Постанова № 51755642, 31.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 липня 2015 року 15 год. 30 хв. № 826/6998/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправними дій та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Ельбабаєва Б.Б.) (далі - відповідач), третя особа: відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гречух О.Я.), про визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору від 19 грудня 2014 року ВП №44441783 (далі - оскаржувана постанова).

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кротюка О.В. від 22 квітня 2015 року позов залишено без руху у зв'язку з виявленням відповідних недоліків.

До суду 27 квітня 2015 року через канцелярію від позивача надійшли письмові докази усунення виявлених недоліків позову, у тому числі уточнений позов, у якому позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови та скасувати її.

У зв'язку із перебуванням судді Кротюка О.В. на лікарняному та враховуючи перебування із 05 по 10 травня 2015 року вказаного судді у відпустці щодо здійснення правосуддя, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для подальшого розгляду і вирішення позову визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою судді Данилишина В.М. справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні. До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - третя особа).

У подальшому, представником позивача надано суду уточнений адміністративний позов, у якому позивач просив визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) щодо прийняття оскаржуваної постанови, а також скасування оскаржуваної постанови та постанови державного виконавця відповідача про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19 грудня 2014 року ВП №44441783.

Уточнений позов судом не прийнято до розгляду у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням уточнень, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 червня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 11 червня 2015 року через канцелярію надійшла письмова заява представника позивача про уточнення позовних вимог, а саме про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови та її скасування.

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, державним виконавцем відповідача 20 серпня 2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44441783 з примусового виконання виконавчого листа №2-2393, виданого Деснянським районним судом міста Києва 16 червня 2014 року, про стягнення солідарно з позивача, як боржника у виконавчому провадженні, на користь ПАТ "Універсал Банк" коштів у розмірі 1041123,66 грн.

Боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду: до 27 серпня 2014 року.

Факт надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №44441783 підтверджується наявною у матеріалах справи копією реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 20 серпня 2014 року та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку Київ 232 від 20 серпня 2014 року.

У зв'язку з невиконанням позивачем самостійно рішення суду, 19 грудня 2014 року державним виконавцем відповідача прийнято оскаржувану постанову, якою з позивача, як боржника у виконавчому провадженні ВП №44441783, стягнуто виконавчий збір у розмірі 104112,37 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, обов'язок боржника самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та надати документальне підтвердження такого виконання органу державної виконавчої служби, а також обов'язок державного виконавця розпочати примусове виконання рішення суду зі стягненням з боржника виконавчого збору у разі не вчинення боржником вказаних дій, встановлений нормами Закону.

При цьому, суд зазначає про необхідність виконання державним виконавцем передбаченого Законом порядку надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи, що факт надіслання відповідачем позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №44441783 рекомендованим листом із повідомленням про вручення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а факт самостійного виконання позивачем у встановлений Законом строк рішення суду та повідомлення про це органу державної виконавчої служби жодними доказами не підтверджується, суд прийшов до висновку, що оскаржувану постанову відповідачем прийнято правомірно, у зв'язку з чим вона не підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що позивачем передбачений нормами КАС України строк звернення до суду з позовом пропущено з поважних причин (ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження тільки 08 квітня 2015 року), а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправними дій та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин