Постанова № 51755575, 17.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 липня 2015 року 14 год. 50 хв. № 826/8347/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (далі - позивач, ДСП "Чорнобильська АЕС") до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень (далі - ВПВР) ДВС України від 17 квітня 2015 року (ВП №47290993) про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 4429314,25 грн. (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено строк направлення позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, постанови про відкриття виконавчого провадження, передбачений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Позивачем, у свою чергу, виконано рішення суду на наступний день після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до судового розгляду колегією суддів, а також, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Міністерством юстиції України (далі - відповідач, Мін’юст).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах, наданих суду на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем ВПВР ДВС України 24 березня 2015 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46969930 з примусового виконання виконавчого листа №810/2506/14, виданого 06 березня 2015 року Київським окружним адміністративним судом про стягнення з позивача, як боржника у виконавчому провадженні, на користь управління Пенсійного фонду України у місті Славутич Київської області (далі – УПФУ у місті Славутич) заборгованості у розмірі 44293142,51 грн.

Боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду: сім днів з моменту прийняття (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

У подальшому, а саме 16 квітня 2015 року державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби (далі - ДДВС) Мін’юсту прийнято:

- постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №46969930), а саме про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 4429314,25 грн.;

- постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46969930.

17 квітня 2015 року державним виконавцем ВПВР ДДВС Мін’юсту прийнято оскаржувану постанову (ВП №47290993) з примусового виконання постанови від 16 квітня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №46969930).

Суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно зі ст. 1, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 28 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 березня 2015 року ВП №46969930 на адресу позивача направлено 30 березня 2015 року та отримано ним 06 квітня 2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями супровідного листа, поштового конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заборгованість перед УПФУ у місті Славутич позивачем сплачено у повному обсязі 07 квітня 2015 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення від 07 квітня 2015 року №658.

Факт сплати позивачем заборгованості у повному обсязі підтверджується самим УПФУ у місті Славутич.

Зокрема, у матеріалах виконавчого провадження ВП №46969930, копії документів якого містяться у справі, наявна заява УПФУ у місті Славутич про повернення виконавчого документу у зв’язку зі сплатою боргу у повному обсязі.

Крім того, постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46969930 прийнято на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону, згідно з яким, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, як вбачається з вище викладеного, рішення суду позивачем виконано самостійно на наступний день після отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №46969930.

Протиправність прийняття 16 квітня 2015 року постанови про стягнення з боржника виконавчого збору встановлена у судовому порядку, а саме постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року у справі №826/7533/15, якою визнано протиправною та скасовано постанову від 16 квітня 2015 року (ВП №46969930) про стягнення виконавчого збору у розмірі 4429314,25 грн. за несвоєчасне виконання виконавчого листа №810/2506/14, виданого 06 березня 2015 року Київським окружним адміністративним судом про стягнення із ДСП "Чорнобильська АЕС" на користь УПФУ у місті Славутич заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за період із 25 листопада 2013 року по 25 березня 2014 року, у розмірі 44293142,51 грн.

Отже, враховуючи вище викладене та зважаючи на фактичне виконання позивачем у встановлений нормами законодавства строк рішення суду та скасування у судовому порядку постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, суд вважає протиправним прийняття оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47290993, прийняту 17 квітня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС".

3. Присудити на користь державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (код за ЄДРПОУ 14310862) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда