Ухвала суду № 51735459, 29.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1488/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2318/15Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т.Г. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача СучковаЮ.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка Сучкової Юлії Олександрівни

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 червня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах, відповідно до заяви від 17 червня 2015 року, просив стягнути з ТОВ ім.. Шевченка на його користь 6192,07 грн. недоплаченої орендної плати та розірвати договір оренди землі від 07 квітня 2005 року, укладений між ним та ТОВ ім.. Шевченка.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 07 квітня 2005 року між ним та ТОВ ім.. Шевченка був укладений договір оренди землі, площею 4,030 га, строком на 10 років. Проте, протягом 2011-2013 років він не отримував орендної плати за користування переданою в оренду земельною ділянкою, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 6 192,07 грн.

Окрім того, строк дії договору оренди сплив 07 квітня 2015 року, що заперечується відповідачем.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ТОВ ім.. Шевченка на користь ОСОБА_4 6,192,07 несплаченої орендної плати.

Розірвано договір оренди землі від 07 квітня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ ім.. Шевченка.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржило ТОВ ім.. Шевченка, просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме неврахування належного виконання ним умов спірного договору оренди землі, відсутність підстав для його дострокового розірвання та невірне встановлення розміру заборгованості з орендної плати.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ ім.. Шевченка не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого 7 липня 2003 року Соколово-Балківською сільською Радою народних депутатів ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4.030 га в межах згідно з планом, пай НОМЕР_2, призначений для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Соколово-Балківської сільської ради, на підставі рішення 34 сесії 23 скликання Соколово-Балківської сільської Ради народних депутатів від 12 грудня 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 744( а.с. 6).

7 квітня 2005 року був укладений Договір оренди землі між ОСОБА_4 та ТОВ імені Шевченка відповідно до якого позивач, як орендодавець надав в оренду в строкове платне користування земельну ділянку площею 4.030 га строком на 10 років, який зареєстрований в Новосанжарському ВО ПРФ «ЦДЗК» 08.10.2007 року за № 040754500292 (а.с. 7, 10).

Згідно видаткового касового ордера ТОВ імені Шевченка від 26.12.2013 року ОСОБА_4 направлено поштовий переказ в сумі 2224, 06 грн. на підставі розрахунку за оренду земельного паю ( а.с. 13).

Також 25.12.2012 року позивачу направлявся переказ на суму 1121, 20 грн. за оренду землі (а.с. 49) та 29.12.201 на суму 2846, 81 грн ( а.с. 50).

Відповідно до повідомлення Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» № 547 від 06.10.2014 року надати інформацію щодо отримання поштових переказів від 29.12.2011 року на суму 2892, 00, від 25.12.2012 року на суму 1121, 20 грн, від 26.12.2013 року на суму 2258, 50, адресовані ОСОБА_4 немає можливості, так як термін зберігання бланків поштових переказів сплинув.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 протягом 2011-2013 року не одержував орендну плату від відповідача, а строк дії спірного договору оренди землі сплив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Суд дійшов правильного висновку, що дія договору оренди землі сплила 07 квітня 2015 року, що підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 06 березня 2013 року по справі № 6-5 цс 13, рішення якого є обов'язковими для всіх судів України у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України , а саме державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України № 161-ХІV «Про оренду землі» та Закону України від 11.02.2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації - до пред'явлення позову про повернення земельної ділянки чи після його пред'явлення.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі», твердження апелянта про те, що строк дії оспорюваних договорів оренди землі починається з дати його державної реєстрації є помилковими, так як державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, тобто строк дії договору.

При цьому, посилання апелянта на те, що договором передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами, а строк дії договору відраховується з часу його державної реєстрації не вказують на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки судом встановлено факт виконання умов договору саме з 07 квітня 2005 року.

Крім того, незважаючи не те, що державна реєстрація договорів оренди здійснена пізніше, сторони згідно вимог ст. 651 ЦК України не внесли зміни до договору щодо строку його дії.

Таким чином, посилання апелянта на безпідставність дострокового розірвання договору оренди землі не заслуговують на увагу, оскільки строк дії спірного договору минув, а необхідність його розірвання в судовому порядку, пов'язана з оспорюванням ТОВ ім.. Шевченка права ОСОБА_4 на вільне володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Посилання апелянта на відсутність підстав для визнання договору оренди землі від 07 квітня 2005 року недійсним не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції не вирішувалось питання про його дійсність.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимогам вказаних статей апелянтом не надано альтернативного розрахунку заборгованості за договором оренди землі, а також не спростовано факту неотримання ОСОБА_4 орендної плати за 2011-2013 роки.

Інших доводів, які б впливали на висновки суду або вказували на їх помилковість, апелянтом не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка Сучкової Юлії Олександрівни - відхилити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді О.Ю. Кузнєцова

В.А. Чічіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: