Рішення № 51726665, 17.01.2014, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2720/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого суддіПосохова І.С.,

при секретаріКолядінцевій П.В.,

за участю позивачаОСОБА_1,

представника позивачівОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулися до Сєвєродонецького міського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали, що 10 травня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», який в подальшому був перейменований в ПАТ КБ «Приватбанк», в особі директора Сєвєродонецького відділення Луганської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності № 7767 від 14 листопада 2005 року та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 43-ЕС про надання грошових коштів. Згідно вказаного договору кредиту позивачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності було надано кредит в сумі 25000,00 доларів США, зі сплатою 20 % річних (п. 1.1, 4.1 договору кредиту), з щомісячним погашенням заборгованості, згідно графіку погашення кредиту, який зазначено в додатку № 1 до договору кредиту. В забезпечення кредитних зобовязань перед відповідачем з позивачем 10 травня 2007 р. був укладений договір іпотеки, який було зареєстровано приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 1857. Згідно умов договору іпотеки в заставу позивачем відповідачу було надано нерухоме майно, а саме: торгівельний павільйон загальною площею 27,8 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 11-г. Цільове призначення предмету іпотеки павільйон та майданчик виносної торгівлі.

Предмет іпотеки належить позивачу на підставі права власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Сєвєродонецькою міською радою серії ЯЯЯ № 564773 від 12 січня 2007 року, на підставі рішення виконкому № 64 від 09.01.2007 р. Також в забезпечення кредитних зобовязань позивача перед відповідачем 10 травня 2007 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки. Згідно умов договору поруки другий позивач у випадку не виконання боржником обовязків за кредитним договором відповідає перед кредитором як солідарний боржник. Під час укладання вищезазначених договорів від 10.05.2007 р., а саме договору кредиту, договору іпотеки, договору поруки - нерухоме майно, що є предметом іпотеки: торгівельний павільйон за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, використовувався другим позивачем (поручителем) для здійснення підприємницької діяльності на підставі договору оренди приміщення від 25.10.2006 р. Зазначений договір оренди приміщення укладений між позивачами строком на 11 місяців та 25 днів (п. 8 договору оренди). Зазначений термін оренди було подовжено сторонами договору відповідно до укладених договорів від 25.01.2007 р., від 26.01.2008 р., від 26.12.2011 р., від 25.12.2012 р.

14 лютого 2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області по цивільній справі № 2-2010/10 було ухвалено рішення, згідно якого позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року задоволено в повному обсязі.

Згідно прийнятого рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області по цивільній справі № 2-2010/10 від 14.02.2011 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року в сумі 282410,66 грн. (в еквіваленті 35765,23 доларів США) було, зокрема, звернуто стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави б/н від 10.05.2007 р. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, звернуто стягнення на торгівельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., які розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк. пр. Гвардійський, буд. 11-г, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 10.05.2007 р.) ПАТ КБ «ПриватБанк», що розташовано за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вищезазначеним рішенням було звернуто стягнення на заставне майно першого позивача, але не позбавлено його права користування власним нерухомим майном, що розташоване за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г.

Всупереч діючому законодавству представниками відповідача незаконно здійснено самовільне, без попередження, із застосуванням сили, заволодіння майном позивача, яке належить йому на підставі права власності, силоміць на вулицю було викинуто товар та речі другого позивача, яка орендувала приміщення предмету іпотеки задля здійснення підприємницької діяльності. В спірному приміщенні представниками відповідача були замінені замки на вхідних дверях, обладнання, яке використовувалось другим позивачем в своїй підприємницькій діяльності та належало третім особам, не повернуто. Позивачі, з огляду на дії відповідача, вимушені були звернутись до Банку із заявами про усунення перешкод у користуванні майном від 06.03.2013 р. вх. № 93, № 94. На вказані заяви була отримана відповідь відповідача від 11.03.2013 р. № 20.1.0.0./7-20130306/2653, згідно з якою ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що не має можливості виконати вимоги позивачів.

Таким чином, позбавлення відповідачем позивачів права користування нерухомим майном у вигляді торгівельного павільйону за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, позбавляє реальної можливості здійснювати погашення суми заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Сєвєродонецького міського суду з зустрічним позовом, який в ході судового розгляду було уточнено, до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя.

В обґрунтування уточненого зустрічного позову представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що 14 лютого 2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області по цивільній справі № 2-2010/10 було ухвалено рішення, згідно якого позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року задоволено в повному обсязі. На підставі ст. 34 Закону України «Про іпотеку» представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зробив висновок про те, що при передачі в управління предмету іпотеки на період до його реалізації, іпотекодавець звільняє від своєї присутності, присутності інших осіб та особистого майна нерухомість, з метою надання іпотекодержателю можливості задоволення вимог за рахунок ринкового використання предмету іпотеки. У звязку із викладеним, просить суд передати в управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» нерухомість, щодо якої 14 лютого 2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області по цивільній справі № 2-2010/10 винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на період до його реалізації або повного виконання умов кредитного договору № 43-ЕС від 10.05.2007 року та зобовязати ОСОБА_4 на період до реалізації предмету іпотеки або повного виконання умов кредитного договору № 43-ЕС від 10.05.2007 р. повністю вивільнити від будь-яких осіб та їх майна (у т.ч. власних присутності та майна) предмет іпотеки, а саме: торгівельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв. м., який розташований за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г.

Крім цього, представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та зазначив, що виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2011 року по цивільній справі № 2-2010/10 стосовно звернення стягнення на предмети застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю неможливо без фактичного знаходження предметів застави у володінні ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказав, що законом та умовами договору передбачено обовязок позивачів передати предмети застави в заклад заставодержателя. Вважає, що вказаний кредитний договір, договір поруки та рішення суду є законними, у звязку з чим у банка не повинно виникати зобовязань щодо усунення перешкоди у користуванні позивачами заставним майном.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Зазначив, що право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно, яке передано в іпотеку за відповідним договором, є чинним, вказане нерухоме майно банком на виконання рішення суду не реалізовано.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення первісного позову і просила суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву. Також просила зустрічний позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій зустрічній позовній заяві.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобовязаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

З матеріалів справи вбачається, що 10 травня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», який в подальшому був перейменований в ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 43-ЕС про надання грошових коштів. Згідно з вказаним договором ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах строковості, платності було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 25000,00 доларів США, зі сплатою 20 % річних (п. 1.1, 4.1 кредитного договору), з щомісячним погашенням заборгованості згідно графіку погашення кредиту, який зазначено в додатку № 1 до кредитного договору.

10 травня 2007 р. в забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_4 з ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 1858. Згідно з умовами договору іпотеки ОСОБА_4 було надано в іпотеку нерухоме майно, а саме: торгівельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 11-г.

Предмет іпотеки станом на час укладання договору іпотеки від 10 травня 2007 року та станом на час розгляду даної справи в суді належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, що не заперечується сторонами по справі, встановлено рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2011 року у цивільній справі № 2-2010/10, а отже, на підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

10 травня 2007 року, також в забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «Приватбанк», між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки. Згідно з умовами договору поруки ОСОБА_1 у випадку не виконання боржником обовязків за кредитним договором відповідає перед кредитором як солідарний боржник.

14 лютого 2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області по цивільній справі № 2-2010/10 було ухвалено рішення, згідно з яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року задоволено в повному обсязі, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року в сумі 282410,66 грн. (в еквіваленті 35765,23 доларів США) було звернуто стягнення на торгівельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., які розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 10.05.2007 р.) ПАТ КБ «ПриватБанк», що розташовано за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Згідно з відеозаписом на диску № 2034 517-R E B 20687, наданим представником ПАТ КБ «ПриватБанк» та оглянутим в судовому засіданні, підтверджується факт вивільнення 07.02.2013 року представниками ПАТ КБ «ПриватБанк» від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та звільнення від їх майна торгівельного павільйону та майданчику виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв. м., які розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г.

06.03.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами про усунення перешкод у користуванні майном вх. № 93 та № 94, в яких просили в добровільному порядку поновити їх порушені права щодо користування обєктом нерухомості, який знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, та надати можливість безперешкодного доступу до вищезазначеного приміщення.

11.03.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» громадянці ОСОБА_1 було надано відповідь на заяву № 93 від 06.03.2013 року, згідно з якою ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що не має можливості виконати вищевказані вимоги ОСОБА_1, а для отримання доступу до зазначеного майна необхідно погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Таким чином, з системного аналізу норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» судом вбачається, що іпотека, як вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, за загальним правилом може обмежувати право іпотекодавця щодо вільного розпорядження таким майном, в той час як права іпотекодавця на володіння та користування нерухомим майном можуть бути обмежені лише у встановлених законом випадках за рішенням суду або за договором.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011 року по цивільній справі № 2-2010/10 було встановлено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.05.2007 року, який не передбачає переходу прав володіння чи користування предметом іпотеки до ПАТ КБ «ПриватБанк».

