.12.2011 року №113 включено до складу валових витрат (дата запису в Книзі - 13.02.2012р. у складі інших витрат) суму сплати за електроенергію Світловодському РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» за грудень 2011 року у розмірі 10472,42 грн., що стало підставою для висновку перевіряючого щодо завищенння валових витрат (інші витрати) за 2012 рік на суму 10472,42 грн.

Також, згідно даних Книги обліку на підставі платіжного доручення від 26.12.2013 року №333, позивачем до складу валових витрат (інші витрати) включено суму попередньої оплати у розмірі 20648,00 грн. сплачену Світловодському РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» під редакцією платежу «за активну е/енергію по рах.1049 П на січень 2014 року», що стало підставою для висновку перевіряючого щодо завищення складу валових витрат за 2013 рік в сумі 20648,00 грн.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Будь-які витрати суб'єкта господарювання, які віднесені ним до складу валових витрат мають підтверджуватись, зокрема, документами про облік основних засобів та нарахування амортизації (картки обліку основних засобів, акти приймання-передачі основних засобів, документи на їх придбання, акти вводу в експлуатацію, розрахунки нарахування амортизації, накази на проведення інвентаризації та її результати); порядок здійснення ремонтних робіт автомобілів тощо.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

За змістом визначення, наведеного в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до матеріалів справи, позивач працює з вторинною сировиною, під час переробки якої використовується різний температурний режим, що в свою чергу пов'язано з використанням електричної енергії.

Позивачем надано належним чином завірені копії банківських виписок, зі змісту яких встановлено, що на підставі платіжного доручення від 22.12.2011 №113 ФОП ОСОБА_1 проведено оплату за активну електроенергію (за грудень) згідно рах.№1049 від 22.12.2011 р. на загальну суму 12566,90 грн. на користь Світловодського РЕМ ПАТ «Кіровоградобленерго» (т.1 а.с.156) та на підставі платіжного доручення від 26.12.2013 року №333 (дата проведення документу - 26.12.2013) здійснено передплату за активну електроенергію за січень 2014 року, згідно рахунку №1049/П від 02.12.2013 року на загальну суму 24777,60 грн. (т.1 а.с.132), що підтверджує понесені позивачем витрати на електроенергію.

Таким чином, податковим органом неправомірно виключено зі складу валових витрат, фактично понесені витрати за оплату спожитої електроенергії.

З огляду ни вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, щдо наявності підстав для задоволеня позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0025781703 від 27.10.2014 року.

Податкові повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб.

Проведеною перевіркою податковим органом встановлено факт неподання звітності ФОП ОСОБА_1 з плати за землю за 2012 та 2013 року та визначено до сплати податкове зобов'язання земельного податку на загальну суму 1071,10 грн.

Позивачем до Світловодської ОДПІ 05.12.2011 року надано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (форма №20-ОПП, затверджена наказом Мінфін України від 09.12.2011 року №1588 та зареєстрованого в Мін'юсті 29.12.2011року за №1562/20300), в якому платником податків зазначено цех за адресою - АДРЕСА_1.

З огляду на дане повідомлення, податковий орган дійшов висновку, що позивач у період з 02.01.2012 року по 31.12.2013 року орендував будівлю прирельсового складу, проте плату за землю не сплачував (стор. 44-45 Акту перевірки).

З пояснень позивача вбачається, що земельна ділянка, на якій розташоване орендоване нежитлове приміщення, що використовується ним для виробничих потреб йому не належить, договору про оренду землі не укладав. Вказані обставини представником відповідача в судовому засіданні не спростовано.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як визначено п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до ст.. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на вказані норми чинного законодавства, та враховуючи, що договір купівлі-продажу будівлі по АДРЕСА_1 внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, факт, який позивачем не спростовано, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи вказані податкові повідомлення-рішення діяв правомірно.

Наданий позивачем у судовому засіданні договір № 2/01/12 від 02.01.2012 року також не спростовує висновків податкового органу, оскільки документальних доказів підтвердження права власності ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_1 та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно суду не надано, разом з тим, право користування позивачем приміщенням підтверджено.

Отже, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0026021703 та № 0025871703 від 27.10.2014 року підлягає скасуванню та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Податкове повідомлення - рішення №0025751703 від 27.10.2014 року.

Також в акті перевірки, податковим органом зазначено, що з 01.04.2011 року позивач перебуває на загальній системі оподаткування, перейшовши зі спрощеної системи оподаткування, згідно поданої заяви від 11.03.2011 року №4655/10. Згідно поданого звіту суб'єкта малого підприємництва від 04.04.2011 №9001671008 платником визначено обсяг виручки від реалізації товарів у сумі 300 782,20 грн.

Таким чином, на думку податкового органу, ФОП ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником ПДВ з 01.04.2011 року.

В судовому засіданні позивач пояснив, що в період до 01.04.2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування, відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

У зв'язку з досягненням, станом на 01.04.2011 року, обсягу виручки від реалізації товарів в сумі 300 782,20 грн., позивач прийняв рішення про добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість, відповідно до п.183.1, 183.3 ст. 183 Податкового кодексу України.

31.03.2011 року позивачем подано до Світловодської ОДПІ заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Листом від 01.04.2011 року, Світловодська ОДПІ відмовила позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість позивачу, в зв'язку з недотриманням вимог додатку 1 до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №978.

Крім того, позивачем було подано заяву про перехід на загальну систему оподаткування з 01.04.2011 року, яку було задоволено.

В зв'язку з переходом на загальну систему оподаткування, 04.04.2011 року позивачем повторно подано заяву про добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість у відповідності до п.183.1, п.183.3 ст.183 Податкового кодексу України.

Рішенням Світловодської ОДПІ від 07.04.2011 року, позивачу повторно відмовлено в реєстрації платником податку на додану вартість оскільки позивачем порушено п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Разом з тим, п. 18 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час переходу позивача на загальну систему оподаткування) особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача та не заперечується відповідачем, обсяг оподатковуваних операцій 300 000грн. досягнено позивачем після переходу на загальну систему оподаткування 19.10.2011 року.

В матеріалах справи міститься копія реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Форми №1-ПДВ (додаток до Положення про реєстрацію платників ПДВ) від 19.10.2011 року, яку відповідачем було задоволено.

Таким чином, з аналізу п. 181.1 ст. 181 та п. 18 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок зареєструватися як платник податку на додану вартість виник у позивача з 19.10.2011 року.

Відповідно до п.183.10 ст. 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладені факти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не виникло обов'язку щодо подання звітних податкових декларацій по ПДВ та щодо нарахування та сплати ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, оскільки вказана відповідальність відповідно до п. п.183.10 ст. 183 ПК України, визначена лише для особи, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0025751703 від 27.10.2014 року підлягають задоволенню, доводи апеляційної скарги щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0025751703 від 27.10.2014 року не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вказані обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0026021703 та № 0025871703 від 27.10.2014 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0026021703 та № 0025871703 від 27.10.2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0026021703 та № 0025871703 від 27.10.2014 року відмовити.

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 28 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов