Рішення № 51727002, 12.03.2014, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 1227/6167/2012

Провадження № 2/428/2317/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого суддіПосохова І.С.,

при секретаряхКолядінцевій П.В., Плясулі О.В.,

за участю позивачаОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 державна нотаріальна контора, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 державна нотаріальна контора, в якому вказано, що 02.03.2012 року помер її чоловік ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина на майно, зареєстроване на його імя. Чоловік не залишив заповіту, спадкоємцями померлого першої черги є: вона, як його дружина, його дочка від першого шлюбу - відповідач ОСОБА_5 та мати відповідача - ОСОБА_3. За спадщиною до Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори звернулись усі спадкоємці першої черги. З ОСОБА_9 вона мешкала разом як жінка та чоловік без шлюбу з грудня 2002 року. Проживали вони за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, 8, разом з її сином та дочкою чоловіка ОСОБА_5. 08.07.2005 року між ними відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області зареєстрований шлюб, актовий запис № 331. На час смерті чоловіка вони мешкали вдвох вона та чоловік, дочка чоловіка та його мати мешкали окремо. Усі витрати по лікуванню чоловіка та його похорон понесені нею. У звязку з тим, що правовстановлюючі документи на спадкове майно, на будинок № 8 по пров. Фабричному у м. Сєвєродонецьку та приміщення магазину з підвалом за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 29/256, видані на імя ОСОБА_9 у шлюбі, вона на підставі ст. 60 СК України та ст. 71 Закону України «Про нотаріат» звернулась до Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право спільної сумісної власності подружжя. Постановою від 13.08.2012 року державний нотаріус ОСОБА_10 відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, тому вона вимушена звертатись з позовом до суду.

Ніякого письмового договору між нею та ОСОБА_9 не існує. 26.03.2004 року вони, разом з чоловіком, на його імя, купили у ОСОБА_11 приміщення магазину за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 29, площею 64 кв.м. за 10 785 грн., та 02.07.2004 року вони купили у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_1 за 20 383 грн. Ці два приміщення вони за сумісні кошти перебудували в одне та 26.08.2010 року ОСОБА_8 міською радою видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно на імя ОСОБА_9. Власність зареєстрована КП «СБТІ» 27.08.2010 року № 472. У 2004 році вони разом з чоловіком збудували будинок № 8 по провулку Фабричному у м. Сєвєродонецьку з господарськими спорудами. 11.08.2005 року ОСОБА_9 ОСОБА_8 міською радою видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Власність зареєстрована КП «СБТІ» 15.08.2005 року № 1053. За час проживання однією сімєю з ОСОБА_9 господарські споруди (гараж, погріб, лазню-пральню, навіс, огорожу, замощення) вони перебудували. У чоловіка був, згідно договору № 1774 від 16.08.2002 року, у ОСОБА_8 філії АКІБ «УкрСиббанк» рахунок № 26007050794700, а оскільки вони разом працювали (займались підприємницькою діяльністю), то гроші, які знаходяться на цьому рахунку у розмірі приблизно 7 500 грн., є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Вона вважає, що має право на 1/2 частку майна померлого ОСОБА_9 як його дружина, бо проживала з ним однією сімєю з грудня 2002 року по день його смерті 02.03.2012 року. У звязку з вищенаведеним позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

Позивачем до суду була надана уточнена позовна заява, в якій вона просила встановити факт, що має юридичне значення, проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_9, померлим 02.03.2012 року, як чоловіка та жінки без шлюбу з грудня 2002 року по день реєстрації шлюбу 08.07.2005 року. Визнати майно, яке належало померлому 02.03.2012 року ОСОБА_9, а саме: домоволодіння № 8, провулок Фабричний у м. Сєвєродонецьку, приміщення магазину з підвалом за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 29/256, та гроші на рахунку № 26007050794700 у ОСОБА_8 філії АКІБ «УкрСиббанк» обєктом права спільної сумісної власності подружжя померлого 02.03.2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку: домоволодіння № 8 по пров. Фабричному у м. Сєвєродонецьку, приміщення магазину з підвалом за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 29/256, грошей на рахунку № 26007050794700 у ОСОБА_8 філії АКІБ «УкрСиббанк».

Третьою особою ОСОБА_7 до суду були подані письмові заперечення на позовну заяву, в якій вона вказала, що з позовними вимогами щодо встановлення юридичного факту та права власності на жилий будинок по пров. Фабричний, 8, не згодна. З 16 грудня 1989 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_9. Шлюб було розірвано на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області 13.08.2002 року. Під час шлюбу на її імя за договором купівлі-продажу від 13.08.1996 р., посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_14, реєстровий № 565, було придбано жилий будинок за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганської області, пров. Фабричний, 8.

Рішенням виконкому ОСОБА_8 міської ради № 1112 від 24.06.1997 року їй було видано дозвіл на реконструкцію забудови присадибної ділянки, відповідно до якого: дозволено гр. ОСОБА_7 реконструкцію присадибної ділянки за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, буд. 8, яка належить їй згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_14 Роботи по реконструкції були початі в червні 1997 р., закінчені в 2001 р., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 04.07.2005 р. Основні роботи по будівництву прибудови до будинку, будівництву лазні-пральні, гаражу, господарських будівель та споруд були завершені в 1998 році. В 1998 році вона звернулась до проектної організації TOB «Перспектива» ОСОБА_8 міської ради народних депутатів із заявою про газифікацію домоволодіння. Проектною організацією було розроблено проект № 10 погоджено з першим заступником начальника управління ВАТ «Луганськаз». 05.11.1998 року ОСОБА_8 управлінням по експлуатації газового господарства було видано дозвіл на виконання робот. Всі роботи було виконано, встановлено газовий лічильник (який і до теперішнього часу знаходиться у будинку) і проведено пуск газового обладнання. 23.03.2001 р. вона звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна. 21.05.2001 р. уточнила свої позовні вимоги та відмовилась від розірвання шлюбу, але суд розірвав шлюб. 05.09.2001 р. між нею та ОСОБА_9 було укладено мирову угоду про поділ майна, згідно якої домоволодіння визнається за ОСОБА_9 Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 05.09.2001 р. мирову угоду було затверджено. Ця мирова угода була складена представником відповідача. Вона на той час тяжко хворіла (тяжка психічна хвороба, інвалід з дитинства) і підписала угоду, знаходячись в загостреному хворобливому стані, не усвідомлюючи значення своїх дій. 15.09.2004 р. вона звернулась до Сєвєродонецького міського суду з позовом про перегляд ухвали від 05.09.2001 р. за нововиявленими обставинами. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 травня 2006 року її заява була задоволена і ухвала від 05.09.2001 р. була скасована. ОСОБА_9, отримавши ухвалу суду про затвердження мирової угоди, не зареєстрував право власності на житловий будинок. Таким чином, сторони по цивільній справі про поділ майна повернулися до первісного стану. Жилий будинок по пров. Фабричний, 8 в м. Сєвєродонецьку залишився за нею. Вона зареєстрована в даному будинку, земельна ділянка в державному земельному кадастрі зареєстрована за нею, вона належним чином сплачує земельний податок. В провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходиться цивільна справа за її позовом про визнання рішень ОСОБА_8 міської ради та свідоцтва про власності на житловий будинок за ОСОБА_9 недійсним. Таким чином, позивач не має жодного відношення до права власності на будинок. Що стосується встановлення юридичного факту, позивачем не надано жодного доказу - чеки, квитанції, заяви, анкети, листування, з яких вбачається, що вони вважали себе жінкою та чоловіком, довідки житлових організацій. Відповідно до домової книги ОСОБА_9 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 - 16.08.1996 року, ОСОБА_1 зареєстрована - 01.09.2005 року. Сімейний кодекс набув чинності 01.01.2004 року. Стаття 74 СК застосовується виключно до правовідносин, які виникли після 01.01.2004 року, та не має зворотної сили. Стаття стосується тільки правового режиму майна і не дає права вважати чоловіка та жінку подружжям. Відповідно до ч. 2 ст. 21 СК проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обовязків подружжя. Шлюбом є сімейний союз, зареєстрований в органі державної реєстрації. ОСОБА_1 просить визнати право власності саме за подружжям, посилаючись на сумісне проживання, що не відповідає вимогам закону. Просила відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, суду пояснила, що в серпні 2000 року вона познайомилась з ОСОБА_9, а у вересні вона прийшла працювати до нього продавцем на період відпусток його продавців. З жовтня 2000 року вона працювала у нього як домогосподарка. З березня 2004 року вона зареєстрована як підприємець. Вона брала в оренду у ОСОБА_9 частку магазина. Сумісний бізнес вони не могли організувати, не дозволяло законодавство. З грудня 2002 року вони проживали разом. Вона займалась не тільки будинком, але й кіосками, офіційно оформлена вона не була. В березні 2004 року та в липні 2004 року ними були придбані дві квартири під магазин. В 2006 році вони добудували будинок, а ОСОБА_7, колишній дружині, ще в 2001 році виплатив грошовий еквівалент за половину будинку. В 1997 році було придбано домоволодіння. З 2007 по 2009 рік переобладнували будинок. В 2003 році зробили кришу. У банку був відкритий рахунок на імя ОСОБА_9, як на приватного підприємця. На рахунках були гроші від бізнесу, яким вони займались вдвох. Вона вкладала свої кошти в будівництво будинку. З 2000 року по 2001 рік ніяких будівельних робіт не проводилось, в 2002 році була спроба звести фундамент. До реєстрації шлюбу з нею ОСОБА_9 займався підприємницькою діяльністю. Магазин з підвалом був придбаний ним, як фізичною особою. Вони були обидва підприємцями. Вона займалась контролем кіосків. Просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала, суду пояснила, що її син був приватним підприємцем. З ОСОБА_7 вони поставили кіоск в районі «Хитрого» ринку. В 2000 році ОСОБА_1 працювала у її сина як домогосподарка. Вона не знає, чи отримувала ОСОБА_1 заробітну плату, як домогосподарка. Спочатку вона познайомилась з ОСОБА_1 як з домогосподаркою. Вона проживала в своїй квартирі, а вони у будинку. Онука поки ходила до школи, весь час проживала з батьком у будинку. Онука закінчила школу та поїхала навчатися до м. Київ.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову. Просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_7 підтримала письмові заперечення на позов. Проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи - Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивач є дружиною його покійного брата ОСОБА_9 Шлюб вони зареєстрували в 2006-2007 р., до цього з 2001 року вони проживали як сімя, але без реєстрації шлюбу. Його сімя та сімя брата їздили разом відпочивати. З першою дружиною його брат жив у розвалинах, а з ОСОБА_1 став порядок. Усе будівництво будинку було здійснено з позивачем. Спочатку вони побудували кухню і в ній проживали на час будівництва будинку. Гараж вже був збудований. В 2006 році будинок був зданий в експлуатацію. Позивач займалась підприємницькою діяльністю, справами його брата, а останній час вела всі справи сама.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що покійного ОСОБА_9 він знає з 1992 року. Вони займалися бізнесом, поставкою товарів, разом проводили свята. З 2000 року в житті ОСОБА_9 зявилась ОСОБА_1. Вони часто зустрічались і він знав про їхні відносини. На його очах будувався будинок та розвивався бізнес. Восени 2002 року ОСОБА_9 йому сказав, що вони з ОСОБА_1 проживають разом однією сімєю. Він бачив, що дочка ОСОБА_16 ОСОБА_17 проживає разом з ними. Весною 2003 року вони були у ОСОБА_16 на Дні народження, святкували на кухні, другий поверх був вистроєний, але не придатний для проживання. Влітку 2002 року будинок вже стояв. У ОСОБА_9 було два кіоску в районі Центральної аптеки. За які кошти він його придбав, він йому не казав. В 2003 році стояла коробка будинку, дробину на другий поверх він не памятає, стіни поштукатурені, кухня знаходилась в будинку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що з ОСОБА_9 вони навчались в одному класі. Після закінчення школи довгий час не бачились. В 1996-1998 р.р. вони зустрілись та товаришували до його смерті. В березні 2002 року ОСОБА_9 представив ОСОБА_1, як свою дружину. Вони часто зустрічались. В березні-травні 2003 року ОСОБА_9 запросив його допомогти йому в благоустрої будинку. Коробка будинку стояла, у залі будинку був склад. ОСОБА_19 та ОСОБА_16 займались бізнесом. Йому було доручено робити санвузол на другому поверсі, де розташовувались кімнати дітей ОСОБА_5 та Кирила. Восени 2003 року ОСОБА_16 попросив його переробити висоту стелі дитячих кімнат на другому поверсі. Влітку 2004 року ОСОБА_9 з ОСОБА_20 взяли в оренду приміщення та перенесли склад з будинку до приміщення. ОСОБА_19 займався бізнесом, а ОСОБА_19 займалась благоустроєм будинку. ОСОБА_19 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб в 2005 році, він був у них на весіллі. В 1996-1997 р. був закладений фундамент прибудови до будинку, флігель та гараж. ОСОБА_19 тоді ще проживав з ОСОБА_7. В будівництві будинку він участі не приймав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що його дружина проходила навчання разом з ОСОБА_19, тому вони були знайомі раніше. Пізньою осінню вони з дружиною приїжджали до м. Сєвєродонецька та заходили в гості до ОСОБА_9. ОСОБА_16 познайомила їх з ОСОБА_16. В травні 2003 року вони приїжджали до них в гості з дітьми, і вели себе як чоловік та дружина. Восени 2002 року вже була вигнана коробка будинку, кухня була жила, на другий поверх була приставлена дробина. Робота їх з ОСОБА_9 не повязувала. ОСОБА_19 для ОСОБА_19 придбав магазин, і його дружина деякий час в ньому працювала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила, що з ОСОБА_19 вони навчалися на курсах у м. Лисичанську з квітня по серпень 2002 року та подружилися. Восени 2002 року вона її приводила до себе, вона на той час працювала у ОСОБА_9 домогосподаркою. В 2003 році на травневі свята вони приїжджали до них вже сімєю з дітьми ОСОБА_22 та Кирилом. ОСОБА_19 сам сказав, що вони живуть з ОСОБА_19, як сімя. ОСОБА_9 запропонували їй працювати у них продавцем, і вона два місяці проживала у них і працювала продавцем. Восени 2002 року вони приїжджали до ОСОБА_9, ОСОБА_16 брала якісь речі. В травні 2002 року вони їздили до ОСОБА_19 на квартиру, яку вона знімала. А восени 2002 року квартири, яку вона знімала вже не було. В травні 2003 року ОСОБА_19 та ОСОБА_16 проживали вже, як чоловік та дружина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що ОСОБА_19 її сестра. З 2000 року вона була знайома з ОСОБА_9, а з грудня 2002 року вони стали проживати як чоловік та дружина. Восени 2002 року вона приїжджала до них, ночувала у ОСОБА_19 на квартирі. До грудня 2002 року ОСОБА_19 проживала на квартирі, яку знімала та працювала у ОСОБА_9 домогосподаркою. А в кінці грудня 2002 року ОСОБА_19 сказала, що вони проживають як чоловік та дружина. В 2003 році ОСОБА_9 займався продажем цигарок, а ОСОБА_19 теж займалась бізнесом. В 2004 році їй дзвонив ОСОБА_9 та казав, що він ОСОБА_19 подарував магазин. В 2005 році вони зареєстрували свій шлюб. Вони їздили один до одного в гості.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що ОСОБА_1 він знає з 1998 року, він навчався в одному класі з її сином. З кінця 2002 року вони переїхали проживати на провулок Фабричний та проживають там по теперішній час. В той же час він познайомився з ОСОБА_22 дочкою ОСОБА_25. На той час їхній будинок був без даху. Він це бачив коли гуляв по провулку. В самому будинку він не був, тому що у ОСОБА_25 там був склад. В будинок Кирил його не запрошував, він там не був. До 2004 року ОСОБА_22 проживала разом з ними, а потім поїхала навчатися.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що з позивачем вони знайомі з 1997 року, вони близькі подруги. У неї був трудовий договір з ОСОБА_25, а зараз з ОСОБА_27. В серпні 2000 року позивач познайомилась з ОСОБА_25. У вересні ОСОБА_27 працювала у нього в кіоску. В жовтні він їй запропонував працювати у нього домогосподаркою. Зі слів ОСОБА_27 у них з ОСОБА_25 завязалися стосунки з початку 2001 року. В 2001 році вона познайомилась з ОСОБА_25. До ОСОБА_19 переїхала в кінці 2002 року, вона їй допомагала переїжджати. В 2001 році вона вперше потрапила до їхнього будинку. ОСОБА_28 був зруйнований, була тільки кухня, де стояв диван та телевізор, це частина будинку. ОСОБА_16 збирала гроші на квартиру та вложила їх в будівництво будинку. В 2002 році почалося будівництво. В 2005 році вони зареєстрували шлюб.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила, що вона у ОСОБА_29, займалася закупівлею товару. Товар привозили в будинок, там підписували накладні. Спочатку будинок належав ОСОБА_7 та ОСОБА_29, а потім вони розірвали шлюб. До них в 2002 році в магазин прийшла працювати продавцем ОСОБА_19. В грудні 2002 р. - січень 2003 р. ОСОБА_19 працювала домогосподаркою у ОСОБА_29. ОСОБА_9 платив їй заробітну плату, як домогосподарці. А потім ОСОБА_19 стала його дружиною. Коли проживала перша дружина ОСОБА_9, був збудований гараж та інші будівлі, вони збирались будувати лазню. ОСОБА_30 та ОСОБА_16 сам переробив мансарду це було у 2000 році. Старий будинок залишався на місці. Коли купувався магазин «Каштан», було одне маленьке приміщення.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснила, що вона сусідка ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_31. Вона була знайома з ОСОБА_31 і ОСОБА_30. ОСОБА_28 та ОСОБА_30 купили в 1996 році та відразу почали робити підвал. Потім над підвалом почали будувати гараж і в 1998 році закінчили будівництво гаражу. Потім займалися реконструкцією будинку, фундамент не стали руйнувати, зробили одну кімнату, та в 1999 році зробили дах над мансардою, зробили прибудову. Марина з ОСОБА_28 будували флігель. Весною 2000 року ОСОБА_30 пішла від ОСОБА_28, через два роки зявилась ОСОБА_1. ОСОБА_19 сам їй сказав, що він взяв ОСОБА_19 домогосподаркою, вона попросилася до нього пожити, бо їй ніде було жити. Всю торгівлю починала ОСОБА_30, ОСОБА_28 був далекий від бізнесу. В 2004-2005 р. вона узнала, що ОСОБА_28 одружується, тому що ОСОБА_19 завагітніла. В 2002 році були зроблені кімнати на другому поверсі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснила, що вона знайома з ОСОБА_5 з 1 класу. Вони жили неподалік, і вона бувала у них в гостях до 2004-2005 року. Вона знайома була з її батьком. ОСОБА_28 був збудований, тільки не було ремонту всередині будинку. ОСОБА_1 працювала в цьому будинку з 2002 року домогосподаркою, їй давали гроші, вона купувала продукти. Вона від ОСОБА_5 узнала про весілля її батька з ОСОБА_1.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що у вересні-жовтні 2002 року він познайомився з ОСОБА_9, у них склалися дружні стосунки. У січні 2003 року він з ОСОБА_9 вирішили створити сумісний бізнес. В гаражі у ОСОБА_9 вони зберігали їхній товар. До січня 2003 року він приблизно 3-4 рази був дома у ОСОБА_9. ОСОБА_19 на той час проживав з ОСОБА_19. Він не питав про їхні особисті стосунки. ОСОБА_16 допомагала ОСОБА_16 вести бухгалтерію і роботу по дому. У 2004 році вони знайшли приміщення та товар, який зберігався у гаражі перевезли. Коли він приходив до ОСОБА_16 у будинок о 06-30 годин, то ОСОБА_19 була в домі у домашньому халаті. З січня 2003 року він кожен день був в домі ОСОБА_16, і бачив там ОСОБА_19. ОСОБА_19 до ОСОБА_19 звертався, як до дружини. ОСОБА_28 був, як склад на першому поверсі, поли були бетонні. В вересні 2002 року був дах на будинку. ОСОБА_28 був готовий тільки без ремонтних робіт. В будинку була одна жила кімната, на кухні стояв диван. На другий поверх була дробина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_33 пояснила, що з 1995 року вона працювала у ОСОБА_33 та ОСОБА_30. У ОСОБА_30 була квартира, яку вона продала та купила кіоск. В 1995 році вона працювала у них у кіоску. В 1996 році вони купили будинок. В 1999 році вона приходила до них, і бачила двоповерховий будинок, гараж та до будинку прибудована кухня. В 2000 році на другому поверсі 2 кімнати, туалет, там було все зроблено, поклеєні шпалери. На першому поверсі поли були бетонні, там зберігалися цигарки. В будинку вона була часто. ОСОБА_16 прийшла в 2002 році, спочатку вона була домогосподаркою. ОСОБА_19 платив їй заробітну плату 700 гривень. З якого часу у них були близькі відносин вона не може сказати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_34 пояснив, що в 1996 році напроти нього зявились нові сусіди ОСОБА_16 та ОСОБА_7. В 1997 році вони збудували гараж, а в 1998 році прибудували до будинку прибудову та вистроїли другий поверх. До 1999 року в будинку були зроблені внутрішні роботи. ОСОБА_16 зявилась приблизно в 2003 році, ОСОБА_16 не знайомив їх з нею, він казав, що вона домогосподарка.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, вона проживала з померлим ОСОБА_9 однією сімєю без реєстрації шлюбу з грудня 2002 року по день реєстрації шлюбу 08.07.2005 року.