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими заперечення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо того, що законом та умовами договору передбачено обовязок позивачів за первісним позовом передати предмети застави в заклад заставодержателя, оскільки представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не було наведено положень договору іпотеки від 10.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», які могли б свідчити про такий обовязок. Також, суд звертає увагу на те, що предметом договору іпотеки є нерухоме майно, в той час як згідно норм ч. 1 ст. 44 Закону України «Про заставу» та ч. 2 ст. 575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодвавцем у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення з боку представників ПАТ КБ «ПриватБанк» прав ОСОБА_4 на володіння та користування торгівельним павільйоном та майданчиком виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., які розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, та які належать йому на праві приватної власності, у звязку з чим вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобовязання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 належним йому на підставі права власності нерухомим майном, а саме торгівельним павільйоном загальною площею 27,8 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11-г, шляхом надання можливості ОСОБА_4 вільного та безперешкодного доступу до приміщення та обладнання, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11-г.

Щодо позовних вимог про зобовязання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним ОСОБА_4 на підставі права власності нерухомим майном, а саме торгівельним павільйоном загальною площею 27,8 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11-г, шляхом надання можливості ОСОБА_1 вільного та безперешкодного доступу до приміщення та обладнання, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11-г, суд зазначає наступне.

Відповдно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповдно до абзацу 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповдно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У позовній заяві позивачі за первісним позовом вказують, що під час укладання договору іпотеки від 10.05.2007 р. майно, що є предметом іпотеки: торгівельний павільйон за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, використовувалося ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності на підставі договору оренди приміщення від 25.10.2006 р. Зазначений договір оренди приміщення від 25.10.2006 р. укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 строком на 11 місяців та 25 днів (п. 8 договору оренди). Зазначений термін оренди було подовжено сторонами договору відповідно до укладених договорів від 25.01.2007 р., від 26.01.2008 р., від 26.12.2011 р., від 25.12.2012 р. На підтвердження вказаних обставин позивачами за первісним позовом надані копії вказаних договорів.

Однак, позивачами не було надано жодних доказів, які підтверджують факт згоди іпотекодержателя, яким за договором іпотеки від 10.05.2007 року є ПАТ КБ «Приватбанк», на передачу в оренду предмету іпотеки торгівельного павільйону за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г.

У звязку з викладеним, суд доходить висновку про нікчемність договорів оренди торгівельного павільйону за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, які датовані 26.01.2008 р., 26.12.2011 р. та 25.12.2012 р. та необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо вказаних правочинів і визнання їх недійсними з моменту вчинення.

Таким чином, позивачами за первісним позовом не було доведено існування у ОСОБА_1 прав користування чи володіння торгівельним павільйоном, розташованим за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, у звязку з чим позовні вимоги за первісним позовом про зобовязання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним ОСОБА_4 на підставі права власності нерухомим майном, а саме торгівельним павільйоном загальною площею 27,8 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11-г, шляхом надання можливості ОСОБА_1 вільного та безперешкодного доступу до приміщення та обладнання, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11-г, є такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується уточненого зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя, суд вважає, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

З наведених норм Закону вбачається, що передання предмета іпотеки іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації здійснюється з метою забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням.

Під час судового розгляду справи представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не було надано суду жодних доказів, а також не наведено жодних обставин, які б свідчили про неналежне господарське використання іпотекодавцем переданого в іпотеку нерухомого майна, чи його не цільове використання.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Понесення позивачем ОСОБА_4 судових витрат підтверджується квитанцією № 53 від 29.03.2013 року про сплату судового збору у сумі 114 грн. 70 коп.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України, а також те, що первісний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 судовий збір у сумі 57 грн. 35 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, 236, 317, 319, 321, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 9, 12, 33, 34, 38, 44 Закону України «Про іпотеку», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 належним йому на підставі права власності нерухомим майном, а саме: торгівельним павільйоном загальною площею 27,8 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г, шляхом надання можливості ОСОБА_4 вільного та безперешкодного доступу до приміщення та обладнання, що знаходиться в ньому за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11-г.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 57 (пятдесят сім) гривень 35 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя залишити без задоволення у звязку з необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ І.С. ПОСОХОВ