Постанова № 51745009, 21.09.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1495/15

21 вересня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача Державної податкової інспекції у м. Рівному ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області: ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби у Рівненській області: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівному ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби у Рівненській області провизнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Рівному ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області, що виразилась у неподані до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування з бюджету та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області на користь позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 28840,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при поданні податкової декларації за липень 2008 року ним було заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у 42742 грн. Проте, за результатом перевірки податковим органом позивачу зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість, яку в частині 28840 грн. позивач оскаржив до суду. За результатом судового оскарження позивач довів правомірність формування відємного значення суми податку на додану вартість за відповідний період та правомірність визначення суми бюджетного відшкодування, однак податковий орган не виконав приписів податкового законодавства та не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування з бюджету та не перерахував на рахунок позивача вказану суму податку на додану вартість. Вважаючи порушеним своє право на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у встановленому законом порядку позивач звернувся про її стягнення у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівному ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області (відповідач-1) адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення, у яких вказав про те, що податковий орган не порушував приписів податкового законодавства, оскільки подання відповідного висновку про повернення суми бюджетного відшкодування до органу державного казначейства враховуючи подання касаційної скарги на постанову Рівненського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду позбавило права здійснювати дії по бюджетному відшкодуванню зазначеної позивачем суми. Оскільки це могло призвести до протиправного відшкодування податку на додану вартість та завдати значних збитків державі. З наведених підстав представник відповідача-1 в задоволенні позову просив відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, та попри це не заперечував, що протягом пяти днів від дати отримання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 року, якою залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року, відповідач-1 не передав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача.

Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області (відповідач-2) заперечень на адміністративний позов не подало, в судове засідання представник відповідача-2 не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обовязковою участь відповідач-2 в судовому засіданні. Тому, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований 31.03.2000 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, (свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 №738733). Як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рівному з 04.04.2000 року за №3042 та з 14.11.2002 року зареєстрований платником податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.11.2002 року за №77869332).

Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

За обставинами справи, позивачем було подано до відповідача-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року, згідно якої: відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту відображене у рядку 18.2 податкової декларації складає 12037,00 грн.; сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларована на рахунок платника у банку відображена у рядку 25 декларації становить 42742,00 грн., яку сформовано з урахуванням залишку відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень 2008 року, що складає 231960,00 грн. (рядок 23.2).

За фактом подання декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок позивача за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року, за наслідком якої складено акт від 16.10.2008 року №413/1745/НОМЕР_1.

У відповідності до акту перевірки встановлено: порушення пп.7.4.3., пп. 7.4.4. п.7.4, пп.7.7.2 «а», пп.7.7.7. п. 7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та завищення СПД ОСОБА_4 заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 40346 грн.; завищення суми податкового кредиту за липень 2008 року на 1439 грн.; підтвердження відображеного у декларації за липень 2008 року бюджетного відшкодування в сумі 2396 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем-1 винесене податкове повідомлення-рішення від 22.10.2008 року №0004641745/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявлену в декларації за липень 2008 року в розмірі 40346,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.10.2008 року № 0004641745/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 28840,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 року, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.10.2008 року №0004641745/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 28840,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишено без змін; постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 року без змін.

Як пояснив суду представник позивача, оскільки позивачу було відомо про подання податковим органом касаційної скарги на вказані судові рішення, позивач звернувся до відповідача-1 після прийняття рішення судом касаційної інстанції із заявою від 10.09.2015 року про повідомлення підстав не повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року у розмірі 28840 грн. та вжиття заходів щодо перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування у розмірі 28840 грн., заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок по податковій декларації за липень 2008 року. Вказана заява прийнята відповідачем-1 10.09.2015 року, що підтверджується відповідною відміткою. Крім того, позивачем було подано скаргу на імя начальника ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області з вимогою вжити заходів щодо перерахування на рахунок позивача заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по декларації за липень 2008 року. До того часу, як пояснив представник, позивач був впевнений в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування, позаяк рішення суду, що набрало законної сили, є обовязковим для виконання усіма установами та на усій території України, тому позивач мав усі підстави для впевненості в отриманні бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у встановленому порядку.

Проте, вказані звернення позивача не знайшли належного реагування з боку відповідача-1, відтак позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування з бюджету та стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 28840,00 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що розглядаються на момент їх виникнення регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.07.1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), який втратив чинність у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

Відповідно до п.1.8 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону)

Згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Разом з тим, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

Відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (п.п. в).

Згідно п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, податковий закон безпосередньо повязує закінчення судового оскарження з днем набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 254, частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Так, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2009 року набрала законної сили з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За наведених обставин, суд вважає доведеною належними та допустимими доказами правомірність задекларованої позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 28840,00 грн.

Таким чином, протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення суду, податковий орган зобовязаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь платника, тому доводи відповідача-1 про нездійснення таких дій до закінчення касаційного провадження є необгрунтованими.

Як вказано у пункті 200.13 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Стосовно визначення моменту, з якого у податкового органу виник обовязок подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, для визначення, коли саме відповідачем-1 було порушене право позивача на отримання бюджетного відшкодування, а також для встановлення, з якої дати заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість вважається бюджетною заборгованістю, суд враховує наступне.

Статтею 3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI визначено, що до складу податкового законодавства України належать чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

В свою чергу, при обчисленні строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом, застосовуються положення Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року №ETS-076 (далі Конвенція).

Оскільки податкові правовідносини належать до адміністративних, суд вважає, що правила обчислення строків, встановлені Конвенцією, підлягають застосуванню при обрахунку початку перебігу строків, визначених у статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до статті 3 Конвенції, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Крім того, згідно зі статтею 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Отже, в разі, якщо останній день вказаного строку припадає на вихідний або святковий день, то даний строк продовжується на наступний робочий день.

Суд встановив, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі №2а-2109/09/17 отримана відповідачем-1 28.12.2011 року, що стверджується відповідною відміткою на копії ухвали суду, наданої представником відповідача-1 та ним не заперечувалось.

Таким чином, обовязок податкового органу подати висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, починається з 29.12.2011 року та закінчується 03.01.2012 року (включно).

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, встановлений податковим законодавством строк, протягом якого сума бюджетного відшкодування підлягала до зарахування на поточний банківський рахунок платника податку, обраховується починаючи з 29.12.2011 року та закінчується 03.01.2012 року (включно) з урахуванням вихідних та святкових днів.

Однак, відповідач-1 в порушення вказаних вище приписів податкового законодавства впродовж установленого строку (з 29.12.2011 року по 03.01.2012 року) відповідний висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не подав, чим допустив протиправну бездіяльність, порушивши законні інтереси платника податку. Відповідно, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість у розмірі 28840,00 грн. протягом визначеного статтею 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI строку відшкодована не була.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а відповідач-1 не вчинив визначених законом дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 28840,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач-1 належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї позиції у спірних правовідносинах. Натомість зібраними у справі та дослідженими судом доказами доведено, що правомірно заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 28840,00 грн. не відшкодована платнику податків протягом строку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а відтак позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України такої суми бюджетної заборгованості підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у загальній сумі 255,78 грн. (182,70 грн. + 73,08 грн.), доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівному ОСОБА_2 управління ДФС у Рівненській області, що виразилась у неподані до органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у розмірі 28840,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 бюджетне відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 28840 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп.

Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 255 (двісті пятдесят пять) гривень 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 25 вересня 2015 року.