Показання свідків з боку позивача та з боку відповідача ОСОБА_5 з цього приводу дуже суперечливі, не узгоджуються між собою, з чого суд не має можливості достовірно встановити дату, з якої померлий ОСОБА_9 та позивач ОСОБА_1 почали проживати однією сімєю без реєстрації шлюбу, тобто, що вони проживали саме з грудня 2002 року. Натомість їх проживання однією сімєю з 01.01.2004 року у суду сумнівів не викликає, оскільки показання усіх свідків в цій частині узгоджуються між собою і дають суду підстави для встановлення факту проживання померлого ОСОБА_9 та позивача ОСОБА_1 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року.

Разом з цим, суд вважає встановлення такої дати до 01.01.2004 року недоцільним та неможливим, оскільки діючий Сімейний кодекс України набув чинності з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сімю України, що діяв до набрання чинності СК України, не передбачав такого поняття, як проживання осіб однією сімєю без реєстрації шлюбу, а тому встановлення факту проживання однією сімєю можливо лише з 01 січня 2004 року - з часу набуття чинності СК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сімєю без шлюбу, а тому вважає, що позовна заява в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року, однією сімєю без шлюбу з 01.01.2004 року по день реєстрації шлюбу 08.07.2005 року, підлягає задоволенню, а в частині встановлення такого факту у період з грудня 2002 року до 01.01.2004 року задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про визнання приміщення магазину з підвалом, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 29/256, та грошей, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007050794700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобовязальними правовідносинами, тощо.

Згідно з договором купівлі-продажу приміщення магазину від 26.03.2004 року ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_9 приміщення магазину, розташованого в будинку за № 29 по вулиці Космонавтів в м. Сєвєродонецьку Луганської області (Т. 1 а.с. 16).

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 02.07.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_35 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 передали у власність ОСОБА_9 квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 29/256 (Т. 1 а.с. 17-18).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданим ОСОБА_8 міським бюро технічної інвентаризації № 4174932 від 18.07.2004 року, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_9, на підставі договору купівлі-продажу /ВВЕ № 751382 р. № 2694/ 02.07.2004/ приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_35В./ (Т. 1 а.с. 19).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.08.2010 року, виданим ОСОБА_8 міською радою, власником приміщення магазину з підвалом за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 29/256, є ОСОБА_9 на підставі рішення виконавчого комітету від 25.08.2010 року № 1435 (Т. 1 а.с. 20).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «ОСОБА_8 бюро технічної інвентаризації» № 27139101 від 27.08.2010 року, власником приміщення магазину з підвалом за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 29/256, є ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право власності /САС № 875418/26.08.2010/ ОСОБА_8 міська рада (Т. 1 а.с. 21).

Згідно з технічним паспортом на приміщення магазину з підвалом за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 29/256, виготовленим КП «ОСОБА_8 бюро технічної інвентаризації» станом 12.07.2010 року, власником є ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1 а.с. 22-26).

Отже, оскільки в судовому засіданні було встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року, однією сімєю без шлюбу з 01.01.2004 року по день реєстрації шлюбу 08.07.2005 року, суд вважає, що приміщення магазину з підвалом, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 29/256, придбане під час сумісного проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_9

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що набуте ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_9 за час фактичних шлюбних відносин майно, згідно з нормами ст.ст. 60, 74 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 не укладалися договори щодо спірного майна у вигляді приміщення магазину з підвалом, як це передбачено ст. 74 СК України, тому приміщення магазину з підвалом слід визнати їхньою спільною сумісною власністю, де кожен з них має право на 1/2 його частку.

За таких обставин, суд вважає, що позовна заява в частині визнання приміщення магазину з підвалом спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_9 та визнання права власності на 1/2 його частку за позивачем, підлягає задоволенню.

Крім цього, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про шлюб серії І-ЕД № 006883, виданим 08 липня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_36 08 липня 2005 року зареєстрували шлюб, про що зроблено запис № 331, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 (Т. 1 а.с. 7).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії І-ЕД № 316192, виданим 03.03.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_9 помер 02 березня 2012 року (Т. 1 а.с. 6).

Згідно з заявою до Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори від 02.08.2012 року ОСОБА_1 зверталась з проханням про видачу свідоцтва про право спільної сумісної власності подружжя на будинок та приміщення магазину після смерті її чоловіка ОСОБА_9 (Т. 1 а.с. 14).

Згідно з постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 13.08.2012 року державний нотаріус Другої ОСОБА_8 державної нотаріальної контори ОСОБА_10 відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про власності на частку в спільному майні подружжя (Т. 1 а.с. 15).

Згідно з довідкою АКІБ «УкрСиббанк» № 134-108/3533 від 25.12.2008 р., відділення № 454 АКІБ «УкрСиббанк» підтверджує, що ФОП ОСОБА_9 відкритий рахунок в національній валюті: 26007050794700 (Т. 1 а.с. 148).

Згідно з довідкою АТ «УкрСиббанк» вих. № 53-5-59/50 від 15.02.2013 року клієнту ОСОБА_9 відкрито поточний рахунок № 26007050794700 в UАН. Залишок грошових коштів за рахунком станом на 14.02.2013 року складає 7 200, 91 грн. (Т. 1 а.с. 147).

Отже, в судовому засіданні з пояснень сторін, показань свідків та матеріалів справи було встановлено, що під час перебування позивача та померлого ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі, вони спільно займались підприємницькою діяльністю, вели спільний бізнес, та мали для цієї мети спільні кошти на розрахунковому рахунку, який був відкритий на імя ОСОБА_9, а тому суд вважає, що вказані гроші, набуті подружжям за час шлюбу, згідно з нормами ст. 60 СК України, належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, суд вважає, що позовна заява в частині визнання грошей, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007050794700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_9 та визнання права власності на 1/2 їх частку за позивачем, підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання домоволодіння № 8 по пров. Фабричному у м. Сєвєродонецьку спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з договором купівлі-продажу будинку від 13.08.1996 року ОСОБА_37, ОСОБА_38, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_39 продали ОСОБА_7 будинок № 8 за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний (Т. 1 а.с. 56).

Згідно з рішенням ОСОБА_8 міської ради народних депутатів № 1112 від 24.06.1997 року «Про дозвіл на реконструкцію забудови присадибної ділянки гр. ОСОБА_7М.» вирішено дозволити гр. ОСОБА_7 реконструкцію забудови присадибної ділянки за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, 8 (Т. 2 а.с. 84).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим ОСОБА_8 міською радою 11.08.2005 року, серії ЯЯЯ № 067751, власником домоволодіння за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, 8, є ОСОБА_9 на підставі рішення виконавчого комітету від 09.08.2005 р. № 1327 (Т. 1 а.с. 29).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ОСОБА_8 міським бюро технічної інвентаризації № 8052754 від 15.08.2005 року, власником домоволодіння за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, 8, є ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності /ЯЯЯ № 067751/ 11.08.2005/ ОСОБА_8 міська рада (Т. 1 а.с. 30).

Як вбачається з технічного паспорту на домоволодіння за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, 8, виготовленого КП «ОСОБА_8 БТІ» станом на 07.02.2005 року, власником є ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1 а.с. 31-36).

Згідно з висновком про технічний стан самовільно реконструйованого жилого будинку № 7/39 від 05.05.2005 року, виданим КП ПВКТІ «ОСОБА_8 будпроект», в будинку враховані вимоги ДБН-82 «Житлові будинки індивідуальних забудовників України», житловий будинок за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8, може бути прийнятий в експлуатацію згідно з діючим законодавством України (Т. 1 а.с. 160-161).

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 04.07.2005 року будівельно-монтажні роботи здійснені в терміни: початок робіт 06.1997 р., закінчення робіт 2001 р. Індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8, прийняті в експлуатацію. Вказаний акт підписаний членами державної приймальної комісії (Т. 2 а.с. 57-60).

Згідно з рішенням ОСОБА_8 міської ради № 1122 від 05.07.2005 року «Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію самовільно-реконструйованого житлового будинку та господарських будівель, самовільно збудованих на земельній ділянці домоволодіння за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8» затверджено акт Державної приймальної комісії від 04 липня 2005 року про прийняття в експлуатацію самовільно-реконструйованого житлового будинку та господарських будівель, самовільно збудованих на земельній ділянці домоволодіння за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8, м. Сєвєродонецьк, власником якого є ОСОБА_9 (Т. 2 а.с. 56).

Згідно з дозволом Сєвєродонецького УЕГГ від 17.11.1998 року, дозволено підключити для газопостачання житловий будинок № 8 по пров. Фабричному, в якому встановлена газова апаратура (Т. 2 а.с. 91), для чого розроблений проект газифікації житлового будинку та житлового флігеля № 10 за адресою: пров. Фабричний, 8 (Т. 2 а.с. 92-96).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування обєктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Будівництво обєктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

В судовому засіданні позивач стверджувала, що у період проживання з ОСОБА_9 однією сімєю без шлюбу вони разом збудували практично з фундаменту житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8. Після чого державна приймальна комісія 04.07.2005 року прийняла його в експлуатацію. Позивач стверджує, що вона проводила поточні і капітальні ремонти та переобладнання будинку, а саме самочинне будівництво будинку, оскільки поняття «будівництво» включає в себе як нове будівництво, так і реконструкцію нерухомості, тобто перебудування та перепланування будинку.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», якою визначено, що прийняття в експлуатацію обєктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації обєктів будівництва.

Як видно з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 04.07.2005 року, на замовлення ОСОБА_9, будівельно-монтажні роботи здійснені в терміни: початок робіт 06.1997 р., закінчення робіт 2001 р. Індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8, прийняті в експлуатацію.

Таким чином, на підтвердження готовності до експлуатації індивідуального житлового будинку та господарських будівель за адресою: м. Сєвєродонецьк, провулок Фабричний, 8, був виданий єдиний передбачений законом документ акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту, в якому і зазначені терміни проведення будівельно-монтажних робіт.

Показання ж свідків з цього приводу, надані в судовому засіданні, суд не приймає до уваги, оскільки вважає недоцільним та недопустимим, за наявності передбаченого законом акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту, встановлювати час проведення будівельно-монтажних робіт у такий спосіб.

Крім цього, суд також не приймає до уваги посилання позивача та його представника на дані, визначені у технічному паспорті на домоволодіння за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Фабричний, 8, виготовленому КП «ОСОБА_8 БТІ» станом на 07.02.2005 року, оскільки при проведенні технічної інвентаризації працівниками БТІ не проводиться експертиза будівлі для встановлення часу будівництва, а такі дані заносяться до технічного паспорту зі слів власників.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання домоволодіння № 8 по пров. Фабричному у м. Сєвєродонецьку спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року, є безпідставними, необґрунтованими належними та допустимими доказами, у звязку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 256 ЦПК України, ст.ст. 321, 368, 369, 372, 376 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 63, 70, 74 СК України, п.п. 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 державна нотаріальна контора, задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року, однією сімєю без шлюбу з 01.01.2004 року по день реєстрації шлюбу 08.07.2005 року.

Визнати, що приміщення магазину з підвалом, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 29/256, та гроші, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007050794700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлого 02.03.2012 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку приміщення магазину з підвалом, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 29/256.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку грошей, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26007050794700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯІ.С. ПОСОХОВ