Постанова № 51740378, 10.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року 810/3524/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Еталон-К" до Київської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Еталон-К" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС України ( далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2015 р. №125000011/2015/000191/2 (далі - оскаржуване рішення) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00140 (далі - картка відмови).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач ігноруючи основоположні приписи Конституції України та спеціальні норми Митного Кодексу України, які унормовують інститут контролю правильності визначення митної вартості товарів, виніс оскаржуване рішення, яке є абсолютно не обґрунтованим, не вказано жодної причини, за якої заявлена позивачем митна вартість не може бути визнана, а також не зазначено підстав для здійснення коригування митної вартості товарів.

Заперечуючи проти позову відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що позивачем при митному оформленні не надано жодних документів, які б підтверджували формування заявленої митної вартості.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, між позивачем та компанією Solifmance OU (Талін, Естонія) 01.10.2010 р. укладено контракт №01/10-1-ІМ, згідно якого, позивач купує на умовах FOB (Валенсія, Іспанія) товари відповідно до інвойсів.

03 липня 2015 року позивач з метою митного оформлення товару, зазначеного в інвойсах, надав відповідачеві митну декларацію №125110011/2015/008951, в якій вартість товару визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав перелік документів, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/10-1-ІМ від 01.10.2010 p., інвойс (рахунок-фактура) №589/15 від 30.06.2015 p., інвойс (рахунок-фактура) №590/15 від 30.06.2015 p., інвойс (рахунок-фактура) №591/15 від 30.06.2015 p., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.02.2015 p., міжнародна автомобільна накладна (CMR) №014874 від 01.07.2015 p., картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001248 від 28.11.2012 p., книжка МДП (Carnet TIR) №МХ.75584930 від 01.07.2015 p., інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 01.07.2015 p., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 01.07.2015 p., декларацію про походження товару №589/15 від 30.06.2015 p., декларацію про походження товару №590/15 від 30.06.2015 p., декларацію про походження товару №591/15 від 30.06.2015 p., копію митної декларації країни відправлення №15S003W808 від 01.07.2015 р.

За результатами розгляду вищезазначених документів відповідачем винесено оскаржуване рішення та надано позивачеві картку відмови. Обгрунтування вказаного рішення відповідач зазначив: Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується тому, що декларантом застосовано 2 метод. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується у зв’язку з невиконанням положення п.6 ч.2 cm. 255 Митного кодексу України. А також не поданням декларантом документів для підтвердження митної вартості згідно з переліком та відповідно до умов. зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу і закінченням терміну подання додаткових документів. Метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв’язку із відсутньою інформацією щодо вартості подібних товарів та невідповідності вимогам cm.60 МКУ; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод застосований з урахуванням раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг за МД від 01.07.2015№125110011/2015/008852, від 17.06.2015 №100250001/2015/006619, від 03.03.2015 №100250001/2015/002419, від 28.05.2015 №1209120000/2015/820194».

Водночас, не погоджуючись із прийнятим оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, за звернення позивача контролюючий орган здійснив випуск у вільний обіг товарів зі сплатою митних платежів на підставі митної декларації №125110011/2015/009821 від 18.07.2015 р., в якій митну вартість позивач визначив відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картці відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 вищезазначених нових МД, які подані після винесення оскаржуваних рішень, картці відмови (коди документів затверджені Наказом Мінфіну України “Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій” від 20.09.2012 № 1011).

Відповідно до норм ч.2 - ст.53 Митного кодексу України, - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Зі змісту зазначених вище норм ст.53 Митного кодексу України слідує, що у випадку встановлення відповідачем розбіжностей у відомостях на підставі яких заявлено митну вартість за основним методом, відповідач має право письмово витребувати ряд документів. Однак в судовому засіданні не встановлено і відповідачем не стверджувалось зворотного, що відповідач в порядку ч.3 ст.53 Митного кодексу України витребував у позивача які-небудь документи за письмовою вимогою. Витребування ж відповідачем у позивача документів щодо страхування товару взагалі не передбачено ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, як право відповідача, якому кореспондується відповідний обов'язок позивача (декларанта).

За таких умов відповідачем не було зроблено можливих дій, передбачених законодавством по визначенню правильності заявленої митної вартості товару у разі встановлення розбіжностей у первісно поданих документах, а відтак – відмови у застосуванні основного методу визначення вартості товару.

Підтвердження такого висновку слідують і зі статті 55 Митного кодексу України, яка передбачає вимоги до змісту рішення про коригування митної вартості, а відтак – умови правомірності такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, - прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Окрім того оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Водночас, відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 – 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей в інформаційних базах та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема – на дії по отриманню необхідних відомостей.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015р., винесеній у справі № К/800/42105/14, в якій зазначено, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб’єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об’єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

За таких умов суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, - є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2015 р. №125000011/2015/000191/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00140.

3. Повернути ТОВ "Еталон-К"(код ЄДРПОУ 36630287) з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 182(сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.