Ухвала суду № 51738266, 30.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/11614/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 11-кп/789/358/15 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.2 ст.369-2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Декайло П. В., Крукевич М. Н.,

з участю - прокурора - Дракіна О.І., ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 30 вересня 2015 р. кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 липня 2015 року, яким

ОСОБА_3, року народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1

засуджено за ч.2 ст.369-2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді застави в розмірі 24 360 грн. із покладеними на нього обов"язками до набрання вироком законної сили залишено без змін.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду в частині призначення йому покарання змінити, пом"якшивши його до покарання у виді штрафу або звільнити від відбування покарання з іспитовим строком.

Зазначає, що суд, врахувавши всі пом"якшучі вину обставини та відсутність обтяжуючих обставин, прийняв необгрунтоване рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Звертає увагу на те, що при наявності підстав для можливого застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції таку можливість не розглянув, а також не врахував того, що прокурор під час виступу у судових дебатах також просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Так,згідно вироку суду ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 29 травня 2015 року близько 10 год. 30 хв. у автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився по вул. Юності в м. Тернополі неподалік Тернопільської спеціалізованої школи №7, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисний мотив та мету власного збагачення, одержав від громадянина ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 1 600 доларів США, що згідно курсу Національного банку України, встановленого на день вчинення злочину, складає 33677 гривень, за здійснення впливу на прийняття рішення військовим комісаром Зборівсько-Козівського ОРВК за вирішення питання щодо ухилення від проходження медичного огляду та призову на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просять задовольнити її, призначивши ОСОБА_3 покарання у виді штрафу або застосувати відносно останнього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, міркування прокурора, який просить залишити вирок суду без змін, заслухавши обвинуваченого, який в дебатах та останньому слові просив пом"якшити призначене йому покарання до не пов"язаного з позбавленням волі, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, згідно частини 3 статті 349 КПК України колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ніким із учасників судового провадження не оспорювались.

При цьому судом першої інстанції належно з'ясована правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення - злочину, доведеності його винуватості, правову кваліфікацію діянь, вчинених ОСОБА_3 за ч.2 ст.369-2 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Разом з тим суд першої інстанції при призначенні покарання у межах санкції ч.2 ст.369-2 КК України, яка передбачає альтернативність покарання у виді штрафу, обравши обвинуваченому ОСОБА_3 найсуворіший вид покарання - позбавлення волі, не обговорив питання щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м"якого виду покарання, не пов"язаного з позбавленням волі, в той час як у відповідності до ч.1 п.6 ст.368 КПК України суд першої інстанції при ухваленні вироку повинен вирішити питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.

Зокрема, у вироку послався на те, що ним враховується ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину, обставини, що пом"якшують покарання, і відсутність обтяжуючих вину обставин, а також дані про його особу. Разом з тим суд недостатньо повно врахував дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини справи та обставини, що пом"якшують покарання. Вказані у вироку обставини, які відповідно до ст. 66 КК України є такими, що пом"якшують покарання, фактично судом не враховані, що призвело до порушення ним вимог ст. 65 КК України і призначення винному занадто суворого покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв на досудовому слідстві у розкритті вчиненого ним кримінального правопорушення, по місцю проживання характеризується позитивно, по місцю проходження військової служби згідно службової характеристики також характеризується з позитивної сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні мати - пенсіонерка та бабуся, яка потребує постійного догляду.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, по справі ні досудовим слідством, ні судом першої інстанції не встановлено та у вироку суду не наведено.

Таким чином, перелічені обставини, які пом"якшують покарання ОСОБА_3, позитивні дані про його особу та його відношення до вчиненого знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого, свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства та дають підстави для застосування більш м"якого покарання з передбачених ч.2 ст.369-2 КК України.

За таких обставин судова колегія вважає можливим вирок суду у відповідності з вимогами ст.372 КПК України змінити і призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому ч.2 ст.369-2 КК України.

Отже, апеляційна скарга захисника обвинуваченого є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 -ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 липня 2015 р. відносно ОСОБА_3, засудженого за ч.2 ст.369-2 КК України, - змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.369-2 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба