Постанова № 51756466, 29.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2015 року письмове провадження № 826/8268/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом

Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників

до

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд гембл Україна»

про

стягнення заборгованості у розмірі 30 078 742,45 грн.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міжрегіональне головне управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі – позивач або податковий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд гембл Україна» (надалі – відповідач або ТОВ з ІІ «Проктер енд гембл Україна») про стягнення на користь Державного бюджету з банківських рахунків відповідача суму податкового боргу у розмірі 30 078 742,45 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв’язку з несплатою податкового зобов’язання по авансовим внескам при виплаті дивідендів, який відповідно до вимог податкового законодавства підлягає стягненню в рахунок Державного бюджету України.

Представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на відсутності у відповідача податкового боргу, з підстав наявності у нього переплати з податку на прибуток, яка не відображена позивачем у зв’язку з технічними недоліками його внутрішньої системи, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявленого адміністративного позову.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подана до податкового органу податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій у рядку 20 ним відображено суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи – платника консолідованого податку в розмірі 98 890 314 грн.; у рядку 11 відображено податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню – 97 210 060 грн.

Згідно даних облікової картки відповідача, наданої суду позивачем, станом на 31.12.2014 року рахувалась переплата в розмірі 68 811 571,60 грн.

Згідно довідки податкового органу від 21.04.2015 року № 1732/9/28-10-23-26, станом на 20.04.2015 року згідно карток особових рахунків підприємства ТОВ «Проктер енд гембл Україна» (код ЄДРПОУ 19341005) обліковується податковий борг в розмірі 44 920 568,82 грн., в тому числі: з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300) в розмірі 30 078 742,45 грн.; з авансового внеску з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11023300) в розмірі 14 841 826,37 грн.

На думку позивача, відповідачем відображено в податковій декларації суму більшу ніж існуюча переплата, тому у платника податків виник податковий борг у розмірі 30 078 742,45,00 грн. по авансовим внескам з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Тобто, платник податків частину авансових внесків при виплаті дивідендів використав на погашення авансових внесків з податку на прибуток підприємства, при цьому відобразивши всю суму авансових внесків при виплаті дивідендів в своїй річній декларації.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 57.1 статті 57 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Підпунктом 14.1.49. пункту 14.1. статті 14 Кодексу (в редакції, що діяла на момент декларування відповідачем спірних операцій) визначено, що дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

За правилами підпункту 153.3.1. пункту 153.3. статті 153 Кодексу, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (підпункту 153.3.2. пункту 153.2. статті 153 Кодексу).

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 153.3.3. пункту 153.3. статті 153 Кодексу, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

При цьому, згідно підпункту 153.3.4. пункту 153.3. статті 153 Кодексу, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2013 році відповідачем було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 45 201 369,00 грн. (платіжне доручення від 18.09.2013 року № 200029508), а також щомісячні авансові внески з податку на прибуток в сумі 85 696 730,00 грн. (платіжні доручення від 16.01.2013 року № 200019882, від 15.02.2013 року № 200021047, від 29.03.2013 року № 200022761, від 12.06.2013 року № 11061314, від 12.06.2013 року № 11061313, від 25.06.2013 року № 200025915, від 25.06.2013 року № 200025917, від 25.06.2013 року № 200025916, від 26.09.2013 року № 200029791, від 29.10.2013 року № 200031026, від 26.11.2013 року № 200032088, від 26.12.2013 року № 200033485).

При цьому, задекларовано суму податку на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 11 податкової декларації з податок на прибуток підприємства за 2013 рік) в розмірі 110 107 489,00 грн., з якого 8 792 645,00 грн. – сума податку на прибуток відокремлених підрозділів відповідача (5 265 386,00 грн. Орджонікідзевська філія та 3 527 259,00 грн. Бориспільська філія).

Згідно розрахунків податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2013 рік відокремлених підрозділів відповідача, філіями було визначено авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів платника консолідованого податку на прибуток в розмірі 4900 349,00 грн. (626 973,00 грн. Бориспільська філія та 4 273 376,00 грн. Орджонікідзевська філія).

Таким чином, розмір податку, який мав сплатити відповідач у 2013 році за своїм місцезнаходженням складав 96 414 495,00 грн. (110 107 489,00 грн. загальна сума податку - 4 900 349,00 грн. аванси з дивідендів по філіям - 8 792 645,00 грн. податок на прибуток по філіям).

У 2014 році відповідачем було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 21 212 084,00 грн. (платіжне доручення від 27.08.2014 року № 200029508), а також щомісячні авансові внески з податку на прибуток в сумі 52 718 150,00 грн. (платіжні доручення від 30.01.2014 року № 200034555, від 28.02.2014 року. № 200035592, від 28.03.2014 року № 200036564, від 28.04.2014 року № 200037575, від 18.07.2014 року № 200040706, від 26.11.2014 року № 200046189, від 23.12.2014 року № 200047344).

При цьому, задекларовано суму податку на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 11 податкової декларації з податок на прибуток підприємства за 2014 рік) в розмірі 97 210 060,00 грн., з якого 292 984,00 грн. – сума податку на прибуток відокремлених підрозділів відповідача (167 359,00 грн. Орджонікідзевська філія та 125 625,00 грн. Бориспільська філія).

Згідно розрахунків податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік відокремлених підрозділів відповідача, філіями було визначено авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів платника консолідованого податку на прибуток в розмірі 16 978 216,00 грн. (6 810 984,00 грн. Бориспільська філія та 10 167 232,00 грн. Орджонікідзевська філія).

Таким чином, розмір податку, який мав сплатити відповідач у 2014 році за своїм місцезнаходженням складав 79 938 860,00 грн. (97 210 060,00 грн. загальна сума податку – 16 978 216,00 грн. аванси з дивідендів по філіям – 292 984,00 грн. податок на прибуток по філіям).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, виходячи з положень підпункту 153.3.4. пункту 153.3. статті 153 Кодексу, вбачається, що єдиним обмеженням для зменшення суми нарахованого податку звітного періоду на суму авансових внесків при виплаті дивідендів є те, що така сума не має перевищувати нараховану суму податку (якщо перевищує, то сума перевищення враховується лише в наступних податкових періодах).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, суми сплачених відповідачем авансових внесків при виплаті дивідендів не перевищували нараховані суми податку на прибуток за відповідні періоди, а тому відповідачем правомірно було зменшено свої податкові зобов’язання з податку на прибуток на суми авансових внесків при виплаті дивідендів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача протягом 2013-2014 року наявна переплата по податку на прибуток, зокрема, згідно облікової картки відповідача станом на 31.12.2013 року переплата становила 130 841 143,40 грн.; станом на 11.03.2014 року – 85 487 731,55 грн.; станом на 31.12.2014 року – 68 811 571,60 грн., що за простим математичним обрахунком вказує на відсутність у відповідача визначеного позивачем податкового боргу, а навпаки, вказує на наявність залишку переплати.

Також, суд не залишає поза увагою, що відповідач у 2013 та 2014 роках задекларував надмірну сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 34 483 604,00 грн. (рядок 14 Декларації за 2013 рік) та 96 998 316,00 грн. (рядок 14 Декларації за 2014 рік), яка виникла з тих підстав, що протягом 2013-2014 років податок на прибуток сплачувався відповідачем, до подання декларації, шляхом здійснення авансових внесків, зокрема: у 2013 році: зменшення нарахованої суми податку (рядок 13) - 144 591 093 грн.; за результатами року податкових зобов'язань (рядок 11) - 110 107 489 грн., отже, переплата (144 591 093 грн. - 110 107 489 грн., Рядок 14) - 34 483 604 грн.; у 2014 році: 3меншення нарахованої суми податку (рядок 13) - 194 208 376 грн., за результатами року податкових зобов'язань (рядок 11) - 97 210 060 грн., отже переплата (194 208 376 грн. - 97 210 060 грн., Рядок 14) - 96 998 316 грн.

Податкові декларації з податку на прибуток за 2013-2014 рік були прийняті позивачем, отже зобов'язання і переплата за такими деклараціями, відповідно до статті 54 Кодексу, є узгодженими. При цьому, позивачем не подано суду доказів (актів чи податкових повідомлень-рішень) проведення відносно відповідача будь-яких перевірок, в результаті чого був би встановлений факт заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях та, відповідно, формування податкового боргу, як і не подано суду доказів пред’явлення відповідачу податкової вимоги.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій