Постанова № 51740677, 11.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р. № 2а-1266/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ельпласт-Львів до Городоцької міжрайонної ДПІ Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Львів»звернулося з позовом до Городоцької міжрайонної ДПІ Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000032301, яким позивачу нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 145 000 грн. та 36 250 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», оскільки : податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість; отриманий товар від ТОВ «Скорпіон П-ЛТД»було використано в господарській діяльності позивача, із нього було виготовлено поліетиленові труби, які реалізовано третім особам.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної з ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а укладення угоди підтверджується документами первинного бухобліку (договором купівлі-продажу товару від 01.08.2011 року та відповідними накладними).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, в судовому засіданні подав письмові пояснення щодо предмету спору, мотивуючи тим, що під час перевірки було встановлено, що ТзОВ «Ельпласт Львів»на порушення вимог Податкового кодексу було віднесено до складу податкового кредиту суму податку у розмірі 145 000 грн., сформованого за наслідками операцій з контрагентом, яке не мало адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобовязань по поставці товарів (робіт, послуг).

Відповідач зазначав, що під час перевірки було встановлено, що операції по взаємовідносинах між ТзОВ «Ельпласт Львів»та ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»не мали реального характеру, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД», що призвело до заниження податкового зобовязання по сплаті в бюджет.

Відтак, формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД», на думку відповідача, суперечить п.п.198.3, п.198.6., п.198.2., ст. 198 ПК України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач ТОВ «Ельпласт - Львів»(код ЄДРПОУ 23957545) зареєстроване Городоцькою райдержадміністрацією від 27.12.2001 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Городоцькому районі Львівської області з 16.04.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Городоцькому районі Львівської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Ельпласт- Львів» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 4/23/23957545 від 11.01.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Городоцькому районі Львівської області було прийнято податкове повідомлення рішення від 23.01.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу за порушення п.п.198.3, п.198.6., п.198.2., ст. 198 ПК України було нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 145 000,00 грн. та 36 250 грн. штрафних санкцій.

В Акті перевірки зазначено, що вчинений правочин між ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»та ТзОВ «Ельпласт- Львів» є нікчемним, відтак останнім було безпідставно сформовано податковий кредит у розмірі 145 000, 00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання по ПДВ.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що у відповідності до акту № 1031/2305/22655664 від 28.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, було встановлено що ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»не знаходиться за своєю податковою адресою, у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності а тому всі господарські операції цього контрагента є сумнівними нікчемними та спрямовані для надання неправомірної податкової вигоди його контрагентам.

Окрім цього відповідач зазначив, що на підставі висновку спеціаліста, останній встановив, що підписи директора ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»- ОСОБА_3 які стоять на договорі про визнання електронних документів від 11.07.2011 року та заяві про видачу довідки 4 ОПП виконані не ним. Теж згідно пояснень відповідача ОСОБА_3 за період з 01.08.2011 року по 18.12.2011 року знаходився поза межами території України, а відтак усі ці обставини в комплексі вказують на те, що ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД» створено фіктивно з метою прикриття незаконної діяльності, як це передбачено ст. 205 Кримінального кодексу України.

На думку відповідача правочини, укладені по операціях з поставки по ланцюгу ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»- ТзОВ «Ельпласт Львів»суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету та підлягають визнанню нікчемними в порядку встановленому статтею 228 Цивільного кодексу України.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту п.п.198.3, п.198.6., п.198.2., ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 145 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 01 серпня 2011 року між ТОВ «Ельпласт - Львів»(Покупець) та ТОВ «Скорпіон П-ЛТД»(Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу, відповідно до п. п. 1.1., 1.2, 6.3. передбачено, що продавець на підставі відповідних накладних передає у власність Покупця товар поліетилен ПЕ 100, поліпропілен по кількості, яка визначена цими накладними.

На виконання договору, укладеного між ТОВ «Ельпласт - Львів»та ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», останнім було поставлено та передано необхідний товар, що підтверджується наявними в матеріалах видатковими накладними : № 030901 від 03.09.2011 року на суму 258 000 грн.; № 090901 від 09.09.2011 року на суму 312420 грн.; № 220901 від 22.09.2011 року 99 580, 00 грн..

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунком 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, підстави виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що вважається датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів.

Згідно з п. 201.1. Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Скорпіон П-ЛТД»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору з поставки товарів у ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняття господарської діяльності діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Скорпіон П-ЛТД»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугував лише акт № 1031/2305/22655664 від 28.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що дії по оформленню акту перевірки № 1031/2305/22655664 від 28.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківським окружним адміністративним судом визнано незаконними.

Відповідачем в порушення ст. 71 КАС України не було надано беззаперечних доказів, які б підтверджували обставини якими керувався відповідач при винесенні оспорюваного податкового повідомлення - рішення а також те, що відсутність власних основних фондів на ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»унеможливлювала виконання останнім цивільно-правових зобовязань за договором поставки товарів або що наявність основних фондів найманого персоналу є необхідною умовою для здійснення постачання товарів. Відповідачем не надано доказів визнання цих господарських операцій із придбання ТзОВ «Скорпіон П-ЛТД»товарів у третіх осіб нікчемними чи недійсними.

Таким чином, доводи податкового органу в даній частині ґрунтуються лише на припущеннях, які, за відсутності інших обставин, які вказують на безтоварність господарських операцій, не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Сокрпіон ПЛТД»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Сокрпіон ПЛТД», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року у справі № 21-573во10, у справі від 31.01.2011 р. за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб»єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником до податкового кредиту. Рішення Верховного Суду України узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини (справа «БУЛВЕС»АД проти Болгарії (заява №3991/03)).

Рішення Верховного Суду України згідно з статтею 244-2 КАС України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковими для всіх судів України.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Скорпіон П-ЛТД»відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України доводити про недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ «Скорпіон П-ЛТД ».

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операції за участю ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди електротехнічного обладнання для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю позивача та ТОВ «Скорпіон П-ЛТД»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до пп. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Оскільки, суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі пп. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у розмірі 36 250 грн. є також протиправним.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. накладних, податкових накладних, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірну суму податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховує фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Ельпласт -Львів»підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Городоцькому районі Львівської області №0000032301 від 23.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ельпласт-Львів 1850,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 13.04.2012 року.