Ухвала суду № 51756827, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 2а-0870/3771/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Польнікової Н.В. (довіреність від 07 липня 2015 року),

відповідача: - Гавриленко Д.В. (довіреність від 28 липня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року

у справі № 2а-0870/3771/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2010 року №0001310802/0 та прийнятого за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0001310802/1 в частині зменшення суми задекларованого за серпень 2010 року бюджетного відшкодування в розмірі 909067,26 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Представник спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» заперечує проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі), відповідно до наказу від 20 жовтня 2010 №1250, проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (правонаступник відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2010 року, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2010 року №367/08-02/14307794.

Перевіркою зокрема встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4. пункту 6.5 (а) статті 6, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 910928,00 грн.; абзацу «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.12.5 пункту 5.12 Порядку заповнення та подачі податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, а саме завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) на суму 2185917,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17 листопада 2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2010 року №0001310802/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 910928,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його до податкового в частині зменшення суми задекларованого за серпень 2010 року бюджетного відшкодування в розмірі 909067,26 грн.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення рішення залишено без змін, скарга без задоволення.

При цьому, на підставі результатів розгляду первинної скарги податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0001310802/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 910928,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржує їх до суду в частині зменшення суми задекларованого за серпень 2010 року бюджетного відшкодування в розмірі 909067,26 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час здійснення спірних операцій), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Підпунктом «а» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

При цьому, підпунктом «г» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері: культурної, артистичної, спортивної, наукової, освітньої, розважальної або подібної їм діяльності, включаючи діяльність організаторів (продюсерів) у таких сферах діяльності, та пов'язаних з ними послуг; діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування); оцінки нерухомого майна (нерухомості); проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику.

Як убачається із змісту укладених між відкритим акціонерним товариством «Мотор Січ» (виконавець), Українсько-Російським спільним науково-виробничим підприємством «Юпітер» (розробник) та закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти» (замовник) договорів від 27 січня 2010 року №1201/10-К (ЄРО), від 28 жовтня 2008 року №6130/08-К (ЄРО) виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення послуг по оцінці технічного стану двигунів з метою підвищення міжремонтного ресурсу, а також проведення аналізу технічного стану двигунів за результатами виконаних робіт та оформлення у відповідності із нормативною документацією дозвіл на збільшення ресурсів двигунам.

Актами приймання-здачі робіт №№752, 751 підтверджується, що позивачем фактично проведено роботи із збільшення ресурсу до першого капітального ремонту, міжремонтного ресурсу, назначеного ресурсу та/або продовжено календарний строк служби (зберігання та експлуатації) двигунів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що виконані роботи з продовження ресурсу двигуна є зміною його якісних характеристик, оскільки ресурси та строки служби є одними із техніко-економічних характеристик споживацьких властивостей двигуна, які складають та визначають його якість.

Так, ресурс авіаційного двигуна є комплексною якісною характеристикою виробу, що відображає можливість його експлуатації за цільовим призначенням. Ресурс, як параметр, що характеризує експлуатаційні можливості авіаційного двигуна, встановлюється виключно розробником на етапі складання технічного завдання та проектування, розробки двигуна. Продовження ресурсів та строків служби є матеріальною послугою з подальшого підвищення споживацьких якостей двигуна, тобто з подальшого підвищення його якості. Встановлення нового ресурсу (продовження) авіаційному двигуну пов'язано із зміною параметрів роботи виробу та (або) агрегатів, які в нього входять і є зміною якісних характеристик двигуна.

Враховуючи, що якісні характеристики є сукупністю властивостей продукції, що дозволяють задовольнити запити та очікування користувача та знаходять своє вираження в певних техніко-економічних параметрах, зміна назначеного ресурсу є зміною властивостей авіаційного двигуна, направлених на задоволення вимог безпеки та льотної придатності повітряного судна, в складі якого здійснюється експлуатація двигуна.

Зазначена позиція висловлена також розробником двигунів - державним підприємством «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка, у листі від 16 жовтня 2009 року №520/ОССД на запит відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ».

Таким чином, в даному випадку, місцем поставки послуг у відповідності до підпункту «г» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається місце, де фактично були надані такі послуги.

Із змісту вищевказаних договорів чітко визначено умови та місце надання послуг - прибуття спеціаліста виконавця послуг до пункту, в якому експлуатується повітряне судно Порт-о-Пренс (о. Гаїті) м. Хартум (Республіка Судан). Також підтвердженням надання послуг за межами митної території України є направлення фахівців виконавця таких робіт на базові точки замовника (посвідчення про відрядження, звіти про відрядження, тощо).

Отже, надані позивачем послуги з підвищення ресурсу двигунів закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти» не є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіркою встановлено, зокрема, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість, сплачений митним органам по вантажно-митним деклараціям за характером угоди 84, на підставі яких позивачем ввезено на митну територію України частини до авіадвигунів в неробочому стані, які демонтовані в ході ремонту, у зв'язку з чим зроблено висновок, що в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту за серпень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в серпні 2010 року позивачем розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт» та оформлено вантажні митні декларації типу ІМ-40, в яких у графі 24 «Характер угоди» зазначено код « 84-інші випадки».

Так, з вантажних митних декларацій вбачається, що товар ввезено на митну територію України на виконання умов договорів щодо здійснення гарантійного ремонту шляхом гарантійної заміни відповідних запасних частин двигуна, що підтверджено рекламаційними актами та записами у формулярах двигунів; надання послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Тулпар Интерьер Групп», Казань, Росія з поліпшення інтер'єру салону літака, а також поставки підприємству товару, його розвантаження і монтажу, що підтверджується відповідними супровідними документами.

З матеріалів справи убачається, що митне оформлення ввезених матеріальних цінностей здійснено позивачем відповідно до статтей 70-86 Митного кодексу України та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №574.

Так, відповідно до статті 70 Митного кодексу України, метою митного оформлення є підтвердження відомостей, отриманих при митному контролі товарі та транспортних засобів, що переміщуються через кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно з статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення у встановленій формі відомостей про товари, мету їх переміщення, та інших відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю. Такі відомості зазначаються у відповідних графах вантажно-митної декларації.

Відповідно до встановленої форми декларації в графі 1 зазначається тип такої декларації, який відповідає митному режиму, в який оформлюється товар. В даному випадку ІМ 40 - режим імпорту. В графі 24 зазначається характер (тип) угоди, перелік яких встановлено Наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2007 року №1048. Тип угоди відповідає змісту правочину, на виконання якого здійснюється поставка матеріальних цінностей та відображає спосіб розрахунків за поставлений товар. Характер угоди « 84» означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з або поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей, або з заміною одних матеріальних цінностей на інші.

Суд не погоджується з доводами податкового органу, якими обґрунтовані висновки перевірки щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого митному органу при імпорті з характером угоди « 84», у зв'язку з відсутністю факту придбання майна у зв'язку з відсутністю грошових розрахунків між відправниками такого майна та підприємством, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не містить визначення терміну «придбання», як не містить його будь-який інший нормативно-правовий акт. Проте, правова природа відносин власності передбачає, що придбання цього права може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права.

Згідно з умовами контрактів, зняті в процесі ремонту запасні частини переходять у власність відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ». Таким чином, під час проведення зазначених господарських операцій здійснюється придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності, Цивільний кодекс України використовує термін «придбання» (глава 24 ЦКУ). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим податок на додану вартість, сплачений митному органу під час його розмитнення, повинен включатись до складу податкового кредиту.

Отже, як зазначалось вище позивач набув право власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатив митному органу податок на додану вартість.

Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення на митну територію України товарів у митному режимі «імпорт» або «реімпорт».

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

При цьому, відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у момент сплати податку митним органам відповідно до підпункту 7.3.6 цієї статті у платника податку виникає право на податковий кредит, яким підприємство й користувалось впродовж перевіряємого періоду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту пов'язує з надмірною сплатою цього податку, чи то постачальнику, чи то митному органу, а також з обов'язковою умовою використання товару (послуги) у господарській діяльності платника податку, але не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.

Господарська діяльність, у відповідності до статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійної і суттєвою.

Крім того слід зазначити, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість» не зазначає, що податок на додану вартість, пов'язаний з придбанням у власність майна, повинен сплачуватись безпосередньо постачальнику такого майна, а лише встановлює, що така сплата повинна відбуватись у зв'язку з придбанням товарів (набуттям прав власності) та бути підтвердженою податковими накладними або митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Судом встановлено, що оформлення усіх вантажних митних декларацій здійснювалось у зв'язку з реалізацією позивачем свої господарської діяльності: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента.

Отже, публічним акціонерним товариством «Мотор Січ» виконані основні умови формування та відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені вантажні митні декларації.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Мотор Січ».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий