Ухвала суду № 51737190, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/64367/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Левченка О.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року

у справі № 0870/3888/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Запорізький завод феросплавів», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді, грудні 2011 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2012 року № 22/26-2/00186542.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 7 665 663,00 грн.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на реалізацію позивачем продукції власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, що призвело до збиткових операцій у січні 2012 року, а також відповідач посилався на акт перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від 06.03.2012 року № 150/08-08/00186542, за висновками якого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 000080808.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000060026, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7 665 663,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 3 832 831,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у січня 2012 року позивачем було подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, в якій задекларовано поставку продукції на суму 73 067 815,00 грн. (податок на додану вартість у розмірі 14 613 563,00 грн.) та відображено у рядку 10.1 обсяги придбаної продукції, для потреб власної господарської діяльності у сумі 109 455 937,00 грн. (податок на додану вартість становить 21 891 187,00 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати, понесені ПАТ «Запорізький завод феросплавів» у листопаді, грудні 2011 року були направлені на забезпечення потреб виробництва продукції, закупівлю сировини, матеріалів, енергоресурсів, супутньої продукції для виробництва власної продукції.

Крім того, позивач реалізовував продукцію власного виробництва на підставі договорів постачання за цінами, які включали податок на додану вартість та отримував дохід від реалізації продукції в грошовій формі. Також контролюючим органом не встановлено факту продажу спірної продукції ПАТ «Запорізький завод феросплавів» за цінами, які не відповідали рівню звичайних цін на ринку феросплавної продукції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 0870/3123/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 26.02.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 000080808, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 7 665 663,00 грн. та підтверджено обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді, грудні 2011 року.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун