Вирок № 51752479, 29.09.2015, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/658/15-к

Провадження № 1-кп/630/64/15

В И Р О К

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Дем'яненко І.В.,

за участю:

секретаря Тимошенко К.О.,

прокурора Коваленко Н.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №12015220430002092 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Краснодарського краю Російської Федерації, росіянина, громадянина України, не маючого освіти, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 1996 року, за ч.2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі, звільненого 12 липня 1997 року по відбуттю строку покарання, за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 31 березня 1998 року, за ч.2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 20 серпня 1999 року відповідно до Закону України «Про амністію» від 16 липня 1999 року, за вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією, звільненого 09 листопада 2002 року по відбуттю строку покарання, за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2003 року,за ч.2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого умовно достроково 12 квітня 2006 року, відповідно до постанови від 04 квітня 2006 року на не відбутий строк 1 місяць 16 днів, за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2007 року за ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 07 жовтня 2008 року по відбуттю строку покарання, за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 01 червня 2009 року за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304, ст. 395, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно достроково 26 квітня 2012 року, відповідно до постанови суду від 18 квітня 2012 року на не відбутий строк покарання 1місяць 21 день, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно та незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за таких обставин.

ОСОБА_2 30 травня 2015 року, близько 18 год. 20 хв., перебуваючи у своєї знайомої ОСОБА_3 яка мешкає за адресою АДРЕСА_2, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, в той час коли за його діями ніхто не спостерігав, викрав мобільний телефон «S -Tell M260», який лежав на столі в кімнаті і належав ОСОБА_4 та мобільний телефон «Nokia 6303 І»,який також знаходився в цій кімнаті і належав ОСОБА_5

Діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 завдано шкоду на суму 1534,5 грн., а потерпілому ОСОБА_5 - 400 грн.

Викрадене майно повернуто потерпілим в повному обсязі.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Крім того, ОСОБА_2, 14 серпня 2015 року близько 02.00 год., знаходячись у дворі Люботинського ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, за адресою м. Люботин, вул. Радянська,34, реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на таємне заволодіння транспортним засобом, мопедом «Tiger 5» 2005 року випуску, р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, будучи раніше засудженим за скоєння аналогічних злочинів, діючи повторно із корисливих спонукань, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, почав штовхати зазначений мопед до хвіртки паркану, що огороджує відділ міліції, який не був зачинений та виштовхав мопед на вул. Радянську в м. Люботин. В подальшому реалізуючи свій намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_2 сів на вказаний мопед та намагався запустити двигун, але коли йому це не вдалося, почав спускатися з гори вниз по вул. Радянській в напрямку Люботинського підприємства управління комунального господарства, де і заховав мопед в кущах біля території вказаного підприємства, за адресою АДРЕСА_3.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному. Причину скоєння злочину пояснює, як брак коштів для існування

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2, що виразились в таємному викраденні чужого майна, вчинене повторно та незаконному заволодінні транспортним засобом, повторно, мали місце. Зазначені діяння містять склади кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 винен у вчиненні цих кримінальних злочинів, і підлягає покаранню за їх вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості та тяжким, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Як особа, ОСОБА_2 раніше судимий та має непогашені судимості, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно.

Повне визнання вини у вчиненні кримінального злочину, щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжкого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання.

Проаналізувавши наведене, виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України, що буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових злочинів, оскільки після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений на шлях виправлення не став, продовжує антисоціальну, протизаконну поведінку.

Однак, все вищевикладене в сукупності призводить суд до переконання, що виправлення ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства.

При призначенні ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів суд застосовує положення ч.1 ст. 70 КК України, відповідно до якого призначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч. 2 ст.289 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

Відповідно ч.1 ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_2 визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді п'яти років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обрану відносно ОСОБА_2 - тримання під вартою, залишити раніше обрану.

Термін відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання - 17 серпня 2015 року.

Речові докази по справі, вказані на а.с. 15-16, 102-103 (мобільний телефон «S -Tell M260», мобільний телефон «Nokia 6303 І» ) - які повернуті власникам під зберігальну розписку, вважати повернутими власникам ОСОБА_5,ОСОБА_4 .

Речовий доказ по справі, вказаний на а.с. 155-156 (мопед) - який повернутий власнику під зберігальну розписку, вважати повернутим власнику ОСОБА_6

Процесуальні витрати в сумі 307,5 (триста сім гривень п'ятдесят копійок) гривень за виконання товарознавчої експертизи № 6054 від 15 червня 2015 року, 307,5 (триста сім гривень п'ятдесят копійок) гривень за виконання товарознавчої експертизи № 6338 від 19 червня 2015 року, 307,5 (триста сім гривень п'ятдесят копійок) гривень за виконання товарознавчої експертизи № 8262 від 18 серпня 2015 року, а всього 922, 5 (дев'ятсот двадцять дві гривні п'ятдесят копійок) гривень стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Держави (Одержувач УДКС України в м. Люботин, Харківської області, Код 38008949, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31114115700018).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_2 з моменту отримання ним копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя І. В. Дем'яненко