Постанова № 51755685, 28.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ № 826/9113/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді Добрянської Я.І., суддів - Бояринцевої М.А., Нагорянського С.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до відповідача Міністерства внутрішніх справ України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачі ОСОБА_1 (позивач-1) та ОСОБА_2 (позивач-2) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Міністерства внутрішніх справ України, в якій просили:

1. визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання відповіді у встановлений законом строк та надання відповіді з порушенням строків та не в повному обсязі на скаргу від 25.09.2014 р. №В-3446, заяви від 26.11.2014 р. №Н-4663, від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, від 12.02.2015 р. №Н-607, від 19.02.2015 р. №Н-712, від 26.02.2015 р. №Н-830.01.2015 р.;

2. зобов'язати Міністерство внутрішніх справ надати повні та всебічні відповіді на всі поставлені питання в скарзі від 25.09.2014 p. №B-3446, заявах від 26.11.2014 p. №H-4663, від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, від 12.02.2015 р. №Н-607, від 19.02.2015 р. №Н-712, від 26.02.2015 р. №Н-830.01.2015 р.;

3. стягнути з відповідача на користь позивачів 2000 грн. моральної шкоди рівними частками - кожному позивачу по 1000 гривень;

4. стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір.

В обґрунтування наведених вимог в позовній заяві зазначено, що в порушення указу Президента України від 07.02.2008 р. №109/2008, п.п. 4.4 та 4.6 наказу МВС України від 10.04.2004 р. №1177 та Закону України «Про звернення громадян» позивачі станом на момент звернення до суду не отримали від відповідача у встановлені законом терміни відповіді на подані ними звернення.

Окрім цього, позивачі, стверджували про отримання від відповідача внаслідок його протиправної, на думку позивачів, бездіяльності моральних втрат, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, витрачаючи час на підготовку заяв, звернень, скарг та судових позовів, відвідування органів МВС всіх рівнів задля відновлення власних прав, що, як йдеться у позовній заяві, свідчить про наявність підстав для відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2015 р. суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2015 р. закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду в судовому засіданні колегіальним складом суду під головуванням судді Добрянської Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2015 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

У судовому засіданні 29.07.2015 р. позивачі позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позові.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У справі наявні письмові заперечення на адміністративний позов, в яких МВС України просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості та невмотивованості, адже що відповіді на звернення позивачів МВС України були надіслані позивачам у встановленому законом порядку, також, на переконання представника відповідача, при розгляді спірних звернень МВС України діяло відповідно до законодавства та в межах компетенції.

У зв'язку із вказаними обставинами, а також згідно ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив розгляд даної адміністративної справи продовжити в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, при цьому судом сторонам надано час в кількості 14 робочих днів для ознайомлення з матеріалами справи та надання додаткових доказів у справі.

Водночас станом на дату винесення рішення будь-яких додаткових документів від сторін до суду не надійшло.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до МВС України із рядом звернень, а зокрема:

1. скаргою від 25.09.2014 р. №В-3446, адресованою позивачем-2 міністру ВС України Авакову А.Б., в якій просила: пояснити обставину, що стосується перетину підозрюваним у кримінальному провадженні №12013110070006837 ОСОБА_6, який знаходиться у розшуку, державного кордону України, що, як зазначено у зверненні, свідчить про бездіяльність працівників МВС України; надати пояснення, яку перевірку проведено за зверненнями позивачів, поданими у кількості щонайменше 20 шт. з приводу неналежного розслідування кримінальних справ; надати відповідь в найкоротший строк та запросити на особистий прийом з виконавцями від МВС України по даній скарзі;

2. заявою від 26.11.2014 р. №Н-4663, адресована ГСУ МВС України, в якій просили притягнути до відповідальності працівників слідчого відділу Печерського РУ МВС України ОСОБА_7, ОСОБА_23 та керівника відділу ОСОБА_8; при оголошенні підозри ОСОБА_9 та ОСОБА_10 врахувати повторність злочинів, попередню змову осіб, переховування від органів влади, покази свідків, та надані позивачем відео- та аудіо матеріали, які досі знаходяться у ОСОБА_7 та не проаналізовані слідством; перевірити інформацію щодо зміни вироку до ОСОБА_10 у вигляді арешту на 5 років та надати відповідним службам вказівки терміново змінити міру запобіжного заходу в базі «Розшук».

3. заявою від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, адресована першому заступнику міністра ВС України ОСОБА_11, в якій просили: захистити права позивачів, їх життя; взяти під особистий контроль дане звернення; запросити позивачів відповідно до Закону України «Про звернення громадян» для звернення скарги; надати відповіді на всі до одного поставлені питання та проблемні моменти в даному зверненні та надати з приводу них пояснення, вжити заходів щодо чинного законодавства України; взяти на контроль досудове розслідування вищевказаних кримінальних справ;

4. доповненнями №1 від 12.02.2015 р. №Н-607 (до заяви від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п), адресовані першому заступнику міністра ВС України ОСОБА_11, в яких додатково повідомлено ряд обставин, що стосуються порушень працівників відповідача при розслідуванні кримінальних проваджень, порушених за заявами позивачів. В доповненнях позивачі просили захистити їх права та інтереси, взяти під відомчий контроль всі вказані у заяві від 05.02.2015 р.№481-Н кримінальні справи, взяти матеріали для ознайомлення та детально проаналізувати процесуальні дії, запросити позивачів для надання оригіналів наявних документів, розгляд заяви провести у присутності позивачів відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а також повідомити, чи працює ще робоча група, організована для розгляду звернень позивачів в жовтні 2014 р., які є висновки її роботи по факту;

5. доповненнями №2 від 19.02.2015 р. №Н-712 (до заяви від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п), адресовані першому заступнику міністра ВС України ОСОБА_11, в яких просили негайно втрутитись у ситуацію, що склалась, взяти під контроль та захистити права позивачів, організувати найближчим часом зустріч з відповідальною особою від МВС України, яка є куратором ГУ МВС України в м. Києві;

6. заявою від 26.02.2015 р. №Н-830, адресовані першому заступнику міністра ВС України ОСОБА_11, в якій просили: по факту внесення неправдивих відомостей до офіційних документів розглянути заяву в порядку №214 КПК України, провести службову перевірку в СУ ГУ МВС України у м. Києві стосовно викладених фактів, запросити позивачів на розгляд звернення, надати пояснення щодо викладених в заяві фактів, ознайомити з результатами перевірки, вказати міри, які прийняті щодо посадових осіб та слідчих ГУ МВС України в м. Києві.

Як вбачається зі змісту даних звернень, підставами для їх скерування є неналежне, на думку позивачів, розслідування кримінальних проваджень, де позивачі є потерпілими або заявниками, а також порушення при цьому кримінально-процесуального законодавства.

Так, як йдеться у позовній заяві, зважаючи на відсутність станом на дату звернення до суду відповідей на дані звернення, а також беручи до уваги відсутність проведення особистого прийому першим заступником міністра ВС України у визначені дати, позивачі з метою захисту власних прав та інтересів звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень ст. 3 цього Закону під зверненнями громадян розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Водночас скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст. 5 цього Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 7 Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Між тим, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до положень ст. 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 20 зазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні,не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до положень ст. 22 Закону керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Водночас наказом МВС України від 10.10.2004 р. №1177 затверджено Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Положення №1177), яким установлено єдиний для органів внутрішніх справ України, внутрішніх військ МВС України, навчальних закладів МВС України, установ, організацій і підприємств системи МВС України (далі - органи внутрішніх справ) порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Так, абз. 4 п. 1.6 Положення №1177 під терміном "заява" (клопотання) вбачається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотанням ж є письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до норм п.п. 2.1.-2.2 вказаного Положення, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів внутрішніх справ або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

Перші керівники органів внутрішніх справ особисто розглядають звернення і в першу чергу приймають Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни. Особлива увага приділяється розв'язанню проблем, порушених у зверненнях ветеранів війни та праці, інвалідів, непрацездатних осіб та тих, хто постраждав унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, багатодітних сімей, одиноких матерів, інших осіб, які потребують соціального захисту та підтримки.

До вказаної категорії осіб, як встановлено судом, позивачі не належать.

Згідно ж із п. 4.1 Положення №1177 керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству. Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов'язково спілкуються з їх авторами, з'ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.

За результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання (додаток 9) (п. 4.3 Положення №1177).

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян (п. 4.4 Положення №1177).

Відповідно до п. 4.5 Положення №1177 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України "Про звернення громадян". Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді (п. 4.6 цього ж Положення).

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті органом внутрішніх справ, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. У журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, або журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому, або ЕРК фіксується, що про наслідки перевірки автора повідомлено в усній формі під час особистої бесіди (п. 4.7 Положення №1177).

Термін розгляду звернень обчислюється з дня їх надходження та реєстрації в органі внутрішніх справ до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то за останній день терміну вважається перший після нього робочий день (п. 5.1).

Згідно п. 5.2 Положення №1177 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень:

5.2.1. Прийняти до свого провадження.

5.2.2. Передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ.

5.2.3. Надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора.

5.2.4. Залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян".

Водночас у відповідності до п. 5.3 Положення №1177 у разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації.

Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов'язково інформувати автора звернення.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання (п. 5.4).

За зверненнями громадян, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівникові органу внутрішніх справ або його заступникові і порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів (п.п. 5.5). Про продовження терміну розгляду письмово повідомляється автор звернення.

Водночас згідно до п. 8.1 Положення №1177 особистий прийом громадян проводиться в усіх органах внутрішніх справ, а також за місцем роботи та проживання населення тими керівниками та посадовими особами органів внутрішніх справ, які мають право приймати рішення з питань, що входять до їх компетенції. Графіки особистого прийому громадян затверджуються керівниками цих органів внутрішніх справ (п. 8.2).

Пунктом 8.4 Положення визначено, що особистий прийом провадиться регулярно в установлені дні та години в зручний для громадян час за місцем їх роботи і проживання. При вирішенні питання про час прийому враховується внутрішній трудовий розпорядок роботи органів внутрішніх справ, а також інші місцеві умови й можливості його здійснення. Графіки особистого прийому доводяться до відома громадян шляхом розміщення цих графіків у засобах масової інформації, на офіційних сайтах мережі Інтернет тощо.

Разом з тим, згідно з п. 8.7 Положення №1177 на особистий прийом до Міністра внутрішніх справ України, його перших заступників та заступників проведення попереднього запису є обов'язковим. Попередній запис громадян у центральному апараті МВС України здійснюється посадовими особами відділу розгляду звернень і прийому громадян Департаменту документального забезпечення та режиму МВС України і закінчується не пізніше ніж за 5 днів до календарної дати прийому. Попередній запис та забезпечення особистого прийому громадян керівництвом МВС України в регіонах держави забезпечують відповідні керівники органів внутрішніх справ та працівники підрозділів документального забезпечення цих органів.

Посадова особа, яка здійснює прийом, для забезпечення кваліфікованого вирішення поставлених відвідувачем питань може залучити до їх розгляду працівників відповідних структурних підрозділів органу внутрішніх справ або одержати у цих працівників потрібну консультацію (п. 8.9).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про надання відповідей за кожним з перелічених у позовній заяві звернень позивачів.

1). Так, як повідомлено представником відповідача та встановлено судом, 25.09.2014 р. в МВС України за № В-3446 зареєстровано скаргу ОСОБА_2 Відповідно до п. 2.1 Положення первинний розгляд звернення здійснювався заступником Міністра внутрішніх справ України - начальником ГСУ МВС України ОСОБА_15, який доручив ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) в межах компетенції розглянути порушені у повторному звернення питання та в установлений законом строк проінформувати автора звернення. У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 26.09.2014 р. за № 13/В-7135.

Відповідь на звернення було надано листом ГСУ МВС України від 05.11.2014 р. №13/Н-7165, 13/Н-6963, 13/Н-7014, 13/В-7135, 13/В-7197. При цьому у зазначеному листі відповідачем повідомлено про вивчення стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих за зверненнями позивачів до ОВС, що перебувають у провадженні СУ ГУ МВС України у м. Києві, Острозькому МВ МВС України в Рівненській області та Олександрівському МВ УМВС України в Кіровоградській області зобов»язано провести службове розслідування, за результатами якого до винних службових осіб вжити заходів дисциплінарного впливу.

Також повідомлено про направлення наведених кримінальних проваджень до слідчих управлінь вказаних областей для організації досудового розслідування, а також про те, що проведеною перевіркою порушень відомчих нормативно-правових актів МВС України щодо документального обігу в діях окремих службових осіб не встановлено, про що позивачів попередньо повідомлено листом від 29.10.2014 р. №18/2-ЦА-160 о/п, 170 о/п, 171 о/п.

2). 26.11.2014 р. в МВС України за № Н-4663 зареєстровано звернення ОСОБА_1, в якому останній вказував на неналежне проведення розслідування кримінального провадження № 12014100050002469 та просив притягнути до відповідальності працівників слідчого відділу Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинний розгляд звернення здійснювався заступником Міністра внутрішніх справ України - начальником ГСУ МВС України ОСОБА_15, який доручив ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) організувати розгляд звернення з урахуванням попередніх матеріалів з порушеного питання та вжити відповідних заходів реагування згідно діючого законодавства. Про результати проінформувати автора в установлений законом строк. У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення було зареєстровано 28.11.2014 за № 13/В-8679.

Пунктом 1.1 Типового положення про слідче управління (відділ) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2012 за № 1769/22081, (далі - Типове положення) передбачено, що слідче управління (відділ) є структурним підрозділом головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті (далі - слідче управління (відділ) ГУМВС, УМВС), який забезпечує безпосереднє розслідування кримінальних правопорушень та організаційно-методичне керівництво діяльністю слідчих підрозділів територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України.

Керуючись п. 1.2 Положення про органи досудового розслідування та п. 1.1 Типового положення ГСУ МВС України своїм листом від 04.12.2014 № 13/Н-8679 направило копію звернення ОСОБА_1 до слідчого управління ГУМВС України в м. Києві для розгляду, вжиття заходів дисциплінарного впливу та інформування автора.

Про те, що розгляд зазначеного вище звернення та надання відповіді буде здійснюватись слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_1 було проінформовано листом ГСУ МВС України від 04.12.2014 №13/Н-8679.

3). 05.02.2015 р. під час особистого прийому керівництвом МВС України отримано та зареєстровано в канцелярії МВС України за № Н-481 звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якій останні вказували на неналежне проведення розслідування кримінальних проваджень. Перший заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17 доручила ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) як основному виконавцю та ДВБ МВС України (ОСОБА_18), ГУМВС України в м. Києві (ОСОБА_19.) як співвиконавцям в межах компетенції розглянути, провести ретельну перевірку наведеної інформації, вжити заходів реагування згідно вимог чинного законодавства та у визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

Відповідно до п. 2.1 Положення заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник ГСУ МВС України ОСОБА_15 доручив ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) розглянути звернення відповідно до вимог чинного законодавства. Хід розслідування у кримінальних провадженнях взяти під контроль. Про результати розгляду надати ґрунтовну відповідь ініціатору звернення в установлений строк. У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення було зареєстровано 18.02.2015 за №із/Н-1188.

Листом ГСУ МВС України від 03.03.2015 р. № 13/Н-1188 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проінформовано, що за викладеними у зверненні фактами проводиться додаткова перевірка, яка потребує додаткового часу у зв'язку з чим термін розгляду звернення продовжено до 21.03.2015 р.

Листом ГСУ МВС України від 21.03.2015 № 13/Н-1188, 13/Н-1100, 13/Кол-1163, 13/Н-1821 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано відповідь по суті звернення, при цьому серед іншого повідомлено про те, що за результатами вивчення в ГСУ матеріалів кримінальних проваджень, відкритих за зверненнями позивачів, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими підрозділами ГУ МВС України, порушень вимог ст. 220 КПК України не встановлено; повідомлено про відсутність можливості для вивчення матеріалів кримінального провадження №12014110230000875, зважаючи на їх скерування до прокуратури району, повідомлено про надання відповідей на попередні адресовані звернення, а також виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2015 р. та відкриття відповідних кримінальних проваджень.

4). 12.02.2015 р. в Міністерстві внутрішніх справ України за № Н-607 зареєстровано звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 в якій останні, у доповнення до їхнього звернення від 05.02.2015 № Н-481, надавали факти порушень чинного кримінального процесуального законодавства слідчими.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинний розгляд звернення здійснювався Першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17, яка доручила ГУМВС України в Київській області (ОСОБА_20.) (основний виконавець) та ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) (співвиконавець) в межах компетенції уважно розглянути, провести повну та всебічну перевірку викладених доводів, вжити заходів реагування згідно вимог чинного законодавства, у визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

В канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 16.02.2015 за №13/Н-1100. Відповідь на порушені у зверненні питання надано листом ГСУ МВС України від 21.03.2015 р. № 13/Н-1188, 13/Н-1100, 13/Кол-1163, 13/Н-1821.

5). 19.02.2015 в МВС України за № Н-712 було зареєстровано звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 в якій останні, у доповнення до їхнього звернення від 05.02.2015 № Н-481, вказували щодо продовження неналежного розслідування кримінальних проваджень.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинний розгляд звернення здійснювався Першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17, яка доручила ГУМВС України в м. Києві (ОСОБА_19.) (основний виконавець) та ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) (співвиконавець) в межах компетенції уважно розглянути, уважно розібратися по суті викладених доводів. Ужити заходів реагування згідно вимог чинного законодавства. У визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 23.02.2015 р. за № 13/Н-1317.

Ураховуючи те, що керівництвом МВС України розгляд зазначеного звернення та надання за наслідком розгляду відповіді було доручено ГУМВС України в м. Києві, а контроль за його виконанням покладено на ГСУ МВС України, останнє своїм листом від 26.02.2015 № 13/Н-1317 повідомило ГУМВС України в м. Києві про необхідність інформування ГСУ МВС України про результати розгляду звернення, та надання копії відповіді заявнику.

Також листом ГСУ МВС України від 26.02.2015 №13/Н-712 автора звернення проінформовано, що керівництву ГУМВС України в м. Києві доручено провести ретельну перевірку зазначеної у зверненні інформації та у разі встановлення порушення прав чи законних інтересів авторів звернення вжити заходів до їх відновлення. Окрім цього, ОСОБА_1 проінформовано, що про результати перевірки останнього буде проінформовано керівництвом ГУМВС України в м. Києві.

Відповідь на звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 було надано листом СУ ГУМВС України в м. Києві від 25.03.2015 № 12/2-Н-1043/1, в якому зазначено, що на момент надання відповіді у кримінальних провадженнях №12014100060002469 та №12014100000001468 тривають слідчі дії, одночасно проінформовано, що згідно до ст. 217 КАС України у разі необхідності прокурор приймає рішення про виділення або об»єднання матеріалів досудового розслідування, при цьому також зазначено, що стан розслідування кримінальних проваджень, у яких визнано позивачів потерпілими, взято на контроль.

6). 26.02.2015 в Міністерстві внутрішніх справ України за № Н-830 було зареєстровано звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 в якій останні вказували на неналежне розслідування кримінального провадження, відсутності в ньому проекту підозри.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинний розгляд звернення здійснювався Першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_17, яка доручила ГУМВС України в м. Києві (ОСОБА_21.) (основний виконавець) та ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) (співвиконавець) в межах компетенції уважно розглянути, провести повну та всебічну перевірку викладених доводів. Ужити заходів реагування згідно вимог чинного законодавства. У визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 05.03.2015 р. за № 13/Н-1669.

Ураховуючи те, що керівництвом МВС України розгляд зазначеного звернення та надання за наслідком розгляду відповіді було доручено ГУМВС України в м. Києві, а контроль за його виконанням покладено на ГСУ МВС України, останнє своїм листом від 17.03.2015 № 13/Н-1669 повідомило ГУМВС України в м. Києві про необхідність інформування ГСУ МВС України про результати розгляду звернення, та надання копії відповіді заявнику.

Також листом ГСУ МВС України від 17.03.2015 № 13/Н-1669 авторів звернення було проінформовано, що розгляд їхнього звернення та прийняття рішення керівництвом МВС України доручено ГУМВС України в м. Києві.

Відповідь на звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 було надано листом СУ ГУМВС України в м. Києві від 24.03.2015 № 12/2-4021 у якому, зазначено, що старшим слідчим з ОВС ОСОБА_22 11.11.2014 р. підготовлено проект підозри ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який слідчим Шадурою С.А. 11.11.2014 р. направлено електронним зв»язком до прокуратури м. Києвадля розгляду. Одночасно проінформовано, що 19.03.2015 р. до Шевченківського районного суду м. Києва внесено клопотання за погодженням прокуратури м. Києва про надання тимчасовго доступу до телефонних з»єднань осіб, з якими спілкувались ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Окрім цього, зазначено про надання відповідей на попередні звернення, а також відмічено, що розслідування кримінальних проваджень, у яких позивачів визнано потерпілими, взято на контроль.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 р. за вх. №01-5/57330/15 позивачами у справі №826/9113/15 скеровано до суду клопотання про приєднання письмових доказів та пояснень до матеріалів справи, зміну позовних вимог, в якому серед іншого зазначено, що станом на 08.07.2015 р. позивачами не отримано відповідь від МВС України на заяву від 14.01.2015 р. №Н-114, відмічено, що фактично відповідачем виконано п.7 цієї заяви позивачів, з огляду на що позивачі у клопотанні просили суд не витребовувати відповідь на цей пункт.

Водночас предметом розгляду даної адміністративної справи №826/9113/15 є порушення прав та інтересів позивачів під час розгляду таких звернень, як: скарги від 25.09.2014 р. №В-3446, заяв від 26.11.2014 р. №Н-4663, від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, від 12.02.2015 р. №Н-607, від 19.02.2015 р. №Н-712, від 26.02.2015 р. №Н-830.01.2015 р. Таким чином, правомірність розгляду МВС України заяви позивачів від 14.01.2015 р. №Н-114 не підлягає дослідження та оцінці в рамках справи №826/9113/15, беручи до уваги відсутність з боку позивачів уточнення позовних вимог в цій частині.

А відтак, зважаючи на наведене, суд, приймаючи рішення у даній справі, не бере до уваги обставини, викладені позивачами у клопотанні вх. від 09.07.2015 р. №01-5/57330/15.

Разом з тим, 28.07.2015 р. до суду від позивачів надійшло клопотання вх. № 01-5/64112/15, зміст якого полягає у тому, що всі листи, на які відповідач посилається як на відповіді, фактично відправлені з суттєвим порушенням строків, не можуть вважатися відповідями на звернення позивачів, адже не відповідають на конкретні питання, вказані у зверненнях.

Так, зокрема, позивачами зауважено, що в п.1 своїх заперечень відповідач посилається на той факт, що на скаргу від 25.09.2014 р. №В-3446 МВС надало відповідь позивачам листом від 05.11.2015 р. № 13/н-7165, №13н-6963, №13/н-7014, №13/в-7135, №13/В-7197, разом з тим, цей лист від 05.11.2014 р. згідно конверту та штампу «Укрпошти» направлено лише 14.11.2014 р., тобто через 50 днів після подання скарги №В-3446 від 25.09.2015 р.

Окрім цього, як зазначено, лист МВС від 05.11.2014 р. не є відповіддю на скаргу ОСОБА_2 від 25.09.2015 р., в якій вона потребує конкретних пояснень щодо перетинання особи, яка знаходиться у розшуку по кримінальній справі з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також позивачами зауважено, що в п.2 заперечень відповідач вказує, що ОСОБА_1 надано відповідь на його заяву від 26.11.2014 р. листом від 04.12.2014 р. №13/Н-8679, однак, як стверджують позивачі, лист від МВС датовано 04.12.2014 p., а надіслано ОСОБА_1 згідно штампу «Укрпошти» на конверті тільки 17.12.2014 р. Разом з тим, розгляд такого звернення згідно ЗУ «Про звернення громадян» є компетенцією саме Головного Слідчого Управління України, а відтак, відповідь повинна була бути надана тим органом та підрозділом, до якого звертався позивач.

Попри це, позивачі також відмічають, що в п. 3 своїх заперечень відповідач вказує, що позивачам від МВС надано відповідь від 03.03.2015 p., якою продовжено термін розгляду звернень до 21.03.2015 р. Однак, на переконання позивачів, вказану відповідь надіслано 06.03.2015 р. згідно штампу відправки на конверті.

Стосовно відповіді на заяву від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, то, як стверджують позивачі, відповідь на неї надано листом від 21.03.2015 р. №13/н-1188, однак направленим даний лист був фактично через 2 тижні після його реєстрації, а саме 03.04.2015 р., про що свідчить штамп «Укрпошти» на конверті. Між тим, як стверджують позивачі, у вказаному листі МВС від 21.03.2015 р., направленому 03.04.2015 р., не надано повної відповіді на усі поставлені у зверненні питання.

Між тим, щодо відповіді на звернення від 12.02.2015 р. №Н-607 (доповнення до заяви від 05.02.2015 p.), наданої листом від 21.03.2015 р., позивачами зауважено, що зазначений лист ними дійсно було отримано, однак направленим даний лист був через 2 тижні після його реєстрації, а саме 03.04.2015 р., про що свідчить штамп «Укрпошти» на конверті. Тобто розгляд звернення і направлення відповіді відбулось зі значними порушеннями строків, визначених Законом України «Про звернення громадян». При цьому позивачі зауважують, що вказаним листом від 21.03.2015 р. відповіді на питання, поставлені позивачами, не надано.

Також позивачі зауважили, що відповідачем протиправно доручено провести розгляд заяви від 19.02.2015 р. №Н-712 ГУМВС України в м. Києві, адже дії вказаного органу є предметом скарги. Окрім цього, також відмічено, що відповіді на заяву від 19.02.2015 р. від ГУ МВС України в м. Києві позивачами отримано не було.

Водночас позивачі стверджують, що доручення на проведення перевірки згідно заяви від 26.02.2015 р. №Н-830 ГУ МВС України в м. Києві, на яке вони скаржаться, також суперечить вимогам Закону України «Про звернення громадян», водночас дана заява відповідачем розглянутою не була, а позивачів відповідно не було запрошено на розгляд звернення та не повідомлено, які міри прийняті щодо посадових осіб ГУ МВС України в м. Києві.

Як встановлено судом, наведені вище позивачами обставини спростованими відповідачем, на якого ч. 2 ст. 71 КАС України, покладає обов»язок доказування у справі, не були та підтверджуються наданими до суду доказами, а відтак, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Водночас положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Так, звертаючись до суду, позивачами заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 2000 грн. моральної шкоди рівними частками кожному, яка, як зазначено у позовній заяві, полягає у отримані від відповідача внаслідок його протиправної, на думку позивачів, бездіяльності моральних втрат, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, витрачаючи час на підготовку заяв, звернень, скарг та судових позовів, відвідування органів МВС всіх рівнів задля відновлення власних прав. Однак будь-яких доказів, які б підтверджували дані обставини, позивачами до суду не надано.

Таким чином, беручи до уваги недостатність наведених позивачем обставин та відсутність необхідних доказів на підтвердження заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн., а також враховуючи положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Окрім зазначеного, додатково суд звертає увагу позивачів на наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

Так, положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України визначено чіткий перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, оскарження яких можливе на досудовому провадженні.

Разом з тим ч. 2 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора (тобто тих, котрі не передбачені ч. 1 цієї статті) під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 КПК України.

У відповідності до п. 2 ч.3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 №6-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Таким чином, враховуючи наведене, а також виходячи із наявних у справі наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідей у встановлений законом строк та надання відповідей з порушенням строків та не в повному обсязі на скаргу від 25.09.2014 р. №В-3446, заяви від 26.11.2014 р. №Н-4663, від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, від 12.02.2015 р. №Н-607, від 19.02.2015 р. №Н-712, від 26.02.2015 р. №Н-830.01.2015 р.

3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повні та всебічні відповіді на всі поставлені питання в скарзі від 25.09.2014 p. №B-3446, заявах від 26.11.2014 p. №H-4663, від 05.02.2015 р. №Н-481 о/п, від 12.02.2015 р. №Н-607, від 19.02.2015 р. №Н-712, від 26.02.2015 р. №Н-830.01.2015 р.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України сплачену суму судового збору у розмірі 36,54 грн. в рівних частинах.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Я.І. Добрянська

Судді: М.А. Бояринцева

С.І. Нагорянський

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 28.09.2015 р.