Постанова № 51740101, 17.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року (16 год. 15 хв.)Справа № 808/2304/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), у якому позивач, з урахуванням уточнених вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0011521701 від 10.12.2014 та №0011531701 від 10.12.2014 та зобовязати відповідача скасувати пеню у розмірі 375,44грн. за 2014 та 2015 роки.

В обґрунтування позову позивач вказує, що під час перевірки роботи програмного забезпечення ДПС «Захист звітності» позивачем було сформовано декларацію з єдиного податку, у якій вказано сума доходу 244214грн. Зазначена декларація не є правильною та зроблена з метою перевірки роботи програмного забезпечення. З метою надання до контролюючого органу податкової звітності позивач оформив декларацію платника єдиного податку за І квартал 2014 року, у якій зазначив фактично отриману суму доходу у розмірі 13000грн. Проте, оскільки обидві декларації були збережені ДПС «Захист звітності», позивач помилково направив до відповідача невірну декларацію, у якій сума доходу вказана 244214грн. В той же час, вважаючи, що позивачем надано до податкового органу правильну декларацію, позивач перерахував до бюджету 650 грн. єдиного податку. Після виявлення помилки, позивач 05.08.2014 подав до податкового органу уточнюючу декларацію за І квартал 2014 року. Проте, за наслідками перевірки, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобовязань. Крім того, відповідно до облікової картки платника податків позивачу нарахована пеня. Вважаючи нарахування пені та застосування штрафних санкцій неправомірними позивач просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач не прибув, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача також просив розглянути справу у письмовому провадженні, зазначаючи, що проти позову заперечує. У запереченнях вказує, що позивач подав до податкового органу податку декларацію платника єдиного податку за І квартал 2014 року, вказавши суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 12210,70грн. У звязку зі сплатою позивачем 650грн. єдиного податку та наявною переплатою у розмірі 4,89грн., сума несплаченого узгодженого зобовязання склала 11555,81грн. Після подання позивачем уточнюючої податкової декларації сума, підлягала до зарахуванню до бюджету зменшена на 11560,70грн. та відповідно зменшена сума податкового зобовязання у розмірі 11555,81грн. Вказує, що під час проведення перевірки перевіряємий період 19.05.2014 30.10.2014. Оскільки борг виник за підсумками першого кварталу 2014 року та подано уточнюючу декларацію від 05.08.2014, то при сплаті позивачем 05.08.2014 податкового зобовязання з єдиного податку в сумі 600грн. за І півріччя 2014 року, сума основного платежу зараховувалась в рахунок погашення пені. Позов вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

З урахуванням заяви позивача про розгляд справи без його участі та заяви представника відповідача про розгляд у письмовому провадженні, справа розглянута у письмовому провадженні без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою.

Розглянувши подані документи судом установлені наступні обставини.

24.04.2014 позивач надав відповідачу податкову декларацію №9022968216 платника єдиного податку за І квартал 2014 року, вказавши у рядку 21 суму доходу за звітний податковий період у розмірі 244214грн., у рядку 29 суму податку, яка підлягає перерахуванню у розмірі 12210,70грн. У декларації дата подання податкової звітності 11.01.2014.

Вказана декларація рознесена контролюючим органом та відомості про суму податкового зобовязання у розмірі 12210,70грн. занесені до облікової картки платника податків ОСОБА_2

Зі змісту облікової картки позивача вбачається, що 24.04.2014 позивачем сплачено 650 грн. єдиного податку, у звязку із чим сума узгодженого зобовязання з єдиного податку, з урахуванням переплати у розмір 4,89грн. склала 11555,81грн.

05.08.2014 позивач надав до ДПІ в Орджонікідзевському районі уточнюючу податку декларацію №1400022057 за І квартал 2014 року, у якій у рядку 30 зазначив суму єдиного податку, яка підлягала перерахуванню, за даними звітного податкового періоду, в якому виявлена помилка - у розмірі 12210,70грн.; у рядку 31 позивач вказав уточнену суму податкових зобовязань за звітний податкових період, у якому виявлена помилка 650 грн.; у рядку 33 уточнюючої декларації «зменшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету» позивачем зазначено 11560,70грн.

Відомості про уточнення суми податкового зобовязання, на підставі поданої уточнюючої декларації, відповідачем відображені в обліковій картці.

24.11.2014 відповідачем проведена камеральна перевірка з питання сплати (перерахування) єдиного податку за період з 19.05.2014 по 30.10.2014, за наслідками якої складений акт №0010311701. Перевіркою встановлено несплату податкового зобовязання у встановлені законодавством строки.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки на надав заперечення, у яких пояснював, що позивачем подана до податкового органу уточнююча податкова декларація за І квартал 2014 року, згідно якої сума податкових зобовязань з єдиного податку була зменшена до 650 грн. зазначена сума податку перерахована до бюджету 24.04.2014, тобто, до закінчення граничного терміну сплати єдиного податку за І квартал 2014 року.

08.12.2014 відповідач розглянув заперечення позивача на акт перевірки у листі №2894/08-29-17-01-122 та повідомив, що при проведенні перевірки не досліджувалась своєчасність, достовірність, повнота та сплата єдиного податку передбачена статтею 86 ПК України.

10.12.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0011521701, яким щодо позивача застосований штраф у розмірі 2322,37грн. за порушення строку сплати узгодженого податкового зобовязання у розмірі 11611,85грн. на 77 та 72 календарних днів;

№0011531701, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 30грн. за затримку сплати на 1 календарний день суми грошового зобовязання у розмірі 300грн.

Позивачем здійснювалось оскарження рішень у адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

Крім того, відповідно до облікової картки, позивачу нарахована пеня за 2014 2015 роки. Судом встановлено, що нарахування пені розпочалось з моменту подання позивачем уточнюючої декларації 05.08.2014 та погашення податкових зобовязань. Крім того, після 05.08.2014 при сплаті позивачем єдиного податку, такі перерахування зараховувались в рахунок погашення пені, що у судовому засіданні підтверджено представником відповідача. А тому, відповідно, самостійно визначені позивачем податкові зобовязання з єдиного податку, відповідно до картки особового рахунку, є такими, що не сплачені у встановлений строк.

Вважаючи протиправним нарахування пені та застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі ПК України, на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п 38.1 ст.38 ПК України).

Пунктом 294.1 ст.294 ПК України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал.

Позивач є платником єдиного податку вказаної групи, а тому подає відповідну податкову звітність щоквартально.

Судом встановлено та відповідачем підтверджено, що 24.04.2014 позивач надав відповідачу податкову декларацію №9022968216 платника єдиного податку за І квартал 2014 року, вказавши у рядку 21 суму доходу за звітний податковий період у розмірі 244214грн., у рядку 29 суму податку, яка підлягає перерахуванню у розмірі 12210,70грн. В той же день 24.04.2014 позивачем сплачено 650 грн. єдиного податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п.295.3 ст.295 ПК України).

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що виявивши завищення податкового зобовязання у минулому податковому періоді І кварталі 2014 року, позивач подав до ДПІ в Орджонікідзевському районі 05.08.2014 уточнюючу податку декларацію №1400022057 за І квартал 2014 року, у якій у рядку 30 зазначив суму єдиного податку, яка підлягала перерахуванню, за даними звітного податкового періоду, в якому виявлена помилка - у розмірі 12210,70грн.; у рядку 31 позивач вказав уточнену суму податкових зобовязань за звітний податкових період, у якому виявлена помилка 650 грн.; у рядку 33 уточнюючої декларації «зменшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету» позивачем зазначено 11560,70грн.

При цьому, позивачем дотриманий строк давності для подання уточнюючої декларації, який, відповідно до ст. 102 ПК України становить 1095 днів.

Також суд зазначає, що позивачем виявлено саме завищення податкового зобовязання, а тому, відповідно до приписів ст.50 ПК України позивач не зобовязаний нараховувати штраф.

Зі змісту картки особового рахунку позивача вбачається, що уточнююча декларація прийнята та рознесена податковим органом, проте, помилково визначене позивачем зобовязання з єдиного податку у декларації за 24.04.2014 у розмірі 12210,70грн. із картки особового рахунку не виключене.

В той же час, сплачені позивачем суми єдиного податку податковим органом спрямовано на погашення пені.

Перевірка з приводу строків сплати єдиного податку відповідачем проведена вже після подання уточнюючої декларації 24.11.2014

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що на момент проведення перевірки 24.11.2014, позивач вже надав до податкового органу уточнюючу декларацію 05.08.2014, у якій зменшив податкові зобовязання з єдиного податку за І квартал 2014 року. Суми податку, з урахуванням виявлених помилок, позивач сплачував у встановлені законодавством терміни.

Отже, на момент проведення перевірки позивач уточнив податкові зобовязання за І квартал 2014 року та сплачував їх, а тому висновки відповідача щодо порушення строків сплати узгодженого зобовязання є неправомірними.

Відповідно до п.131.1 ст.131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (п.131.2 ст.131 ПК України).

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суд вважає, що позивач правомірно скористався наданим йому правом на надання уточнюючого розрахунку та привів у відповідність сплачений ним податок із податковою звітністю, а тому, нарахування штрафних санкцій та, відповідно, нарахування пені, є порушенням прав позивача.

Відповідно до п.129.2 ст.129 ПК України, у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем є протиправними та підлягають скасуванню, як і пеня, нарахована позивачу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та нарахування пені, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011521701 від 10.12.2014 та №0011531701 від 10.12.2014, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

3. Зобовязати Державну податкову інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області скасувати пеню, нараховану ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у 2014 та 2015 роках у розмірі 375,44грн.

4.Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві грнивні 70 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

СуддяЮ.В.Калашник