Постанова № 51740603, 29.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року № 813/3023/15

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.,

секретар судового засіданняФуртак А.В.,

за участі представників:

позивачаОСОБА_1,

відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» про надання дозволу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, -

в с т а н о в и в :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить надати дозвіл Золочівській ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Бібрське лісове господарство» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року (ЄДРПОУ 00992488; поштовий індекс 81220, Львівська обл., Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. Василя Стуса, 44).

Посилається на те, що на адресу Золочівської ОДПІ надійшов лист Головного управління ДФС у Львівській області від 30.04.2015 року №4900/7/13-01-22-03-14 «Про проведення заходів», яким скеровано інформацію, отриману згідно з листом Оперативного управління Головного управління ДФС у Львівській області, для відповідного реагування. Зі змісту листа ДФС України «Про вжиття заходів під час експорту лісоматеріалів, у тому числі на адресу «ZORTEX BUSINESS LLP», вбачається те, що компанію «ZORTEX BUSINESS LLP» (ОСОБА_1) було ліквідовано 15.07.2014 року, оскільки вона була недіючою. У ході досудового розслідування встановлено, що незважаючи на припинення діяльності зазначеної компанії з 15.07.2014 року численні субєкти ЗЕД, у тому числі державні підприємства-лісгоспи (згідно з додатком 1), продовжували здійснювати експорт за прямим контрактом на адресу одержувача-покупця «ZORTEX BUSINESS LLP» (ОСОБА_1). 15.05.2015 року позивачем направлено запит відповідачу «Про надання інформації (пояснення) та її документальне підтвердження», у відповідь на який отримала пакет документів щодо експорту лісопродукції компанії «ZORTEX BUSINESS LLP», зокрема після її ліквідації. А тому, враховуючи положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, просить надати дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Бібрське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви, а тому просить позов задовольнити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що чинним законодавством не передбачено право контролюючого органу на звернення до адміністративного суду із позовом про надання дозволу на проведення перевірки субєкта господарювання. Крім того, зазначив, що на запит позивача №2759/10/13-19-22/247 від 15.05.2015 року «Про надання інформації (пояснення) та її документальне підтвердження» Державним підприємством «Бібрське лісове господарство» надано пакет документів, які підтверджують факт відповідних господарських взаємовідносин відповідача з певним контрагентом, а не порушення останнім вимог податкового законодавства, а тому посилання контролюючого органу на п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, як на підставу проведення перевірки, вважає некоректним. Також наголосив, що у позовній заяві йдеться про взаємовідносини відповідача з компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» після її ліквідації (15.07.2014 року), які, на думку позивача, слугують підставою для проведення позапланової перевірки ДП «Бібрське лісове господарство», однак, у прохальній частині контролюючий орган просить надати дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки відповідача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, що значно виходить за межі зазначеної вище підстави.

Враховуючи вищенаведене, позовну вимогу позивача вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ДП «Бібрське лісове господарство» зареєстроване, як юридична особа, 14 липня 1995 року (місцезнаходження: вул. Василя Стуса, 44, м. Бібрка, Перемишлянський район, Львівська область, 81220; код ЄДРПОУ: 00992488), що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідача взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 14.07.1995 року за №270.

30.04.2015 року на адресу Золочівської ОДПІ надійшов лист Головного управління ДФС у Львівській області «Про проведення заходів» №4900/7/13-01-22-03-14 для відповідного реагування, до якого, зокрема, долучено лист «Про вжиття заходів під час експорту лісоматеріалів, у тому числі на адресу «ZORTEX BUSINESS LLP», зі змісту якого слідує, що компанію «ZORTEX BUSINESS LLP» (ОСОБА_1) було ліквідовано 15.07.2014 року, оскільки вона була недіючою. У ході досудового розслідування встановлено, що незважаючи на припинення діяльності зазначеної компанії з 15.07.2014 року численні субєкти ЗЕД, у тому числі державні підприємства-лісгоспи (згідно з додатком 1, серед яких міститься і відповідач у даній справі), продовжували здійснювати експорт за прямим контрактом на адресу одержувача-покупця «ZORTEX BUSINESS LLP» (ОСОБА_1). Так, за період з 15.07.2014 року по 01.04.2015 року було оформлено у режимі ЕК10АА (експорт) 920 МД з лісоматеріалами, де одержувачем була компанія «ZORTEX BUSINESS LLP».

15.05.2015 року Золочівською ОДПІ направлено ДП «Бібрське лісове господарство» запит №2759/10/13-19-22/247 «Про надання інформації (пояснення) та її документальне підтвердження», у відповідь на який відповідачем надано пакет документів щодо експорту лісопродукції компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» (ОСОБА_1) після її ліквідації, а саме:

- контракт №01-14 від 02.01.2014 року (з доповненнями 1-11 до нього), згідно якого ДП «Бібрське лісове господарство» продає, а компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» купує лісоматеріали;

- вантажно-митні декларації від 29.07.2014 року, 17.09.2014 року, 16.10.2014 року, 13.11.2014 року, 20.11.2014 року та від 04.12.2014 року.

20.07.2015 року Мінекономрозвитку України прийнято наказ №831 «Про застосування спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», згідно з додатком до якого вказану санкцію застосовано до позивача за порушення ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

За таких обставин, зважаючи на вимоги пункту 3 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч.4 ст.50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом. Звернення до суду суб'єкта владних повноважень є способом реалізації його компетенції, а тому здійснюється з урахуванням ч.2 ст.19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Крім того, права контролюючого органу передбачено статтею 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якою визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Зазначена редакція пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України викладена у зв'язку з прийняттям Закону України №4652-VI від 13 квітня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінально процесуального кодексу України», а отже мається на увазі, що перевірка, відповідно до вказаного підпункту призначається відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В матеріалах справи наявна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, з якої вбачається, що обсяг доходу, отриманого ДП «Бібрське лісове господарство» за 2014 рік становить 17654739 грн., що є меншим ніж 20 мільйонів гривень.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суб'єкт владних повноважень, яким є позивач, може звернутися до адміністративного суду лише у випадках, прямо передбачених в законі. Перелік підстав звернення контролюючого органу до суду, що зазначений у підпунктах 20.1.30 - 20.1.401 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, є вичерпним. Законодавець не наділив контролюючий орган правом звертатись до суду з позовом про надання дозволу на проведення перевірки суб'єкта господарювання. Згідно ж порядку проведення документальних позапланових перевірок, визначеного ст.78 Податкового кодексу України, така може бути проведена контролюючим органом за наявності отримання, зокрема, судового рішення, а саме: слідчого судді, про призначення перевірки.

Отже, надання судом, у тому числі адміністративним, дозволу на проведення контролюючим органом перевірки суб'єкта господарювання законом не передбачено й у такого органу відсутнє право на звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи позивач - суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованість і правомірність заявлених позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення представників сторін та докази, зібрані у справі, суд вважає, що позовні вимоги Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Бібрське лісове господарство» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року безпідставними й такими, що не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.