Рішення № 51733487, 01.10.2015, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 554/1521/14-ц

Номер провадження 2/541/25/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2015 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і договором поруки,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2014 року представник банку - позивача, на підставі положень ст. 113 ч. 1 ЦПК України звернувся в Октябрський районний суд м. Полтави з цим позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення ними прав банку, а також зобов'язань за кредитним договором і договором поруки / а.с. 1 /.

Згідно до ухвали цього суду від 11 червня 2014 року, без з'ясування думки відповідача ОСОБА_1, який зареєстрований в м. Полтава, дана справа підлягала передачі для розгляду за підсудністю до Миргородського міськрайонного суду / а.с. 17 / та фактично надійшла до цього суду 05 вересня 2014 року / а.с. 21 /.

В судовому засіданні представник позивача Шокало Т.В., яка діє на підставі відповідної довіреності / а.с. 41 /, заявлений позов підтримала, просила задовольнити його в межах заявлених позовних вимог, пояснивши, що свого часу відповідач ОСОБА_2 одержав у позивача грошовий кредит та не виконує умов відповідного договору щодо виплати такого кредиту згідно графіку. За договором поруки відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за невиконання умов кредитного договору позичальником в сумі 200 гривень.

Відповідач ОСОБА_1, будучи зареєстрованим за адресою, зазначеною в позовній заяві / а.с. 28, 29, 30/, являючись суддею третейського суду при Асоціації „Дніпровський Банківський Союз" і адвокатом / а.с. 104 - 107, 108 /, та належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду даної справи / а.с. 239 /, в жодне із судових засідань не з'явився, про поважність своєї неявки, в супереч вимогам ст. 77 ч. 2 ЦПК України суд не повідомив, свого особистого ставлення до заявленого позову не висловив.

Відповідач ОСОБА_2 заявлений позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши, що в 2008 році він дійсно одержував у відповідача грошовий кредит, за яким погашав відповідні суми. В подальшому придбане ним за ці кошти майно у нього було вилучено представниками банку - позивача для його продажу з метою погашення простроченої заборгованості. На даний час він має складний матеріально - майновий стан, через відсутність постійного місця роботи за місцем проживання у сільській місцевості. Відповідача ОСОБА_1 він не знає взагалі і своєї згоди на те, щоб той був його поручителем нікому не надавав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов, в межах заявлених вимог, підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що 19 вересня 2008 року між банком - позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого цей відповідач отримав грошовий кредит в сумі 9740 гривень 04 копійки та зобов'язувався повертати такий кредит частинами щомісячно. За умовами договору (п. 6.6) його сторони строк позовної давності встановили тривалістю в 5 років / а.с. 3, 7 - 8 /.

На забезпечення виконання цим позичальником своїх зобов'язань за договором між банком і відповідачем ОСОБА_4 11 липня 2010 року укладено договір поруки, за умовами якого цей відповідач, як поручитель, взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2 з розміром відповідальності перед кредитором в сумі 200 гривень / а.с. 3 /.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно з досліджених судом доказів, банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_2, а останній належним чином своїх зобов'язань за договором не виконує.

В супереч вимогам ст. ст. 10, 27 ч. 2, ст. 60 ЦПК України відповідачами суду не надано належних і допустимих доказів на заперечення заявленого позову.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно розрахунків позивача, станом на 11 грудня 2013 року та на час розгляду справи (оскільки позовні вимоги не змінювалися) відповідач ОСОБА_2 заборгував йому 54352,30 гривень, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 2378,14 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2,39 гривень; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 292,20 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 48615,17 гривень, а також штраффів в сумі 500 гривень (фіксована частина) та 2564,40 гривень (процентна складова) / а.с. 4 /.

Відповідач ОСОБА_1 за договором поруки має відповідати перед позивачем в сумі 200 гривень / а.с. 3 /.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено при розгляді справи, 10 липня 2010 року відповідач ОСОБА_2 передав представнику банка - позивача майно, придбане на грошовий кредит, а саме ноутбук, принтер, кухонний комбайн, електродуховку, холодильник „Норд" та доручав банку передати це майно на реалізацію для погашення наявної простроченої заборгованості / а.с. 44 /.

Станом на 15 липня 2010 року загальна ринкова вартість такого майна становила 3141 гривна і таке майно реалізоване банком - позивачем / а.с. 95 - 96, 97 - 99 /.

Згідно з розрахунком заборгованості пеня в сумі 48615,17 гривень нарахована станом на 11 грудня 2013 року.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Згідно зі ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що розмір розрахованої пені за цим позовом є непропорційно великий, значно перевищує розмір збитків, в тому числі і з урахуванням вартості вилученого у відповідача ОСОБА_2 майна. Тому, виходячи із положень ст. 551 ч. 3 ЦК України, суд вважає за справедливе, заважаючи на складний матеріально - майновий стан згаданого відповідача зменшити нараховану пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання з 48615,17 гривень до 2000 гривень.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на загальну суму заборгованості 7737,13 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2378,14 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2,39 гривень; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 292,20 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 2000 гривень, а також штрафів в сумі 500 гривень (фіксована частина) та 2564,40 гривень (процентна складова).

Судові витрати по розгляду даної справи у виді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з відповідачів у дольовому виразі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на підставі положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України. Зважаючи на те, що заявлений позов підлягає до задоволення на 14, 22% (7733,13 гр. х 100% : 54352,30 гр.), а розмір відшкодування від суми сплаченого судового збору при цьому становитиме 77,28 гривень ( 543,52 гр. х 14,22% : 100%), то до стягнення з відповідачів підлягатимуть 243 гривни 60 копійок, як мінімально встановлена Законом ставка на час оплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 77, 88, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 525, 526, 530, 543, 549, 551, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 4.1, 6.6 Кредитного договору від 19 вересня 2008 року, пунктами 1, 2, 4, 8 Договору поруки від 11 липня 2010 року суд , -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299) 7537 (сім тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 13 копійок в рахунок заборгованості за кредитним договором та на рахунок № 6499391940000 121 (сто двадцять одну) гривну 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299) 200 (двісті) гривень в рахунок заборгованості за договором поруки та на рахунок № 6499391940000 121 (сто двадцять одну) гривну 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін - з дня отримання копії такого рішення.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.